Значної шкоди земельному фонду завдають непродумані іригаційні заходи, які викликають засолення грунтів через надлишковий полив. Сьогодні майже 3 млн км2 суші зрошується і ця площа збільшується щорічно майже на 8 %. Водночас з року в рік понад мільйон гектарів землі засолюється і вимушено виводиться зі сфери господарювання.

Існуюча тенденція до погіршення стану земельного фонду може істотно вплинути на продовольчу безпеку практично всіх країн світу. Так, за даними Всесвітньої продовольчої організації (ФАО), у Пакистані засолено близько 75 % зрошуваних земель, в Іраку - понад 50 % , Єгипті – 44 %, США - понад 27 %, Україні - 7,6 % [24].

Таким чином, наведені вище дані свідчать, що Україна, на жаль, не відповідає еколого-економічним вимогам щодо загального стану лісовідновлення - лише за останні роки площа лісів, зазнаючи інтенсивного промислового, техногенного та антропогенного впливу скоротилася на 5 %. У галузі землекористування надмірна освоєність територій держави призводить до високого рівня виснаженості землі (підвищена кислотність, засоленість, ураження вітровою ерозією, опустелювання тощо), внаслідок чого колишні родючі землі стають непридатними для сільського господарства. Тому з метою збереження і відтворення земельного фонду країни першочерговим і головним завданням є розробка і реалізація державного плану охорони і раціонального використання земель як національного надбання, прийняття нових нормативів щодо відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, енергетики (нормативи мають бути наближені до тих, що прийняті в країнах Західної Європи).

1.2.2. Забруднення атмосфери

За останні 100 років у результаті сільськогосподарського і промислового розвитку в атмосфері значно збільшився вміст шкідливих газів. Найбільше забруднення атмосферного повітря припадає на долю оксидів вуглецю. Близько 20 млрд т диоксиду вуглецю і 200 млн т оксиду вуглецю потрапляє до атмосфери щорічно. На рис. 1.7 дається перелік технічно-розвинутих країн світу, промисловість яких “забезпечує” основний об’єм викидів СО2 в атмосферу планети та зазначена частка їхнього внеску від загальносвітового рівня [11, 22]. Одержані результати свідчать, що основними “постачальниками” оксиду вуглецю є США, Росія, Японія та Німеччина. Україна, порівняно з цими країнами, не сприймається як основний “забруднювач” повітря, але це швидше пояснюється не дотриманням екологічних норм та вжиттям спеціальних заходів з метою збереження чистоти атмосфери, а стрімким скороченням виробництва практично в усіх галузях народного господарства.

Рис. 1.7. Частка викидів СО2 від загальносвітового рівня ( %).

Щорічно у світі спалюється понад 10 млрд т умовного пального. При цьому в повітря потрапляє понад 5 млрд т вуглецю та 1 млрд т різноманітних суспензій. Лише США щорічно викидає в атмосферу понад 200 млн т шкідливих речовин. Вважається, що США випалили над собою весь кисень. Життєдіяльність населення та діяльність підприємств підтримується за рахунок припливу повітряних мас з інших територій [3].

До існуючих традиційних загроз, що можуть призвести до значного забруднення повітряного океану Землі, додалося таке нове і небезпечне явище як військові регіональні конфлікти. Бомбардування та вибухи хімічних підприємств, нафтосховищ і нафтових свердловин призводять до колосальних викидів в атмосферу газів і твердих токсичних аерозолей. Для переміщення забруднених повітряних мас не існує державних кордонів, тому екологічні наслідки воєн фіксуються і в сусідніх країнах, які не зазнали нападу. Якщо взяти як приклад бойові дії в Кувейті та Югославії, то саме вони спричинили значне зростання захворюваності населення пневмонією, астмою та бронхітом не лише в країнах, що воювали, але й у сусідніх регіонах.

Змінюється газовий склад атмосфери та частіше спостерігаються наслідки цих змін. Кислоти, які вимиваються з атмосфери, потрапляють у грунт та у водойми і поступово закислюють їх. Ось чому тільки в Україні 43,2 % площі земель мають підвищену кислотність. Цей процес набуває глобального характеру, оскільки кислотні опади переносяться на тисячі кілометрів від джерел забруднення. Боротися з цим явищем можна лише об’єднаними зусиллями всіх зацікавлених країн.

Посилюється вплив "парникових" газів на клімат, у результаті чого до середини майбутнього сторіччя температура на поверхні Землі може збільшитися на кілька градусів. Це означає, що клімат на планеті змінюватиметься зі швидкістю, що у 10-100 разів перевищує швидкість кліматичних змін, які мали місце наприкінці льодовикового періоду. Зміни клімату впливають на поширення хвороб і епідемій, збільшують швидкість їхнього розповсюдження. Малярія, наприклад, швидко поширюється останніми роками завдяки надзвичайно спекотній погоді.

Під впливом фреонів та інших хімічних сполук тоншає озоновий шар, що захищає життя від ультрафіолетового випромінювання Сонця. Потоншання озонового шару призводить до того, що природний фотозахист живих організмів і рослин не спрацьовує і це викликає пригнічення імунітету, підвищення захворюваності. Знищенню озонового шару найбільше сприяли 25 країн світу, серед них найактивнішими виробниками озоноруйнуючих речовин є США, Японія та Великобританія, внесок яких відповідно становить 30,85 %, 12,42 % та 8,62 %. Незважаючи на вимоги Віденської конвенції 1987 р., Монреальського протоколу і Лондонської конференції, скорочення виробництва хладонів практично не відбувається, що збільшує щорічно озоноруйнуючі речовини на 2 %.

1.2.3. Споживання чистої води

З кінця XIІІ ст. до сьогодення кількість води, яку споживають люди і яка вилучається з гідрологічного циклу, зросла від 0,1 до 3,6 км3 за рік - обсяг, еквівалентний озеру Гурон. Спеціалісти вважають, що води, придатної для споживання, на планеті існує близько 2