За оцінкою Інституту світових ресурсів, 41 тис. км3 води за рік повертається з суші до моря. З цього обсягу майже 9 тис. км3 води вважається придатною для людської діяльності у світовому масштабі, що може забезпечити 20 млрд людей [8]. Але, оскільки щільність розселення людей на Землі нерівномірна, а країни їх проживання мають різний технічний рівень, тому і водоспоживання неоднакове. Так, житель США споживає за рік у 70 разів більше води, ніж житель Гани.

Нерівність розподілу водопостачання може викликати небезпеку для світового співтовариства, тому що держави, у яких недостатні ресурси питної води, можуть мати необгрунтовані претензії до сусідів з кращим водопостачанням. Ця обставина здатна спричинити політичне напруження між країнами-сусідами, що використовують спільні водні запаси. Наприклад, між Єгиптом, Суданом та Ефіопією, що використовують води Нілу; Туреччиною і суміжними з нею країнами, що використовують водозапаси Тигру і Євфрату [7].

Незважаючи на проголошене ООН завдання про забезпечення всіх жителів Землі чистою питною водою, третина людства, зокрема значна частина населення Середньої й Східної Азії, не мають до неї доступу. Ситуація загострюється й тим, що в цих країнах інтенсивно розвивається промисловість, а заходам очищення і переробки відходів не приділяється належної уваги. У тих країнах, де практично відсутня переробка відходів, забруднення води органічними відходами зростає у багато разів. Усі ці негативні процеси супроводжуються (і значною мірою викликані) швидким зростанням населення, яке за рік збільшується на 85 млн чол., і до 2030 р. може досягти 10 млрд чоловік.

На сьогодні понад 2,5 млрд людей страждає від захворювань, пов'язаних із нестачею води, вживанням забрудненої або зараженої води [25]. Чимало захворювань передається через воду. Саме через брудну воду щороку вмирає майже 4 млн дітей у країнах, що розвиваються [26].

Нині споживання (в інтегральних показниках) характеризується такими цифрами: на кожну людину видобувають і вирощують у світі приблизно 20 т сировини, яка за допомогою енергетичної потужності в 1,5x103 Вт і 800 т води перетворюється на кінцеві продукти масою 2 т, що йдуть на пряме споживання. Отже, тільки на господарськопобутові потреби людства нині вилучається до 10 % річкового стоку Землі.

Загальновизнано, країни переходять до категорії таких, що зазнають “водний стрес”, якщо поновлювані ресурси прісної води зменшуться до 1700 м3 води на душу населення, коли цей показник падає нижче 1000 м3 води на душу населення, країна відчуває "хронічний дефіцит води". Ці граничні показники дефіциту води були спочатку розраховані, виходячи з того, що споживання 100 л води за день (36,5 м3 води за рік) є мінімальною нормою у розрахунку на душу населення для задоволення основних побутових потреб і підтримки нормального здоров'я людей. У розвинутих країнах обсяг води, необхідний для задоволення потреб сільського господарства, промисловості і видобутку електроенергії у 5-20 разів вищий [23]. Якщо виходити з цих граничних показників, то до 2025 р. ще значна кількість країн - членів ООН зіткнеться з проблемою хронічного дефіциту води (табл. 1.4). Дані таблиці свідчать, що до 2025 р. чимало країн відчуватимуть “водний стрес”. Передбачається, що до 2050 р. понад 50 країн світу наблизяться до граничного показника стресового дефіциту води або перевищать його.

Таблиця 1.4

Загальний річний обсяг поновлювальних ресурсів питної води
на душу населення за період з 1950 по 2050 рр. ( м3)

Країна | Поновлювальні ресурси питної води (м3) | Поновлювальні ресурси питної води на душу населення (за рік)

1950 рік | 1995 рік | 2025 рік | 2050 рік

Мальта | 30 | 96,2 | 82,0 | 71,1 | 68,3

Ємен | 2 500 | 579,2 | 172,4 | 74,2 | 50,2

Йорданія | 1 420 | 1 147,9 | 261,1 | 117,9 | 84,2

Сингапур | 600 | 587,1 | 210,7 | 178,8 | 181,6

Кенія | 14 800 | 2 362,3 | 523,7 | 233,6 | 160,5

Ізраїль | 2 150 | 1 709,1 | 382,0 | 275,4 | 240,8

Алжир | 19 100 | 2 182,1 | 683,6 | 420,0 | 343,1

Сомалі | 11 500 | 3 743,5 | 1 243,2 | 540,5 | 358,7

Єгипет | 58 100 | 2 661,0 | 923,2 | 597,1 | 494,9

Сирія | 35 500 | 10 157,4 | 2 421,4 | 1 059,5 | 751,9

Ліван | 4 800 | 3 326,4 | 1 595,2 | 1 085,0 | 925,0

Перу | 40 000 | 5 241,1 | 1 682. 1 | 1 090,2 | 912,8

Афганістан | 50 000 | 5 581,6 | 2 482,5 | 1 104,7 | 833,9

Мадагаскар | 40 000 | 9 458,5 | 2 709,5 | 1 162,1 | 785,5

Зімбабве | 23 000 | 8 424,9 | 2 042,4 | 1 171,6 | 863,9

Бельгія | 12 500 | 1 446,9 | 1 236,0 | 1201,1 1 | 241,6

Нігерія | 308 000 | 9 351,8 | 2 756,9 | 1 292,0 | 909,9

Польща | 56 200 | 2 263,9 | 1 464,0 | 1 352,8 1 | 302,3

Уганда | 66 000