Індивідуальна робота

На тему:

“Урбаністичний розвиток м.Долини.”

Зміст

Вступ

Долинський район розташований в західній частині Івано-Франківської області. Районним центром є м. Долина, яке знаходиться на відстані 58 км від обласного центру. Загальна площа території району - 1,25 тис. кв. км. В структурі адміністративно-територіального поділу Долинський район значиться з 1939 року.

Район межує з Львівською, Закарпатською областями, Рожнятівським та Калуським районами Івано-Франківської області.

Район зв'язаний автобусним та залізничним сполученням з багатьма містами західної частини України та з деякими містами зарубіжних країн: |

Івано-Франківськ | 58 км

Львів | 111 км

Тернопіль | 180 км

Чернівці | 220 км

Ужгород | 225 км

Київ | 716 км

Братислава | 820 км

Варшава | 648 км

Будапешт | 690 км

Кишинів | 550 км

Район - один із основних промислових районів області (за обсягами виробництва посідає 4 місце). Завдяки наявності важливих корисних копалин його народногосподарський комплекс має багатогалузевий характер.

Найстарішою галуззю промисловості району є солеваріння. З початком розробки соляних родовищ (друга половина X ст.) пов'язана історія виникнення міста Долини.

Важливе значення для розвитку району мало відкриття покладів нафти і газу. Розпочата в 1948 році експлуатація нафтогазових родовищ триває по даний час.Розширюються зовнішньоекономічні зв'язки району, суб'єкти господарювання району співпрацюють із зарубіжними партнерами таких країн, як Польща, Чехія, Німеччина, Словаччина, Туреччина, Молдова, Данія. Річний зовнішньоторговельний оборот району - 28 млн. дол. США, в тому числі експорт - 22,3 млн. грн., імпорт - 5,7 млн. грн.

І Краєзнавча характеристика

1. Історія досліджень

Історія Долини сягає сивої давнини, адже місто виникло у другій половині Х ст. і належить до найстаріших міст Прикарпаття. Заселення тутешніх земель швидше за все зумовлено тим, що тут виявлені поклади солі, а ліси багаті на деревину, гриби та ягоди. Перші згадки про Долину пов'язані з правлінням польського короля Владислава Ягайла. Оскільки в давнину руські князівства були поділені на повіти і Долина належала до Жидачівського. Земельні акти засвідчують те, що в 1443 році після смерті Ягели володарем Долини став Михайло Кастелян. У 1525 році на клопотання городян Долині було надане Магдебурзьке право і право на „роблення солі", а трохи пізніше на — палення горілки. Прибутки від цього йшли на ремонт міських валів.
Поруч з Долиною виникали і розвивалися інші населені пункти, де також було виявлено соляні джерела. Так з'явилися Тростянець, Солуків, Слобода-Долинська, Раків та ін. Місцеве населення взялося видобувати ропу, та перша Долинська солеварня — прообраз сьогоднішнього солекомбінату — з'явилася лише в 1900 році.Але не тільки солевиварюванням славилася Долинщина. В таких селах, як Витвиця, Гузіїв, Гериня наприкінці XVIII ст. діяли власні папірні. В Велдіжі (Шевченковому), Максимівці, Мізуні видобували залізну руду, займалися ливарною справою. Поряд з цими ремеслами розвивалися торгівля, землеробство, скотарство.Часто мирну працю мешканців Долини та її околиць порушували набіги монголо-татарських завойовників, війни. У XVI ст. повітове містечко захопили польські магнати і воно переходило від одного орендаря до іншого. Небувале спустошення пережило місто у 1594 році, коли опинилося у важкому ярмі татарських ненаситників. Але долиняни не мирилися із поневоленням. Досить, наприклад, було спалахнути визвольній війні українського народу проти польських загарбників під проводом Богдана Хмельницького, як багато з них пішло в загін Семена Височана. Коли ж вибухнуло визвольне повстання 1740—61 рр., то зброю в руки взяло майже все населення.Але сил, щоб здобути волю, а відтак утримати владу, було замало. При першому поділі Польщі 1772 року землі Долинщини потрапляють до рук Австро-Угорщини, яка зберегла своє панування в краї до 1918 року.Коли в Україні з'явилась можливість здобути державну незалежність, багато жителів міста і повіту стали на захист Західноукраїнської Народної Республіки, гарячою лавиною влилися в ряди Української Галицької Армії. Після того, як УНР (Українська Народна Республіка) перестала існувати, у Долину, а це був 1919 рік, знову повернулася польська влада, яка придушувала найменші прояви волі та незалежності. Весною, а саме 26 травня того ж року в урочищі Букова, що на окраїні міста, вони розстріляли січових стрільців — Миколу Фрищина, Осипа Фрищина, Осипа Бойдуника, Володимира Мазуркевича.У тридцяті роки на теренах Долинщини виникають підпільні осередки ОУН. Тут буває, оскільки його родина жила в с. Тростянець, провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера.Долиняни мужньо боролися супроти німецько-фашистських загарбників (1941—44 рр.), протидіяли новому приходу більшовицької влади. Уже в 60-ті роки на Долинщині, зокрема в селах Кальні, Лужках, Слободі Болехівській, Солукові, зародилася нова політична організація — Український Національний Фронт. Його провідниками були Дмитро Квецко, Михайло Дяк, Ярослав Лесів, Зіновій Красівський, Микола Крайник.Хоч і славилася Долина своєю сіллю, та найбільше про неї довідалися тоді, коли тут в 1950 році розпочалося промислове виробництво нафти. Нафтовою називають її і тепер, як минуло 50 років цій події, а в місті розвиваються інші галузі народного господарства.

2. Населення, склад та населені пункти Долинського району

Загальна кількість сімей в 1999 р. становила 20935. Середнє число осіб на сім'ю складає 3,4 чол. Середня кількість дітей на сім'ю — 2 чол.
Національність Чисельність %
Українці 86779 96.8
Росіяни 2009 2.2
Поляки 378 0.4
Білоруси 142 0.2
Євреї 29 0.03
Інші (цигани, греки, угорці, чехи, німці) 313 0.3
Разом 89650 100.0

Важливою особливістю району е людські ресурси. Висококваліфікований потенціал сприяє соціально-економічному розвитку району. Населення району на початок 2000 року становило 72626 чол., з них сільське — 48653 чол.

Кількість