Вірменин повертає форель у Карпати

Найбільший виробник королівської риби в Україні живе у Банилові

В Україні щороку виробляють 100 тонн форелі, тоді як у сусідній Румунії – 3000, а у Польші – 18000 тонн. Відродити вітчизняний ринок королівської риби взявся підприємець Левон Тертерян з Банилова Вижницького району. І треба сказати, що справа, за яку він взявся, йому вдається. Три рибини – міцна сім’я – Пам’ятаю, як у дитинстві ловив рибу, бо у нас, у Вірменії, форель – найперший делікатес, – розповідає Левон. – Ось тоді й дав собі слово – виросту, заведу собі форелеве господарство.
Після школи Левон вступив до Кам’янець-Подільського військово-інженерного училища. Під час навчання познайомився зі Світланою, яка вчилася у педінституті. Закінчивши вузи, молоде подружжя поїхало на батьківщину Левона.
– Отам я вперше побачила, який мій чоловік рибалка, – згадує Світлана. – На Севанському озері він на три гачки трьох рибин спіймав. Але найбільше мене Левон здивував, коли протягом семи хвилин перебував під водою, я навіть злякалася. А він раптом випірнув з двома величезними раками.
Далі служив Левон Тертерян у Забайкаллі, воював у Карабаху.
– Коли звільнився у запас, переїхали на Буковину, – каже Тертерян. – Працював заготівельником шкур, м’яса. А якось згадав про мрію дитинства і взявся за справу, тим паче, що у Банилові й місце відповідне знайшлося – колишній гравійний кар’єр в урочищі Пікет.
Після того, як звідси вибрали гравій, банилівчани перетворили кар’єр на сміттєзвалище. Тому коли Тертерян вирішив створити тут форелеве господарство, багато хто не йняв віри. Однак колишній майстер спорту з важкої атлетики виявився «міцним горішком» – понад місяць тут вичищали й вивозили сміття. Зате коли впорядкували пустир, побачили, що це ідеальне місце для розведення форелі – недалеко річка, є гарні підгрунтові джерела. Крім цього, тут гарний краєвид, чудовий схід і захід сонця, а це неабиякий фактор у рибництві.
Б’ють форель струмом
За чотири роки, відколи Левон Тертерян взявся розводити форель, зроблено чимало. Насамперед, він викупив землю, обладнав декілька водних рукавів, збудував два будинки, є розплідник. Тут риба проходить всі стадії розвитку – від ікри і нересту до кондиційної готовності. Є форель різна, але найгарніша – золотиста. Глибина водоймищ – до 1,2 метра. Крім господаря, тут працюють ще троє осіб. Технічна ідея створення цього господарства теж належить його власникові, який за освітою інженер. Хоча за цей час довелося вивчати й ветеринарію, адже форель – риба вибаглива. Скажімо, не можна брати її до рук, отримає тепловий опік – від різниці температур. Звичайно, господар вдається й до послуг спеціалістів. А віднедавна тісно співпрацює з ученими Львівської зооветеринарної академії, зокрема з професором Володимиром Божиком.
– Ви тільки вдумайтеся, – каже він, – у Польщі щороку виробляється 18 000 тонн форелі, Румунії – 3000 тонн, у Вірменії з населенням два мільйони осіб – до 3000 тонн. А Україна виробляє всього 100 тонн форелі на рік. Тому й завозимо цей вид риби з Польщі, Данії і Норвегії. Найбільша ж проблема – риб’ячий корм. Завод, який розташований у Дніпропетровській області, ледь зводить кінці з кінцями.
За словами Левона, нині в нього у господарстві набирається не більше десяти тонн риби, половина з якої – товарна. На Буковині, крім нього, вирощують форель ще в рибкомбінаті і у Лопушнянському рибогосподарстві. Проте в мізерній кількості. Труднощі насамперед полягають в тому, що виживає надто мало личинок. У гірських річках личинки не виживають через повені і варварські методи вилову, не кажучи вже про транспортування деревини трелювальними тракторами. Як каже Тертерян, він декілька разів випускав форель для розмноження в місцеву річку Розтоку, але її били електрострумом браконьєри. Тому потрібне таке законодавство, яке б створило надійний заслін шкідникам.
Проте, незважаючи на труднощі, Тертерян має намір розширити свої володіння і спорудити ще декілька водоймищ з відповідною системою циркуляції води. Бо каже, що це не просто захоплення, а бізнес. Реалізує ж рибу у престижних ресторанах по всій Україні.
– Ми раді, що в нашому селі з’явився добрий господар, – каже голова сільради Микола Андрюк. – Отой пустир був у нас як більмо в оці, а тепер є не лише риба, а й кошти у місцевому бюджеті. Левон Тертерян, як і інші місцеві підприємці, завжди відгукується на наші потреби. Знаю, що попри форель Левон має намір зайнятися ще й вирощуванням африканського сомика. Справа ця дуже складна, але вірю, що він і її осилить.
Лисиця-браконьєр
Оглядаючи форелеве господарство, звернув увагу на капкани. Побачивши моє здивування, дружина Левона Світлана усміхнулася:
– Минулої зими хтось форель псував: половину рибини з’їсть, а половину чи й хвоста залишить. Місяць чоловік вночі виходив на лови і, зрештою, з’ясував, хто робить шкоду. Це була лисиця. Підкрадеться вночі до води, скаламутить її хвостом, а коли форель починає метушитися, тут же хапає її. Довелося бешкетницю впіймати. Але за нею прийшла інша любителька форелі – видра. Її теж довго вистежували. Тепер маємо спокій, але, певно, тимчасовий.