і його сполуки | 0,0003
Вуглецю оксид | 3
Вугільна зола ТЕС | 0,02
Формальдегід | 0,003
Хлор | 0,03
Якщо речовина має на навколишнє природне середовище шкідливу дію в менших концентраціях, ніж на людину, та при нормуванні виходять із порога дії цієї речовини на навколишню природу. Вплив речовин, для яких не встановлені ГДК, оцінюється по орієнтовному безпечному рівню впливу забруднюючої атмосферу речовини. [1] Перелік речовин, зміст яких в атмосферному повітрі нормується, постійно поповнюється. Установлено тимчасові нормативи ГДК забруднюючих речовин у повітрі для деревної рослинності (ГДКл ) які подані в таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 Нормативи ГДКл, мг/м3
Найменування домішок в атмосферному повітрі | ГДКл м. р. | ГДКл с. з.
Азоту оксид (у перерахуванні на NO2 ) | 0,04 | 0,02
Аміак | 0,1 | 0,04
Бензол | 0,1 | 0,05
Метанол | 0,2 | 0,1
продовження таблиці 3.2
Пари сірчаної кислоти (H2SO4) | 0,1 | 0,03
Сірчистий ангідрид | 0,3 | 0,02
Сірководень | 0,008 | 0,008
Тверді частки (пил) | 0,2 | 0,05
Циклогексан | 0,2 | 0,2
Формальдегід | 0,2 | 0,003
Фтористі сполуки (у перерахуванні на фтор) | 0,02 | 0,005
Аналізуючи дані вище наданої таблиці можна зробити висновки, що ГДК сірководню в атмосфері найменша серед основних забруднювачів і дорівнює 0,008 мг/м3 . Тоді як, найбільше значення ГДК має циклогексан, кількість якого обмежується 0,2 мг/м3.
1.4. Основні джерела утворення і викидів забруднюючих атмосферу
речовин
Антропогенні джерела первинного пилоутворення виникають у результаті наступних процесів:
·
Механічна обробка різних речовин (дроблення, шліфування, різання);
·
Транспортування сипучих матеріалів (навантаження просівання, перемішування);
·
Теплові процеси горіння (спалювання, сушіння);
·
Зношування й руйнування речовин (гальмові колодки автомобіля);
Пил, що утримується в атмосфері, класифікується за часом і формою його утворення:
·
Первинне пилення – пил, що утвориться в результаті якого-небудь природного або антропогенного процесу й викидається в атмосферу;
·
Вторинне пилення – пил, утворений в атмосфері з рідких або газоподібних речовин, що знаходяться у ній, у результаті хімічних або фізичних перетворень;
·
Поверхневе пилення – перехід пилу, що сформувався на поверхні землі, в атмосферу.
Рідкі забруднюючі речовини утворяться при конденсації пари, розпиленні або розливі рідин, у результаті хімічних або фізичних реакцій. Конденсація пари відбувається в результаті охолодження їх навколишнім атмосферним повітрям. Залежно від точки плавлення сконденсовані пари при низьких температурах можуть переходити у тверді частки.
Газоподібні забруднюючі речовини утворяться в результаті хімічних реакцій окислювання, відновлення, заміщення, розкладання, а також у процесі електролізу, випарювання, дистиляції.
Найбільшу частину газоподібних викидів становлять продукти окислювання, що утворилися в процесі горіння. При окислюванні вуглецю утвориться CO й CO2, при окислюванні сірки – SO2, азоту – NO й NO2.[2]
Згідно з положеннями Федерального закона „Про атмосферного повітря” для єфектного рішення проблеми забеспечення чистоти повітряного басейна є необхідним більш комплексний підхід, передбачающій проведення свідних разрахунків забруднення повітряного басейна міст (регіонів) викидами промисловості та автотранспорту, розроботку та створення систем контролю та управління якістю повітряного басейну у масштабах району, міста, області. Такі розрахунки концентрацій забруднюючих речовин по даним о їх викидах, у яких використовуєтся інформація о вікидах усіх джерел забруднень атмосфери, розташованих на теріторії досліджуємого міста.
Для Харкова проблема охорони атмосферного повітря вже давно стоїть доволі гостро. У більшості підприємств, зосередженних у декілька промислових зонах міста, відсутні санітарно-захистні зони, тобто разташовуються вони безпосередньо біля житлових кварталах.
Контроль проб повітря, який проводив Харківський обласний центр по гидрометеорології на вміст кадмія, свинця, меді, хрому, марганцу, заліза та никелю, дає саме велике перевищення граничних концентрацій заліза та меді у містах загального відпочинку та парків мешканців міста. [9]
РОЗДІЛ 2
ВАЖЛИВІСТЬ ЗЕЛЕНИХ ЗОН ДЛЯ ЕКОСИСТЕМИ МІСТА
2.1 Зелені зони міста
Зелені насадження міста входять до складу комплексної зеленої зони – єдиної системи взаємозалежних елементів ландшафту міста й прилягаючого району, що забезпечує комплексне вирішення питань озеленення й відновлення території, охорони природи й рекреації, спрямованої на поліпшення умов праці, побуту й відпочинку населення.
Комплексна зелена зона міста складається з ядра й зовнішньої зони. У ядрі виділяють: 1) мікрорайони, квартали; 2) зелені насадження, у тому числі загального користування й спеціального призначення; 3) вулиці, дороги й площі; 4) промислові території. Зовнішня зона включає: 1) позаміську забудову й промислові території; 2) курорти й місця відпочинку; 3) дороги; 4) зелені масиви ; 5) сади й виноградники, розсадники; 6) території, що не озеленюють; 7) водойми.
За функціональним призначенням зелені насадження підрозділяються на три групи: 1) загального користування - загальноміські парки культури й відпочинку, районні парки, міські сади; 2) обмеженого користування – зелені насадження на житлових територіях мікрорайонів і житлових районів, на ділянках дитячих садів, шкіл; 3) спеціального призначення – насадження на міських вулицях і магістралях, території санітарно-захисних і водоохоронних зон, ботанічні й зоологічні сади, насадження на територіях розсадників, квіткових господарств й т. п.
Головними функціями зелених насаджень сучасного міста є санітарно-гігієнічна, рекреаційна, структурно-планувальна, декоративно-художня.
Зелені рослини відіграють величезну роль у збагаченні навколишнього середовища киснем і поглинанні діоксида вуглецю, що утвориться. Дерево середньої величини за 24 години відновлює стільки кисню, скільки необхідно для дихання трьох чоловік. За один теплий сонячний день гектар лісу поглинає з повітря 220-280 кг діоксида вуглецю. [3]
Велику роль зелені насадження відіграють у загальної сонячної радіації. На відкритій міській території в сонячні дні радіація досягає 4,1 Дж/см2 у хвилину, тоді як серед зелених насаджень — 0,5 Дж/см2. Сумарна сонячна радіація під кроною окремих видів дерев майже в 9 разів менше, ніж на відкритому просторі.
Гігієнічне значення зелених насаджень полягає в тому, що