Із середини лютого господарство ”Рудники” Львівського рибкомбінату закладає в інкубатор ікру форелі. Перше потомство з’явиться через 45–60 днів.

Найбільший в Україні інкубатор для розведення малька розташований поблизу села Солонськ Дрогобицького району Львівської області.—

У нас є один секрет — для форелевого інкубатора вибрали вдалу ділянку неподалік термальних джерел, — розповідає директор рибного господарства ”Рудники” 55-річний Михайло Грабович. — Вода тут постійно має однакову температуру — вісім градусів тепла. Тож мальок можна розводити протягом цілого року.

Інкубатор розміщений в одноповерховому цегляному приміщенні, розділеному на кілька кімнат. У найменшій — порожні пластмасові лотки у декілька ярусів. За кілька днів рибоводи почнуть ”доїти” форель. Ікру збиратимуть на озері ”Байкал-2” у сусідньому Миколаївському районі.—

Закласти її в інкубатор плануємо 15 лютого, — каже Михайло Володимирович. — Наші працівники вручну акуратно витискають ікру з самок, а потім так само вручну вкривають її молоком самців. Ікра золотистого кольору. В один лоток поміщається 5–6 тисяч ікринок.

У сусідній кімнаті стоять довгі ванни. З-під кранів крізь спеціальні металеві решітки струменить вода. Зграйка дрібненьких рибинок збилася в кутку ванни під цівкою.—

Для форелі головне — високий вміст кисню у воді, а решітки збагачують ним воду, — пояснює рибовод Віра Осередчук, 50 років. — Це однограмові мальки. Через місяць важитимуть по 35–40 грамів.

У ”Рудниках” 40-грамових мальків купують рибні господарства з усієї України. Частину в спеціальних контейнерах перевозять на свої озера. До форельника близько 10 км від траси Львів—Стрий. З одного боку величезне озерне плесо — затоплений кар’єр Миколаївського цементного заводу. Навпроти — менше озеро ”Байкал-2”, утворене на карстових печерах, які повимивали підземні води. Одразу від берега тягнуться металеві містки з поручнями, з яких у воду звисають сітки. Це понтони. Тут вирощують форель для продажу та маткове поголів’я, яке відкладає ікру. Із цього боку берег огороджено металевою сіткою. За кілька метрів від води маленький будинок для охорони та працівників рибного господарства.

Михайло Грабович виносить із хатини пластмасове відро з чорними дрібними гранулами — кормом для форелі. Сипле жменю у воду. Кілька сотень рибин в одну мить ударили хвостами по поверхні плеса. Тут водиться доросла форель, готова для продажу.

52-річна завідувачка дільниці ”Байкал” Наталія Дачковська просить підлеглих підтягнути сітку догори. На ній можна розгледіти фіолетові плямисті животики риби. Це форель комлоопс. Рибини всі однакові — завдовжки 40 см, по 300–350 грамів вагою. Підсаком Наталія Дачковська виловлює одну — з жовтим животиком та блискучою лускою.—

Це золотиста форель, її в нас менше, бо дуже вибаглива, — розповідає Михайло Грабович. — Кидай її назад у воду, бо може загинути за п’ятнадцять секунд.

Михайло Грабович прямує з понтонів на берег і не перестає нахвалювати форель:—

У її м’ясі високий вміст амінокислот, а це корисно для серцевого м’яза. До того ж відходів дуже мало — у неї невеличкий кишечник і мало кісток.

За півроку мальок досягає товарної ваги.—

Рибина в нас росте до 350 грамів, — пояснює Михайло Грабович. — Тепер замовники рахують форель не на кілограми, а на штуки.—

Товарну рибу купують здебільшого ресторани, бари, рибні магазини, — каже перший заступник голови правління Львівського рибкомбінату Йосип Янінович, 39 років. — За рік продаємо 30–35 тонн. 2007-го плануємо вийти на 50 тонн форелі.

Форель із рибного господарства ”Рудники” продають у селі Дроговиж Миколаївського району по 24 грн/кг, а на замовлення із доставкою в сусідні області — по 26,5 грн/кг.—

Ціну знизили на 13 гривень, щоби привернути замовників, — пояснює Йосип Янінович.

У львівських супермаркетах охолодженою фореллю торгують по 36–47 грн/кг.