з дерев і чагарників, особливо з гарною горизонтальною й вертикальною зімкнутістю. Так, рослинний екран із сосни чорної й чагарнику – кизильнику звичайного, що має висоту 4,5 м і ширину 6 м, знижує рівень шуму на 10-15 Дб.
Шумозахисна ефективність рослинних екранів залежить від розміщення насаджень. Значна частина пилу затримується на поверхні листя, гілок і стовбура. При випаданні опадів вона змивається й разом з водними потоками несеться в ґрунт і каналізаційну мережу.
Хвойні насадження затримують за рік близько 40 т/га пилу, а листяні здатні затримувати за сезон до 100 т/га пилу. У різних рослин пиловловлюючі властивості неоднакові: запиленість поверхні листів в'яза — 3,4 г/м2, бузку угорського — 1,6; липи дрібнолистої — 1,3; клена гостролистого — 1,0; тополі бальзамічної — 0,6 г/м2.
Кількість часток, що затримуються на листовій пластині, залежить від її фактури. Шорсткі листи в'яза затримують пилу майже в 6 разів більше, ніж гладкі листи тополі бальзамічної. Листи із шорсткою й зморшкуватою поверхнею звільняються від пилу швидше, ніж з опушеною. Клейкі листи й смолиста хвоя на початку сезону проявляють високі пиловловлюючі властивості, які поступово знижуються.
Дуже добре вловлюють пил газони: листова поверхня трави висотою 10 см на газоні площею 1 м2 досягає 20 м2. Трава затримує в 3-6 разів більше пилу, ніж не покрита зеленню земля, і в 10 разів більше, ніж дерево. Навіть порівняно невеликі ділянки насаджень, що займають незначну частину кварталу, знижують у літню пору запиленість міського повітря на своїй території на 30-40%.
Рисунок 2.1 Зелені насадження зумовлюють аерацію міських територій
2.2. Виділення й визначення розмірів зелених зон міст України
Зелені зони міст виділяються на землях державного лісового фонду, розташованих за межами міста, з урахуванням площ зон санітарної охорони джерел водопостачання, округів санітарної охорони курортів, захисних смуг вздовж залізних і автомобільних доріг, а також заборонних смуг лісу, що захищають нерестовища цінних промислових риб. Для міст, де відсутні природні ліси й інші насадження, ліси зелених зон створюються штучно на землях, непридатних для ведення сільського господарства. Нормативні розміри загальної площі зелених зон міст встановлюють, виходячи із чисельності населення міста, природно-кліматичної зони й загальної лісистості території. Залежно від місцевих санітарних і кліматичних умов допускається зміна розмірів зелених зон не більш, ніж на 15% від нормативно встановлених.
2.3. Охорона й використання лісів зелених зон міст
Охорона й використання лісів зелених зон міст повинні ґрунтуватися на комплексній системі лісокористування. Така система включає лісоводні, біотехнічні й протипожежні заходи, благоустрій території для забезпечення оздоровчих і середовище захисних функцій лісу й організація відпочинку міського населення, а також передбачає обмеження побічного користування лісом. Виконання цих завдань повинне забезпечувати:
·
У лісопарковій частині – збереження й формування довговічних й естетично привабливих насаджень, придатних для організації відпочинку населення;
·
У лісогосподарській частині – формування насаджень, що сприяють очищенню й оздоровленню повітряного басейну міста, створенню резерву для подальшого розширення лісопаркової частини міста, задоволенню потреб у деревині й продуктах побічного користування лісом.
Територіальна організація зелених зон міст передбачає:
v
Виділення місць відпочинку населення;
v
Виділення особливо охоронюваних ділянок, «зон спокою» для тварин, що забезпечують підтримку нормального функціонування лісових екосистем;
v
Розміщення зон розвитку лісогосподарської діяльності.
Функції зелених насаджень різноманітні. Вони не тільки збагачують повітря киснем, створюють сприятливий мікроклімат, але й сприяють розсіюванню шкідливих речовин і поглинають їх.
При озелененні території промислових підприємств й їх СЗЗ, обочин доріг звичайно вибирають деревні, чагарникові, квіткові й газонні рослини залежно від кліматичного району, характеру виробництва й ефективності даної породи для очищення повітря, а також її стійкості до шкідливих газів. Установлено, що найбільш стійкими є, наприклад, акація біла, атлант високий, клен ясенелистий.
Ефективність озеленення характеризують наступні дані: хвоя одного гектара ялинового лісу уловлює 32 т пилу, листя букового лісу – 68 т. на відстані 500 м від підприємства, при відсутності озеленення забруднення повітря діоксидом сірки, сірководнем і діоксидом азоту в 2 рази нижче, ніж безпосередньо біля джерела забруднення, а при наявності озеленення нижче в 3-4 рази.
Зелені насадження поліпшують електрогігієнічні властивості атмосфери. У лісовому повітрі ступінь іонізації кисню в 2-3 рази більше, ніж у морському або в повітрі над лукою, і в 5-6 разів більше, ніж у міському. Ступінь іонізації залежить від видового складу й віку рослин.
Зелені насадження в три рази збільшують кількість легких негативно заряджених іонів і сприяють зменшенню кількості важких іонів. Важкі іони виникають у результаті сполучення легких іонів з важкими ядрами конденсації. Підвищена конденсація важких іонів погіршує видимість, негативно впливає на дихання людей, викликає утому, а легкі негативні іони поліпшують діяльність серцево-судинної системи. Як показали дослідження, проведені в Парижі і на його околицях, в 1м3 міського повітря міститься 86 позитивних й 66 негативних легких іонів, а також 16700 важких іонів, тоді як у приміській зоні – 345 позитивних й 283 негативних легких іонів й 1600 важких.
2.4. Функції рослинного покриву в містах
Неоднорідність умов виростання, контроль із боку людини обумовлює неоднорідність складу й нерівномірність розміщення рослинності в місті. «Лісистість» міської території на різних ділянках становить від 1 до 98%. На відміну від типового європейського міста епохи Середньовіччя, майже повністю позбавленого рослинного покриву, сучасні міста з їхньою системою штучних зелених насаджень, приміських лісів, парків і рослинним покривом, що спонтанно формується, на будь-яких ділянках з порушеним ґрунтовим субстратом, де контроль із боку людини слабшає, уже не є «царством каменю», символом перемоги Людини