Наявність фотохімічного джерела діоксиду азоту в атмосфері веде до інтенсивного утворення цієї речовини в атмосфері вранці. Як правило, витрачання діоксиду азоту протягом доби сприяє збільшенню вмісту озону в атмосфері. Особливості такого взаємозв'язку між вмістом O3 і NO2 в повітрі можуть відображатися на зростанні деяких рослин. Для з'ясування цього питання в нашій лабораторії вивчалася послідовна дія NO2 і O3 на пшеницю (Triticum aestivum L.), карликову квасолю (Phaseolus vulgaris L.) і редьку (Raphanus sativus). Згідно цим дослідженням, пшениця і редька мають достатньо схожі відгуки на щоденну дію діоксиду азоту в концентрації 0,1 млн.-1 з 9 до 12 год. Під впливом діоксиду азоту рослини ставали чутливішими до подальшої негативної дії озону в концентрації 0,1 млн.-1 з 12 до 18 год. Хоча дія лише NO2 є стимулюючою для рослини, спільна дія O3 і NO2 зменшує накопичення сухої речовини в листі і кореневій системі рослин (в порівнянні з аналогічним ефектом, обумовленим дією озону). В той же час попередня «обробка» квасолі діоксидом азоту призводить до складнішої реакції рослини.

Діоксид азоту чинить виразно виражену стимулюючу дію на ріст верхівки рослини, а дія лише одного озону помітно інгібує ріст. Послідовність дії цих сполук призводить до простого сумарному ефекту, що впливає на зміни зріст рослини (тобто негативний ефект дії озону нейтралізується позитивним ефектом впливу діоксиду азоту). Проте оцінка наслідків дії суміші газів на рослину маскується різко вираженою відмінністю ефектів дії на окремі органи рослини. Таким чином, попередня «обробка» рослини діоксидом азоту послаблює ефект дії озону, що виражається в затримці зріст листя, зменшенні маси зеленого листя. Результуючий ефект, обумовлений дієюO3 і NO2 на рослину, таким чином, не перевищує ефект сумарної дії.

Результуюча дія озону і діоксиду азоту на рослини, поза сумнівом, відображає присутність тонких ефектів впливу кожного з газів на розвиток рослини, механізм яких поки що не встановлений. Існування сумісного ефекту також відображає і складність відгуку рослини на дії, які можуть конкурувати або доповнювати один одного — інгібуючи або стимулюючи розвиток рослини.

ВИСНОВКИ

Першим етапом дій, направлених на контроль забруднення атмосфери, є моніторинг забруднюючих речовин і ефектів їх впливу. Відсутність даних про концентрації забруднюючих речовин, їх впливу на об’єкти навколишнього середовища перешкоджає проведенню досліджень по оцінці просторово-часового розподілу забруднюючих сполук, їх негативного впливу, виконанню робіт по встановленню стандартів якості повітря, націлених на захист людини та навколишнього середовища, контролю виконання заходів, націлених на зменшення рівня забруднення атмосфери. Ми потребуємо системи оповіщення, котра повинна попереджати про епізоди високого рівня забруднення повітря, що являє фактор ризику для людини та тварин.

Для вирішення цих задач необхідні вимірювання як фізико-хімічного складу забруднення, так і ефектів його впливу на рослини. Проведення тільки вимірювань концентрацій забруднюючих речовин автоматичними аналізаторами не дозволяє прогнозувати всі можливі ефекти впливу забруднення повітря, а застосування тільки індикаторних рослин не ніколи не дозволить оцінити рівень забруднення повітря і виміряти концентрацію кожного забрудника в атмосферному повітрі. Тому для оцінки стану навколишнього середовища, включаючи вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, і стану рослинності необхідно об’єднати вищевказані системи моніторингу. Вимірювання концентрацій забруднюючих речовин в повітрі, визначення параметрів залежності доза –ефект (за допомогою фізико-хімічних методів аналізу), а також дані про метеорологічні параметри можуть дати повне уявлення про стан забруднення.

Важливою проблемою при використанні рослин для моніторингу біологічних ефектів залишається проблема показності даних, що отримуються за допомогою рослин-індикаторів та рослин-моніторів, для решти видів культурних або дикорослих рослин. Питання співставленості ефектів впливу забруднення на індикаторні або акумулюючі види і на інші види рослинності ще не достатньо вивчене. Значною проблемою є також оцінка ефектів впливу комбінацій забруднюючих речовин на рослини. Такі сумарні впливи, що призводять до ефектів синергізму, антагонізму, адитивності, повинні враховуватися при оцінках можливих впливів забруднення повітря на рослини. До числа проблем слід також віднести також і недостатню кількість рослин-індикаторів, що мають високу чутливість до впливу одного, визначеного забрудника.

При використанні рослин в системі моніторингу впливів забруднення повітря необхідний високий рівень стандартизації рослинного матеріалу, умов спостережень, стану навколишнього середовища. При реалізації міжнародних програм моніторингу необхідно враховувати різницю географічних та кліматичних факторів в різних районах спостережень. Для вирішення цієї задачі в різних умовах необхідно використовувати уніфіковані види рослин і оцінювати сумарний ефект впливу як забруднення повітря, так і умов навколишнього середовища, а не різноманітний рослинний матеріал, що пристосований до умов району систематичних спостережень.

Незважаючи на існування ще багатьох проблем та невизначеностей, пов’язаних з використанням рослин в якості біологічних індикаторів або накопичувачів забруднюючих речовин, слід узагальнити основні переваги цього підходу, який надає прямий метод вивчення впливу основних забрудників на живі організми; забезпечує вимірювання сумарного ефекту впливу всіх факторів навколишнього середовища, включаючи забруднення повітря та метеорологічні умови; дозволяє вивчати залежність між концентрацією забрудників та факторами їх впливу на рослину при проведенні спостережень в одному й тому ж районі; іноді дозволяє аналізувати окремі компоненти забруднення повітря при їх накопиченні в тканинах рослини; діє як чутлива система раннього попередження, що дозволяє стимулювати розробку профілактичних заходів, направлених на запобігання або зменшення згубного впливу забруднення повітря на навколишнє середовище.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Клименко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М. Моніторинг довкілля: Навч. посібник —Рівне: УДУВГП, 2004 – 232 с.

2. Величко О. М.,