над Природою. І якщо в епоху Відродження, коли людина «розгорнувши» свої міські поселення для рослин, відвівши значні площі під устрій садів, парків, фонтанів, а міста стали більш світлі, просторі, провітрювані, зелені насадження розглядалися як свого роду елемент розкоші, що відповідає в першу чергу естетичним потребам людини, то в сучасну епоху, після двох сторіч панування промислового міста, міські насадження вже не є гарним, але необов'язковим елементом міської структури, далеким від задоволення насущних потреб людини. Саме рослинність робить урбоекосистему повноцінною й наявність мережі зелених насаджень у місті стає вже не символом багатства й розкоші, а умовою виживання людини.
Крім традиційних функцій, що виконуються рослинним блоком у будь-який екосистемі, а саме – виробництво первинної продукції в результаті фотосинтезу, що потім споживається консументами і редуцентами, і формування життєвого простору для консументів і редуцентів, – в урбоекосистемі істотного значення набувають такі функції рослинності, як:
5)
Охолодження міського «острова тепла» за рахунок збільшення альбедо поверхні й транспірації;
6)
Стабілізація вітрового режиму, «розвантаження» повітряних мас;
7)
Збільшення відносної вологості повітря й «згладжування» її добових і сезонних коливань;
8)
Виділення кисню в атмосферу;
9)
Збільшення концентрації негативно заряджених іонів в атмосфері над деревинно-чагарниковими насадженнями;
10)
Виділення біологічно активних речовин, що пригнічують розвиток патогенних агентів в атмосфері;
11)
Поглинання забруднюючих атмосферне повітря пилу й газів;
12)
Зниження рівня шуму внаслідок поглинання енергії, що викликає його механічні коливання;
13)
Затримка частини опадів і зменшення поверхневого стоку;
14)
У водних і болотних екосистемах – формування умов аеробного розкладання забруднюючих воду речовин, поглинання біогенних елементів;
15)
Поліпшення структури, збільшення проникності й, у ряді випадків, родючості ґрунтів;
16)
Затримка снігового покриву й поталих вод;
17)
Закріплення сипучих ґрунтів, зниження рівня ерозії, поліпшення візуальних властивостей урбанізованих ландшафтів.
Свідоме використання людиною перерахованих функцій рослинного покриву у формуванні й оптимізації урбанізованого середовища втілилося в теорії й практиці фітомеліорації.
Фітомеліорація – напрямок прикладної екології, що виражається в дослідженні, прогнозуванні й використанні рослинних систем для поліпшення геофізичних, геохімічних, біотичних, просторових й естетичних характеристик навколишнього середовища людини.
По цільовому призначенню зелені зони міст територіально підрозділяються на дві частини – лісопаркову й лісогосподарську. Лісопаркова частина виділяється із лісів, що входять у зелену зону міста з естетично цінними ландшафтами. Розміри лісопаркової зони встановлюються залежно від чисельності населення міста. [3]
Таблиця 2.1 Визначення розміру лісопаркової частини зеленої зони
міста
Чисельність населення міста,
тис. чол. | Розмір лісопаркової частини зеленої зони, га/1 000 чоловік
Понад 500 до 1 000 | 25
Понад 250 до 500 | 20
Понад 100 до 250 | 15
До 100 | 10
У лісостеповій і степовій зонах при лісистості 2% і нижче лісопаркову частину становить вся площа лісів зеленої частини міста. Ліси й інші зелені насадження, що входять у зелену зону міста, повинні бути відмежовані природними межами, візирами або просіками із установленими граничними стовпами.
2.5. Санітарно-захисні зони
Виходячи із санітарних норм і правил «Санітарно-захищені зони й санітарна класифікація підприємств, споруд й інших об'єктів», будь-які об'єкти, які є джерелами викидів шкідливих речовин, а також джерелами шуму, вібрації, ультразвуку, радіочастот, необхідно в обов'язковому порядку відділяти від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Тому СЗЗ стали нині обов'язковими складовими компонентами промислового підприємства або іншого об'єкта, що є джерелами хімічного, біологічного й фізичного впливу на здоров'я людини.
СЗЗ – це зона простору й рослинності, спеціально виділена між промисловим підприємством і районом проживання населення. Забезпечуючи простір для безпечного розсіювання шкідливих викидів, вона повинна бути належним чином озеленена й відповідати спеціальним гігієнічним вимогам.
РОЗДІЛ 3
ФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ ЗОН ВІДПОЧИНКУ У ЖИТТІ УРБОЕКОСИСТЕМИ
3.1. Основні відомості пор паркові угруповання урбоекосистем
У парковій рослинності слід виділити само регульовані та керовані рослинні угруповання. Перші, залежно від їх розташування, представлені всіма типами рослинності – від болотної до лісової.
Друга група – керовані культурні угрупування – перебуває під постійним господарським впливом: газони, квітники, огорожі, декоративні біогрупи, стави та струмки з їх рослинністю. Виділено 9 типів культур фітоценозів.
Сільвоценози – рослинні угрупування, які формуються за аналогією з природним лісом з його характерною ярусністю, співвідношенням дерев – едифікаторів, субедифікаторів та асектаторів.
3.2. Історія та значення саду ім. Т.Г. Шевченко у м.Харків
Міський сад імені Т.Г.Шевченка (1804 – 1805 рр.) – найстаріший серед скверів і парків міста Харкова. Дзержинський район, у якому знаходиться цей парк, займає 4418 га (44,2 км2)
Серед 27 парків й садів міста найстарійшим є сад ім. Т.Г. Шевченко. У 17-18 віках територія цього саду представляла собою природну дубраву. Він був закладений в 1804 р. з ініціативи засновника Харківського університету В.Н.Каразіна на місці цієї дубрави, що закривала з півночі підступи до Харківської фортеці в часи заснування міста.
В 30-і роки XX століття площа саду розширилася. Пізніше частина цієї території відійшла до Харківского університету, була благоустроєна, засаджена деревами й кустарниками та отримала назву Університетського саду. А в 1935 році біля входу в сад зі сторони вулиці Сумської був відкритий пам'ятник великому українському поетові Т. Г. Шевченко й із цього часу сад став мати його ім'я. Велич пам'ятника підкреслюють вікові дуби – ровесники міста.
Територія саду 27 гектарів. Він розташований на двох терасах – верхній, що примикає до Сумської вулиці, де розбитий так званий англійський ландшафтний парк, і нижній, яка примикає до вулиці Клочківської, де розмістився старий Ботанічний сад, закладений разом із заснуванням університета. Тут збереглися окремі реліктові багатовікові дуби.
Формування саду з колекцією рослин з різних куточків світу проходило протягом багатьох років. За участю відомих професорів університету М.Бекетова, В.Арнольді, В.Чернаєва було акліматизовано сотні видів рослин. Зараз