Позитивно впливає на теплосприйняття людини не тільки оптимальна температура повітря, але і його вологість — різні комбінації температури, відносної вологості й швидкості вітру створюють однакові сприйняття теплового ефекту. Підвищення відносної вологості повітря відчувається в більшості випадків як зниження температури, підвищення вологості на 15% сприймається людським організмом як зниження температури на 3,5 °С. Освіжаючий ефект одного зростаючого в сприятливих умовах дерева еквівалентний ефекту 10 кімнатних кондиціонерів.

Збільшення відносної вологості повітря пов'язане з випаровуючою здатністю рослинного покриву. Поверхня, покрита рослинністю, випаровує в десятки разів більше вологи, ніж позбавлена зелені. З 1 м2 газону випаровується до 200 г/ч води, а 1 га лісу за годину випаровує в атмосферу 1—4,5 тис. т вологи.

Зміни температури й відносної вологості повітря виявляються в безпосередній близькості від міських зелених насаджень, які практично не мають істотного впливу на віддалену територію. При ізольованому розміщенні насаджень і компактній міській забудові зміни температури й вологості повітря спостерігаються на відстані 70-100 м, а при об'єднанні міських і заміських насаджень у єдину систему в сполученні з вільною забудовою – на 200-300 м. Для підвищення ефективності впливу зелених насаджень на мікроклімат прилеглих територій рекомендується створювати в містах зелені смуги шириною 75-100 м через кожні 400-500 м.

Величезна роль зелених насаджень в очищенні повітря міст. Затримуючи потоки повітря, рослини поглинають ті забруднюючі речовини, що містяться в ньому – дрібнодисперсні аерозолі й тверді частки, а також газоподібні сполуки, що поглинаються рослинами або не рослинними тканинами, що включаються в метаболізм. Процес фільтрації повітря можна розділити на дві фази: затримування газів й аерозолів і взаємодія їх з рослинами.

Здатність осаджувати пил пояснюється будовою крони й листя рослин. Зелені рослини відіграють величезну роль у збагаченні навколишнього середовища киснем і поглинанні діоксида вуглецю, що утвориться. Дерево середньої величини за 24 години відновлює стільки кисню, скільки необхідно для дихання трьох чоловік. За один теплий сонячний день гектар лісу поглинає з повітря 220—280 кг діоксида вуглецю й виділяє 180—220 кг кисню. Різні рослини здатні виділяти різні кількості кисню : бузок за період вегетації виділяє з поверхні листя площею 1 м2 1,1 кг кисню, осика — 1,0 кг, граб — 0,9 кг, ясен — 0,89 кг, дуб — 0,85 кг, сосна — 0,81 кг, клен — 0,62 кг, липа дрібнолиста — 0,47 кг. Розрізняються рослини також і по ефективності газообміну: якщо ефективність газообміну ялини прийняти за 100%, то у модрини вона складе 118, сосни звичайної – 164, липи крупнолистої – 254, у дуба черешчатого – 450, тополі берлінської – 691%.

Оптимальна норма споживання кисню — 400 кг/рік на 1 чоловіка, тобто стільки, скільки його продукує 0,1—0,3 га міських насаджень. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) вважає, що на 1 городянина повинно припадати 50 м2 міських зелених насаджень й 300 м2 приміських. Зелені насадження поліпшують мікроклімат міської території, охороняють від надмірного перегрівання ґрунт, стіни будинків, тротуари, створюють «комфортні умови» для відпочинку на відкритому повітрі.

Тінь від дерев і чагарників захищає людину від надлишку прямого й відбитого сонячного тепла. У середніх широтах температура поверхні в зоні зелених насаджень на 12—14 °С нижче температури стін і бруківок. У тіні дерев у жаркий день температура повітря на 7-8 є С нижче, ніж на відкритому місці. Якщо в літній день температура повітря на вулиці вище 30 °С, то в сквері мікрорайону вона не буде перевищувати 22—24 єС. Температуру повітря здатні знижувати навіть трав'янисті газони: у жаркий день на доріжці біля газону температура повітря на висоті росту людини майже на 2,5°С нижче, ніж на асфальтованій бруківці.

Зелені насадження знижують рівень міського шуму, послаблюючи звукові коливання в момент проходження їх крізь гілки, листя й хвою. Звук, потрапляючи в крону, переходить якби в інше середовище, що має значно більший, ніж повітря, акустичний опір, відбиває й розсіює до 74% і поглинає до 26% звукової енергії. Улітку насадження знижують шум на 7-8 Дб узимку – на 3-4 Дб.

Зниження шуму залежить від щільності крони, густоти листя, розташування насаджень стосовно джерела шуму й пропорційно ширині озелененої смуги. Рослинні екрани вздовж автомагістралей, що складаються з деревної рослинності, зменшують рівень шуму від міського транспорту на 4,5-5,5 Дб, чагарникові – на 10 Дб. Ряд насаджень висотою в кілька метрів може знизити звук на 10 Дб на 1 м ширини смуги, особливо якщо дерева мають густе й тверде листя. Смуга насаджень шириною 200-250 м поглинає таку кількість шуму автомагістралі, що він не сприймається як перешкода, знижується до 35-45 Дб або відповідає кількості звуку, що розсіюється на незалісеній території на відстані 2 км від шосе. Зелена смуга шириною 100 м зменшує шум не менш чим на 8 Дб. Добре розвинені деревні й чагарникові насадження шириною близько 40 м здатні знизити рівень шуму на 17-23 Дб, 30-метрова смуга з рідкою посадкою дерев – на 8-11 Дб, а невеликі сквери й рідко посаджені внутріквартальні насадження – на 4-7 Дб.

Навіть вузькі й однорядні посадки значно знижують рівень шуму, створюваного транспортом. Найбільшою шумозахисною здатністю відрізняються клен, тополя, липа, в'яз. Кращі властивості, що екранують, мають змішані насадження, що складаються