надзвичайно збитковими, призводячи в поєднанні з численними антропогенними чинниками до тривалого й руйнівного затоплення земель разом із розташованими біля них населеними пунктами. Від цього страждають сільськогосподарсь-ка, лісова, водна, житлово-комунальна, автодорожня, залізнична ти багато інших галузей народного господарства.
Особливо тривалим (60 і більше діб) і надмірним стає затоплення не лише заплавних, а й прилеглих до них низинних земель унаслідок необґрунтованого спорудження на річках водопідйомних споруд знищення дернини, вирубки лісів і чагарників у водоохоронних зонах тощо. Таке затоплення не може не призвести і призводить до загибелі рослин і деградації ґрунтового покриву, що, власне, й спостерігається в Закарпатті, на Прип'ятській, Дніпровській та іншій обл.
Техногенне підтоплення спричинюють: підпір підґрунтових вод зрошувальними каналами; фільтраційні втрати води з каналів, во-досховищ, накопичувачів промислових стоків; зави-щення поливних норм; замулення річкових русел, затоплення ба-лок і яруг при будівництві доріг, забудові балкових схилів; занедба-ність колекторно-дренажної мережі, свердловин вертикального дре-нажу та станцій перекачування дренажних вод.
Підтоплення земель зумовлює рухомість легкорозчинних солей, призводячи до вторинного засолення ґрунто-підґрунтя. Окрім того, обводнення зони аерації ініціює виникнення в ґрунті режиму анаеробіозису, а отже, й оглеєння.
Успішне регулювання, запобігання та ліквідація наслідків під-топлення стають можливими за умови впровадження екологізованої системи заходів, набір яких для кожного регіону повинен бути ди-ференційованим з огляду на конкретні причини виникнення та за-кономірності розвитку процесів підтоплення. Така система має охоп-лювати такі заходи: відведення поверхневого стоку розчищанням русел тимчасових водотоків та влаштуванням водопропускних спо-руд під автотрасами та залізницями; ліквідація стихійно (без проек-тів) збудованих у випадкових місцях ставків; оптимізація режиму поливів сільськогосподарських культур; ремонт та спорудження дренажу, професійна експлуатація колекторно-дренажної мережі; протифільтраційне облицювання зрошувальних каналів; добір адап-тованих до осушених мілководь культур.
Висновок
Рельєф території України є дуже різноманітним, саме тому азональні грунти тут є досить поширеними. Вони проявляються у всіх своїх відмінах. Проте із найбільш поширених можна відмітити схилові та еродовані грунти, які поширені на територіях Правобережжя Дніпра, Десни, Сіверського Дінця, в межиріччях Дніпро – Південний Буг, Дністер – Прут,а також Донецький кряж, великі площі Кримського передгір’я та більша частина заходу Украни. Та зрошувальні грунти, які розташовані у всіх ландшафтно-біокліматичних зонах і підзонах України, але найбільше їх у Степу. В Україні проектна площа зрошуваних земель становить приблизно два з половиною міліони гектарів.
Проте, і схилові та еродовані грунти, і зрошені грунти та інші азональні грунти мають свої позитиви та негативи. Так наприклад: схилові та еродовані грунти мають вкорочений профіль внаслідок змиву верхніх найродючіших горизонтів, а зрошуваних грунтах внаслідок гідромеліоративних заходів може проявлятися підтоплення, засолення та осолонцювання.
Література
Гнатенко О. та інші “Грунтознавство з основами геології”. Навчальнийй посібник. К.:Оранта.
Назаренко І. та інші “Грунтознавство з основами геології”. Підручник.–Чернівці.:Книги ХХІ. 2006р. 504с.
Тихоненко Д. та інші “Ґрунтознавство”.–К.:Вища школа. 2005р. 703с.
Полупан М. І. та Соловей В., “Визначник екологогенетичного статуту та родючості грунтів України”: Навчальний посібник.–К.: Колообіг. 2005р. 304с.
