Протягом 1998-1999 рр. відбувався процес самодезактивації поверхневого шару грунтів, але швидкість його незначна. Горизонтальна міграція радіонуклідів не призвела до відчутного їх перерозподілу в агроландшафтах. Дані спектрометричних аналізів свідчать про наявність вертикальної міграції цезію-137 по профілю грунту. Інтенсивніше міграція цезію-137 проходить у більш пухкому гумусовому шарі грунту. В 1998 р. радіоцезій (1-2,2 %) розповсюдився по профілю грунту до метрової глибини. В цілому зберігається картина розподілу радіоцезію по вертикальних шарах. У шарі грунту від 0 до 20 см спостерігається рівномірний розподіл: тут зосереджено в середньому 41% забруднюючої речовини, в шарі 20-40 см – зниження до мінімального рівня (в середньому 7 %) і на глибині 100 см – рівномірний розподіл [21].

Аналіз інформації за 1998 р., що характеризує забруднення грунтів різними токсичними сполуками, свідчить, що заборона використання персистентних високотоксичних пестицидів, особливо групи хлорорганічних сполук, сприяла не лише зменшенню частоти виявлення їх залишків до кількох відсотків, але й зниженню абсолютних концентрацій до рівнів, що не перевищують ГДК у грунті та рослинній продукції. Спостерігалося також суттєве зниження забруднення овочевої продукції нітратами. Так, кількість проб основних видів овочів (картопля, капуста, морква, огірки та буряки столові) з перевищенням ГДК становила в середньому 1-2 %.

Забруднюючі речовини, що потрапляють в атмосферу, осідають на грунтах у радіусі до 5 км від джерела забруднення. Практично скрізь у містах джерелом забруднення грунтів важкими металами є підприємства чорної та кольорової металургії, легкої промисловості, ТЕЦ.

Для оцінки ступеню забруднення грунтів важкими металами використовувалися гранично допустимі концентрації для свинцю, марганцю, нікелю. Вміст таких важких металів, як мідь, цинк, кадмій оцінювався за фоновими показниками. Фоновий рівень вмісту важких металів є сумою природного вмісту важких металів з тією домішкою металів техногенного походження, що перенесені від постійного джерела забруднення у навколишнє середовище.

Вибірково було обстежено грунти міст України та деяких сільських місцевостей на предмет забруднення промисловими токсикантами. За результатами обстеження грунти міст Красноперекопська, Марганця, Маріуполя, Луганська, Львова, Херсона є середньозабрудненими, тобто кількість промислових токсикантів у них перевищує ГДК, але без помітних змін властивостей грунту. Грунти міст Чернігова, Краматорська - слабозабруднені, тобто вміст забруднюючих речовин у них не перевищує ГДК.

У грунтах Київської області у всіх обстежених районах виявлено підвищений вміст свинцю 1,0-1,5 ГДК, а вміст цинку в Бориспільському районі у 2,2 рази перевищує фоновий рівень. Інших токсикантів у грунтах не виявлено.

1.1.4. Тверді відходи.

Забруднення природного середовища зумовлено передусім відходами промислових, сільськогосподарських і побутових об'єктів. Тверді відходи, до яких належать металургійні шлаки, відходи збагачення корисних копалин, звалища побутового сміття розташовуються часто на сільськогосподарських угіддях і є джерелами токсичних речовин і елементів, що потрапляють в атмосферу, грунти, поверхневі та підземні води, завдаючи їм непоправної шкоди.

Загальний обсяг токсичних відходів, за станом на 1.1.1999 р. сягає 4,2 млрд т, що на 52 млн т більше, ніж станом на 1.1.1998 р. Як і в попередні роки, у 1998 р. основними джерелами утворення відходів в Україні залишались підприємства гірничопромислового, хіміко-металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичного, будівельного, целюлозно-паперового та агропромис-лового комплексів. Враховуючи, що приблизно 70 % валового продукту України виробляється на підприємствах металургійного та нафтохімічного комплексів, найбільша частка в утворенні відходів припадає саме на ці комплекси. Продовжується накопичення золи та золошлакових відходів, основними джерелами яких є теплові електростанції. Рівень використання цих відходів залишається низьким. У 1998 р. використано 16 % відходів порівняно з 16,4 % у 1997 р. За станом на 1.1.1999 р. у золовідвалах електростанцій України було 358,8 млн т таких відходів, що перевищує на 0,6 млн т їхнє накопичення в 1997 р.

У містах і селищах міського типу щороку нагромаджується близько 40 млн м3 сміття, яке знешкоджується на майже 700 міських звалищах, з яких близько 80 % експлуатується без дотримання запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод і повітряного басейну, та 4 сміттєспалювальних заводах, технологічне обладнання яких не відповідає сучасним екологічним вимогам [11].

1.2. Україна в світовому екологічному просторі

Загострення глобальних екологічних проблем у другій половині XX ст. призвело до необхідності їхнього врегулювання та розв’язання на світовому рівні. Концепція сталого розвитку в рамках ООН та її структур розглядається як основа забезпечення інтегрованого підходу до питань міжнародної політики на порозі XXI ст. Проте розрив між рівнями соціально-економічного розвитку індустріальних країн і країн, що розвиваються, нині досяг таких масштабів, що обидві сторони сприймають його як фундаментальну загрозу міжнародній стабільності на всій Землі. Саме тому високорозвинуті держави розглядають стійкий розвиток як стратегію, що дає можливість скоротити масштаби цього розриву та зменшити рівень зумовленого ним соціального напруження у відносинах з країнами, що розвиваються [13,14].

За таких умов однією з найважливіших проблем, яку необхідно розв’язати Україні, є визначення її позицій і підходу до розвитку екологічної політики у сфері міжнародних відносин, розробки науково обгрунтованої політико-правової бази участі у міжнародному природо- і ресурсоохоронному співробітництві. Для розробки зовнішньополітичних аспектів стратегії важливе значення має аналіз тенденцій змін щодо найважливіших компонентів екосистем провідних держав світу та України, від яких залежить життя людства: земельного фонду, атмосфери та водних ресурсів. Слід