позицій кібернетики таке фундаментальне поняття, як еволюція органічного світу, підкреслював, що біогеоценоз виступає стосовно всіх популяцій та видів, які його формують, керуючим пристроєм. Контроль і регуляція взаємозалежностей популяцій різних видів один від одного та їх взаємодії з неживими компонентами біогеоценозу здійснюється через відбір або диференційовану участь особин у відтворенні наступного покоління. Загибель, повне або часткове усунення від розмноження всіх, хто не може виконувати біогеохімічну функцію, підтримує стійкість процесів циркуляції речовини та енергії в біоценозі і разом з тим забезпечує еволюцію окремих видів.
Згідно з теорією стабілізуючого відбору, він не лише перетворює певний вид організмів, а й сприяє стабілізації вже досягнутих пристосувань. Переважна участь у відтворенні наступного покоління особин, що відрізняються від норми, веде до видозміни виду. В цьому випадку на сцену виступає відбір у його творчій формі.
Втручаючись у регуляцію чисельності населення, збереження певних генофондів, людина перебирає на себе функції системи вищого порядку. А відповідно до законів ієрархії це неприпустимо. Звичайно, людина є біосоціальною істотою, її функціонування визначається, крім законів біологічної форми руху матерії, ще й законами вищої, соціальної форми. Проте і вони теж повинні відповідати загальним законам природи.
© ГРУБІНКО Василь Васильович. Доктор біологічних наук. Завідувач кафедри, проректор Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка.