Реферат з екології НА тему:
Охорона лісів України. Лісова політика України.
Лісова політика - це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення охорони, відтворення і ефективного, збалансованого використання всіх ресурсів, корисних властивостей та інших цінностей лісів, необхідних цивілізації сьогодні та в майбутньому. Необхідною умовою її успішної реалізації є наявність системи управління лісами і лісовим сектором економіки на міжнародному і національному рівнях.
Цілі міжнародної лісової політики глобальні, для їх досягнення потрібні узгоджені зусилля багатьох держав. Цілі лісової політики національного рівня більш традиційні і прагматичніші. В найбільш загальному вигляді вони зводяться до забезпечення багатоцільового, неперервного і не-виснажливого використання ресурсів та корисних властивостей лісів. Кожна держава, спираючись на аналіз власного ресурсного потенціалу і реального стану справ в економіці та політиці, має конкретизувати цілі лісової політики та створити юридичні, економічні і організаційні умови для їх досягнення. Основні інструменти лісової політики національного рівня: законодавство, планування та організаційна структура, що забезпечує досягнення цілей і захист національних інтересів.
Класичні цілі національної лісової політики прямо випливають із значення лісу для життя держави і суспільства. Вони поділяються на екологічні, ресурсно-економічні і соціальні.
В умовах командно-адміністративної економіки основні цілі і принципи лісової політики формувалися централізовано, виходячи з потреб, можливостей та інтересів СРСР загалом. Регіональні особливості враховувалися, але недостатньо. Окремі положення лісової політики були приведені в різних законах і відомчих нормативах. Такий підхід успадкований і Україною, діюче лісове законодавство якої здебільшого розвинене на основі радянського права.
В більшості країн Європи, зокрема і постсоціалістичних, прийнято формулювати лісову політику в явному вигляді, її цілі та шляхи реалізації розробляються на основі досягнутого консенсусу між усіма зацікавленими сторонами - різного профілю державними установами, приватними і недержавними організаціями. Цей процес має бути відкритим і прозорим. Підготовлений документ ухвалюється парламентом і є орієнтиром при розробці всіх інших законів і положень, що регулюють лісові відносини. Такий підхід гранично демократичний і дозволяє уникнути ситуації, при якій відомчі, регіональні чи приватні інтереси мають пріоритет над інтересами суспільними і державними.
На етапі формування лісового законодавства України корисно використати досвід розробки національної лісової політики європейських держав.
Умови реалізації лісової політики
Держава і суспільство є тим середовищем, у якому реалізується лісова політика. Блоки факторів, по яких прийнято характеризувати стан цього середовища, збігаються з основними цілями лісової політики (див. рисунок). Однак є ще один потужний комплексний фактор, що не вписується в тривимірну схему. Це загальнодержавна політика, яка відображає суспільну свідомість, що, в свою чергу, значною мірою залежить від історичних традицій народу і політичної волі державних лідерів.
Очевидно, визначаючи пріоритети лісової політики України на сучасному етапі, необхідно чітко уявляти основні умови її реалізації, головні з яких зводяться до наступного:
1. Загальнодержавна політика. В ході виборів і референдумів народ України остаточно вибрав стратегічний шлях свого розвитку. Його орієнтири - суверенітет, демократія, ринкова економіка.
2. Екологічні фактори.
2.1. Природні умови існування лісів країни суттєво змінені під впливом людської діяльності. ЇЇ наслідки проявляються в забрудненні атмосфери і ґрунтів, зниженні рівня ґрунтових вод, зміні лісорослинних умов під впливом рекреації. Особливо вагомими для лісового господарства України є масштабні зміни умов росту лісів і ведення лісового господарства, пов'язані із глобальним потеплінням клімату і забрудненням значних територій радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС.
2.2. Структура українських лісів - це наслідок історії їх експлуатації і відтворен ня. Вона далека від природної, що прояв ляється у значній фрагментації лісових ма сивів, високій частці насаджень штучного (45,6%) і порослевого (18,7%) походжен ня, спрощенні породного складу, зниженні біорізноманіття лісів, нерівномірному
віко вому розподілі деревостанів.
2.3. Стійкість значної частини лісів по нижена, що проявляється у прогресуючо му погіршенні їх стану. В останні деся тиліття значно зросли збитки та шкода, за подіяні лісовому господарству пожежами, вітровалами, шкідниками.
2.4. Важлива екологічна (захисна) роль українських лісів загальновідома. Підтрим ка і посилення цієї ролі протягом останніх десятиріч були основним пріоритетом державної лісової політики України. А це:
Висока (понад 10%) і постійно зростаюча частка заповідників, національних парків та інших особливо захисних територій у загальній площі лісів, суттєвий ріст темпів заповідання лісів за останні роки. Економічний спад сприяє полегшенню процедури виділення нових об'єктів природно-заповідного фонду. Надлишкове виділення нових особливо охоронних територій починає негативно відображатися на ресурсно-економічному потенціалі лісового господарства;
Високий процент лісів, економічне використання яких суттєво обмежено (заборонені рубки головного користування, лісовідновні рубки приурочені до моменту природного розпаду деревостанів);
2.5. На Україні є значні площі лісів, не врахованих у складі особливо захисних територій, але фактично зростаючих без втручання людини. До їх числа належать насамперед ліси, не доступні для експлуатації через відсутність доріг у Карпатському регіоні, і ліси, значною мірою забруднені радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС.
3. Ресурсно-економічні фактори.
3.1. За останні 40 років загальний запас деревини в лісах України збільшився вдвічі. Розрахункові і реальні обсяги за готівлі, навпаки, загалом зменшилися. Внаслідок цього частка використання при росту і інтенсивність лісокористування в Україні зараз нижчі, ніж в переважній більшості країн Європи.
3.2. Україна неоднорідна за гео графічними та лісосировинними умовами. Загальна малолісність України зумовлена наявністю в ЇЇ складі 8 степових областей, на території яких ліс явище інтразональне, рідкісне
