Стан природних джерел питної води та водопостачання в Україні
Серед всіх екологічних проблем з якими зараз зіткнулася Україна – питання забезпечення населення питної водою посідає перше місце. З одного боку це обумовлено недостатньою забезпеченістю водними ресурсами (серед країн Європи Україна є однією з найменш забезпечених), з іншого – значним забрудненням поверхневих джерел водопостачання. У значному забруднені річок України не можна звинувачувати лише українські підприємства та неохайне ведення сільського господарства: більшість річок України, що впадають у Чорне море беруть початок і протікають по території інших країн, де також зазнають антропогенного впливу.
Детальний опис об’єктів водного фонду України і його територіального розміщення міститься у Національна доповіді України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі
Так, згідно цього документу водний фонд України включає близько 8073 озер і лиманів, 944 водосховищ, які мають об’єм води 1 млн куб. м та більше. Болота, заболочені і перезволожені землі в Україні займають 3,6 млн га. У болотах зосереджено близько 30 куб. км води, що належить до категорії зв’язаних вікових запасів. За наближеною оцінкою, об’єм води в прісних озерах досягає 2,3 куб. км, в солоних озерах і лиманах – 8,6 куб. км.
В середній за водністю рік загальний обсяг річкового стоку складає 87,1 куб. км. В Україні налічується 63119 річок. Загальна їх довжина становить 206,4 тис. км, з них 90% припадає на малі річки. За географічним розташуванням майже всі основні річкові басейни (за винятком Південного Бугу) належать до міжнародних водних басейнів, що обумовлює активність транскордонних водно-екологічних стосунків та необхідність прискореного розвитку басейнового управління водними ресурсами Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. http://mail.menr.gov.ua/publ/specrep/ukrainian.pdf.
Головні ріки України: Дніпро, Дністер, Сіверський Донець і Південний Буг. Іншими важливими ріками є Західний Буг, Тиса, Прут. Головне ж джерело прісної води в Україні – Дніпро. Води Дніпра становлять близько 80% водних ресурсів України. Але для забезпечення країни питною водою не менш важливе значення мають малі річки, на які звертається менше увагу, але охорона яких є важливою здоров’я всієї річкової мережі. Детальніше з проблемами малих річок можна ознайомитися з публікації Зуба Л.М. та Карпової Г.О. Малі річки України: характеристика, сучасний стан, шляхи збереження .
Поверхневі води на території України розташовуються нерівномірно. Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим – це найбільш посушливі регіони України, які потерпають від достатньої кількості питної води.
Вінницька, Волинська, Житомирська, Львівська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська, Київська, Черкаська, Полтавська, Харківська області, це нормально забезпечені водою регіони.
Найбільш зволожені регіони: Закарпатська, Івано-Франківська, Чернігівська області.
Основою охорони водних ресурсів кожної країни - це екологічне законодавство. Так, за роки незалежності було створено нове водне законодавство України. Основу водного законодавства України складають:
Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” Закон про Охорону навколишнього природного середовища,
Земельний кодекс України Земельний Кодекс України ,
Водний кодекс України Водний кодекс України
Лісовий кодекс України Лісовий кодекс України ,
Закон України „Про питну воду і питне водопостачання” Закон України „Про питну воду та питне водопостачання” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 16, ст.112),
Закон України „Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства Закон України „Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 25, ст.172 )”.
Основним документом, який регулює водні правовідносини в Україні, включаючи й моніторинг вод, є Водний Кодекс України, прийнятий Верховною Радою України у червні 1995 року (з доповненнями від 2000 p.). Відповідно до його положень, всі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
Згідно Ст.3 Водного Кодексу України Усі водні об'єкти, що розташовано на території України становлять водний фонд, а саме:
поверхневі води:
природні водойми (озера);
водотоки (річки, струмки);
штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;
інші водні об'єкти;
підземні води та джерела;
внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно ст.4, землі, зайняті
морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів,
належать до земель водного фонду
Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів і їхні виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади. Спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади у галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів є Державний комітет України по водному господарству Державний комітет України по водному господарству http://www.scwm.gov.ua/.
Як раніше було зазначено, більшість річок, що протікають по території України протікають і по території інших країн, тому для ефективного вирішення проблем забруднення поверхневих вод Україна має розвивати міжнародне співробітництво. Серед природоохоронний конвенцій глобального і регіонального значення, до яких приєдналася Україна слід відмітити:
Конвенцію про охорону і використання транскордонних водостоків і міжнародних озер Конвенція по охране и использованию трансграничных водотоков и международных озер , Протокол про воду та здоров'я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року Протокол про воду та здоров'я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року , та
Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення Конвенція про захист
