Алювіальні ґрунти включають такі типи:

алювіальні дернові ґрунти (слабкорозвинені або примітивні, шаруваті, кислі, насичені, опідзолені, типові, остепнілі, карбонатні, пустельні);

алювіальні лучні ґрунти (кислі, насичені, типові, карбонатні);

алювіальні лучно-болотні ґрунти;

алювіальні болотні ґрунти (мулувато-перегнійно-глейові, мулувато-торфові).

Алювіальні дернові ґрунти формуються в прирусловій заплаві, набуваючи тут переважно піщаного гранулометричного складу та шаруватості, майже не переробленої ґрунтовою фауною та ризосферами ксеромезофільних трав, через що їх раніше називали «заплав-ними шаруватими» (черствуватими) ґрунтами:

Нal — гумусовий, задернований, слабкогумусований (1 - 3 % гумусу), сірий, неоднорідний (верствуватий — шари різного гранулометричного складу, по-різному гумусовані, часто безгумусні) — слабко освоєний дерновим процесом;

РНal— перехідний, з тими самими ознаками, безструктурний, подекуди карбонатний;

Рal(Gl) — алювій, шаруватий, піщаний (різнозернистий), слабко-оглеєний.

Улітку, в межень вони отримують лише атмосферне водне живлен-ня при глибокому заляганні підгрунтовій вод. Зональні впливи на ці азональні ґрунти й інтенсивність промивання атмосферними водами спричинюють формування кислих ґрунтів у Поліссі, насичених і карбонатних — у Лісостепу, засолених — у Степу. Через опіщаненість і низьку гумусованість вони мають малу ЄКО (10 - 15 мг-екв/100 г), низьку буферність, є збідненими біогенними елементами.

Алювіальні лучні фунти формуються в центральній заплаві при атмосферно-ґрунтовому водному живленні в межень. Високопродук-тивні різнотравно-злакові лучні фітоценози розвивають тут потужну кореневу систему, яка охоплює значну товщу грунту й інтенсивно йо-го оструктурює. Підґрунтові води глибше від 100 см (червень). Рослинність різнотравно-конюшиново-злакова з участю дикого гладіолуса.

Нdl(е) (0 — 36) — гумусовий, задернований, темний, вологий, груд-кувато-дрібнозернистий, густе коріння трав, пухкий, поступово пе-реходить у

Нр(і) (36 - 36) — верхній гумусово-перехідний, інтенсивно тем-ний, сирий, важкосуглинковий, слабкоілювійований, горіхувато-призмоподібний, ущільнений, коротко за забарвленням та структу-рою переходить у

НРІGl (65 — 85) — нижній гумусово-перехідний, сирий до мокрого, темний, вохристі плями, клиноподібний, внизу оглеєний, поступово переходить у

РНІGl (85 — 100) — гумусований суглинистий алювій.

Алювіальні болотні ґрунти приурочені до притерасових, прико-реневих і старичних заболочених знижень у заплаві. Ці ґрунти є дуже замуленими, що відображує їх типова номенклатура. Заплавні полота належать до низинного евтрофного типу боліт, збагачених N, І, Са та іншими елементами живлення рослин. Ґрунти тут є постій-но підтопленими підґрунтовими водами, які виклинюються саме в цих місцях.

НGl (0 — 14) — гумусовий, чорний, сирий, оглеєний, густо прони-заний коріння гігрофітів залишає на гранях агрегатів іржаві пля-ми, глинистий, щільний і грудкуватий у сухому стані, липкий і пла-стичний у вологому, коротко за кольором переходить у

НРGl (14 - 56) — оглеєний, добре гумусований, темний, мокрий, клиноподібний, тріщинуватий, на гранях рясні іржаві плями, гли-нистий, при висиханні дуже ущільнюється, переходить у

РНGl (56 - 80) — темно-сірий, оглеєний, слабше, але явно гумусо-ваний з іржаво-вохристими плямами, з 80 см залягають підгрунтові води.

Алювіальні лучно-болотні ґрунти займають проміжне положен-ня між лучними та болотними ґрунтами, а їх профіль (Я + НPGl + РНGl) має ознаки оглеєння в перехідному горизонті (десь із 40 см). Це ґрунти вельми високої потенційної родючості, на яких ростуть прекрасні гігромезофільні фітоценози, придатні для заготівлі сіна.

Ґрунти на уламкових та піщаних породах

Під переважно петрофітним впливом материнських порід фор-муються рендзини, ранкери, підбури, іржаво-бурі та деякі інтразональні ґрунти.

Рендзини (дерново-карбонатні ґрунти) формуються на щебенис-тому елювії вапняків, мергелів, мармурів, крейди, від яких їх про-філь успадковує скелетні уламки корінних порід, якщо не з поверх-ні, то в межах Нр-горизонту і глибше. Парарендзини (на пухких кар-бонатних породах) мають дрібноземний (суглинковий чи глинистий) профіль без домішок скелета. Рендзини значно поширені на рів-нинах Європи, Азії (Східний Сибір), Америки (США, Канада) в ме-жах лісо-лучної зони бореального та суббореального поясів. Великі масиви рендзин є в країнах Балтії, Білорусі, Молдові, на Кавказі. В Україні рендзини поширені в За-хідному та Малому Поліссі (Волинська, Львівська області), на Ліво-бережжі — в Чернігівській області (Новгород-Сіверське Полісся). В цих місцевостях на поверхню виходять крейдяно-мергельні породи, на яких і формуються під корінними мішаними лісами дернові кар-бонатні ґрунти. Вони займають 0,36 % земельних угідь в Україні (147 000 га). Ці ґрунти скипають від НС1 прямо з поверхні або з не-великої глибини, мають непогані фізичні характеристики. Гуміфі-кація в них зумовлює утворення темнозабарвлених гумусових речо-вин у кількості 4 — 6 %, які не поширюються глибше від 20 — 40 см. Через це дерново-карбонатні ґрунти мають короткий чорного кольо-ру органопрофіль, за грубизною якого виділяють слабкорозвинені і Нк + НРк - 20 см), розвинені (Нк + НРк = 20...40 см), а за кількістю гумусу — мало- (більше ніж 3 %), середньо- (3-5 %), багатогумусні(> - 12 %), перегнійні (менш як 12 %). Загалом висока (при поглиб-леному профілі) потенційна родючість типових рендзин та парарендзин вигідно відрізняє їх від малородючих підзолистих ґрунтів і неглибокі, в 15 - 20 см щебенисті рендзини є відносно низькородю-чими).

Ранкери є автоморфними (добре дренованими), темнозабарвленими (добре гумусованими) дерновими літогенними ґрунтами, що сформувались на елювії щільних безкарбонатних (зазвичай силікат-них) порід (гранітів, базальтів тощо). Його профіль є типово акумулятивним (Н + Нр + Р), негли-боким (15 - 25 см), дуже щебенистим. Щільні породи залягають близько до поверхні (25 — 30 см), зумовлюючи цим їх характерні еколого-генетичні, агровиробничі, лісогосподарські та інші показники.

Материнські породи, на яких формуються ранкери, представлені переважно основними (рідше кислими) ефузивами, сланцями, стро-катими глинами, залізистими кварцитами, шунгітами. Це стосується також ґрунтогенезу на пісках, зумовленого їх міне-ралогічним, а отже, й хімічним складом, успадкованим від пісків.

Піски