Незважаючи на залежність кількості та якості підземних водних ресурсів від антропогенних факторів, їх екологічна стійкість у порівнянні з поверхневими водними об’єктами значно вища завдяки природній захищеності від забруднення з поверхні. В деяких регіонах України вони вже сьогодні є останнім резервом чистої питної води.

Незначне використання підземних вод у комунальному господарстві насамперед спричинене переважно фінансово-економічними проблемами комунального господарства. Але не менші фінансово-економічні проблеми виникають і під час доведення якості поверхневих вод до вимог чинних в Україні санітарних норм для питної води. Ці проблеми пов’язані з потребою докорінної реконструкції систем очищення поверхневих вод, забезпечення комунальних підприємств додатковими енергетичними потужностями, необхідними реагентами тощо Блінов П.В. Проблеми й перспективи використання питних підземних вод в Україні. Вода і водоочисні технології. №3, вересень, 2004. С.19-22..

Важливою складовою конкурентоспроможності підземних джерел водопостачання є законодавча база, яка визначає їх порядок використання. Питні підземні води належать до корисних копалин загальнодержавного значення, порядок використання регулюється законодавством про надраКодекс України Про надра і водним законодавством України одночасно. Відповідно до чинного законодавства водокористувачі, які експлуатують підземні джерела, повинні отримати два дозволи, а саме: спеціальний дозвіл на користування надрами, згідно з Кодексом України про надра, згідно з Водним кодексом України.

Підземні води, які продовжують залишатися надійним джерелом водопостачання, особливо в сільській місцевості, не завжди відповідають вимогам до питної води, насамперед унаслідок підвищеного вмісту в них сполук нітратів, фосфору та бактеріологічного забруднення. Про складність вирішення проблем нітратного забруднення питної води в сільських регіонах свідчить досвід Всеукраїнської екологічної неурядової організації „МАМА-86”, яка у здійснила низки пілотних проектів по покращенню ситуації в сільських місцевостях Чернігівської, Полтавської, Івано-Франківської областях. Інформацію про їх досвід можна знайти у Звіті щодо впровадження технічних рішень з проблем питної води, які виконані ВЕГО «MAMA-86» в рамках програми пілотних проектів в рамках кампанії «Питна вода в Україні» упродовж 2001—2003 рр.

Іншої проблемою водопостачання є надмірне використання, використання питної води для туалетів, ванних кімнатах, в місцях де вода необов’язково має бути питною. Так, середньодобове споживання води на 1 міського жителя в Україні становить 320 л на добу, при середній санітарно-гігієнічній нормі для населення України 150 л/добу. В той же час, у великих містах Європи норма складає 100-200 л. Крім того, під час транспортування води, за офіційними даними, щорічно втрачається близько 2 км3, що дорівнює річному стоку Південного БугуГриценко А.В. Концептуальні підходи охорони природних ресурсів. Вода і водоочисні технології №2. 2002 С.15-18. http://www.cleanwater.org.ua/index.php?section=5_2_4.

Всесвітня організація охорони здоров’я оцінюючи показники доступу до питної води в Україні у 2001 році у зробила висновок, що у містах України доступ до джерел питної води мають 100% населення, у сільській місцевості – 94%, що складає 98% у середньому по Україні WHO/UNICEF Joint Monitoring Programme for Water Supply and Sanitation. Access to Improved Drinking Water Sources. Ukraine. 2001. http://www.childinfo.org/eddb/water/ceecis/ukraine_water1.pdf.

За даними українських фахівців, централізованим водопостачанням в Україні забезпечено населення всіх міст і 86,4% селищ міського типу. В той же час централізованих систем каналізації та очисних споруд не мають 28 міст і майже третина селищ міського типу (392), а в 187 міських населених пунктах очисні каналізаційні споруди працюють неефективно, що спричиняє скидання щодоби майже 5 млн.м3 забруднених стічних вод. Виробнича потужність усіх централізованих водопроводів сьогодні становить 25,7 млн.м3 на добу, а каналізаційних очисних споруд - 16,4 млн.м3. Це зумовлює недопустиме збільшення диспропорції між потужностями водопроводу і каналізації і, як наслідок, все більш інтенсивне забруднення джерел водопостачання Гриценко А.В. Концептуальні підходи охорони природних ресурсів. Вода і водоочисні технології №2. 2002 С.15-18. http://www.cleanwater.org.ua/index.php?section=5_2_4.

Оцінка якості питної води з 01.01.2000 р Україні здійснюється згідно документу Державні санітарні правила та нормі (ДСанПін) №383 (186/1940) „Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного постачання”. Документ включає 54 показника якості і контролю за якістю питної води. Санітарні правила представлені в цьому документі у порівнянні з попереднім більш жорсткі і наближуються до Європейських стандартів.

Проблеми питного водопостачання та контролю за якістю питної води аналізуються в статтях:

Руденко Г.Б., Омельянця С.М. „Питна вода на межі політики, екології та економіки” Руденко Г.Б., Омельянець С.М. Питна вода на межі політики, екології та економіки. Матеріали науково-практичних конференцій ІІ Міжнародного водного форуму „Аква Україна-2004” 21-23 вересня 2004р.С.156-159.,

Прокопов В.О. Контроль за якістю питної води: нормативи, системи, методики, обладнання Прокопов В.О. Контроль за якістю питної води: нормативи, системи, методики, обладнання. Матеріали науково-практичних конференцій ІІ Міжнародного водного форуму „Аква Україна-2004” 21-23 вересня 2004р.С.248-249.,

Тарабарова С.Б. Качество питьевой воды в Украины: современное состояние, влияние на здоровье, сравнительная характеристика отечественной нормативной базы с международными стандартами Тарабарова С.Б. Качество питьевой воды в Украины: современное состояние, влияние на здоровье, сравнительная характеристика отечественной нормативной базы с международными стандартами. ,

Прокопов В.О., Бардик Ю.В., Чичковська Г.В., Зоріна О.В., Поліщук О.М. Деякі підсумки наукових досліджень щодо забруднення води централізованого водопостачання токсичними хлорорганічними