Екологічний фактор – це будь-яка умова середовища, на яку реагує організм пристосувальними реакціями (за межами пристосування лежать летальні фактори). За своїми особливостями вони досить різноманітні, мають різну природу і специфіку дії. Екологічний фактор ділиться на 3 великі групи: біотичні, абіотичні і антропогенні.

Абіотичні фактори — це комплекс умов неорганічної природи, які впливають на організм До абіотичних факторів відносяться кліматичні (світло, вологість повітря, температура, атмосферні опади тощо), едафічні (структура, хімічний склад грунтів, циркулюючі в ґрунті речовини – газ, води, органічні і мінеральні елементи та інші), орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція), гідрофізичні та гідрохімічні (включають всі фактори, які пов'язані з водою).

Біотичні фактори — це різноманітні форми впливу на організм життєдіяльності інших живих істот: тварин, рослин, грибів, мікроорганізмів. Між особинами різних видів можуть виникати різні зв’язки, які дозволяють їм співіснувати в угрупованні. До таких зв’язків відносяться наступні:

1. Конкуренція – міжвидові взаємовідносини, при яких популяції різних видів у боротьбі за їжу, місце проживання та інші необхідні для життя умови впливають один на одного. Класичним прикладом є дослід Г.Ф. Гаузе щодо утримання популяцій двох видів інфузорій на одному і тому ж обмеженому харчуванні: спочатку спостерігалось зростання чисельності кожного з них, пізніше — кількість одного постійно скорочувалась, поки він взагалі не зник, а іншого залишалась постійною. У даному випадку конкуренція обумовлена обмеженими харчовими ресурсами.

2. Відносини типу хижак-жертва, паразит-живитель. Це форма міжвидових взаємовідносин, при яких один вид живе за рахунок іншого. Це прямі харчові зв’язки, які для одного з партнерів мають негативні, а для другого позитивні наслідки. Ці відносини лежать в основі регуляції численності обох компонентів біоценозу.

3. Коменсалізм – взаємовідносини, на базі харчових зв’язків, при яких один із партнерів отримує вигоду, а для іншого вони байдужі. Наприклад, мальки багатьох риб живуть серед щупалець актиній і медуз і харчуються рештками їх їжі.

4. Симбіоз або мутуалізм – взаємовигідне співіснування різних видів. Класичний приклад – рак-самітник і актинії. Лишайники – симбіоз водоростей і грибів. Мікориза – симбіоз вищих рослин і грибів.

5. Аменсалізм – для одного з двох взаємодіючих видів наслідки спільного життя негативні, тоді як другий немає від них ні шкоди, ні користі. Така форма взаємодії найчастіше зустрічається у рослин. Наприклад, світлолюбиві трав’янисті види, які ростуть під ялиною, відчувають пригнічення внаслідок сильного затінення її кроною, тоді як для самого дерева сусідство може бути байдужим.

6. Нейтралізм – це така форма біотичних відносин при якій співжиття двох видів на одній території не викликає для них ні позитивних, ні негативних наслідків. Наприклад, білки і лосі, живучи в одному лісі практично не контактують між собою. Однак, пригнічення лісу тривалою посухою або оголення його при масовому розмноженні шкідників відбивається на кожному з цих видів, хоча й неоднаковою мірою. При нейтралізмі види не пов’язані один з одним безпосередньо, але залежать від стану угруповання в цілому.

Антропогенні фактори — це впливи людини на екосистему, що зумовлюють у її компонентів (абіотичних і біотичних) суттєві відгуки (реакції). До цих факторів належать хімічне, радіоактивне та інші види антропогенного забруднення природного середовища тощо.

Демекологія (популяційна екологія) вивчає умови формування, структуру і динаміку розвитку окремих популяцій видів, а точніше внутрівидових угруповань, які і називаються популяціями. Популяція — це група особин одного виду, які здатні обмінюватися генетичною інформацією (тобто схрещуватись і давати плодовите потомство), які займають певну ділянку земної поверхні і характеризуються багатьма ознаками: чисельністю, щільністю, народжуваністю, смертністю, розподілом за віком і статтю, біотичним потенціалом, характером розташування особин у межах території, типом росту.

Чисельність —загальна кількість особин на даній території або в даному об’ємі.

Щільність — середня кількість особин на одиницю площі або об’єму.

Народжуваність — кількість особин, які з’явились у популяції за певний проміжок часу внаслідок народження.

Смертність — кількість особин, що загинули у популяції за певний проміжок часу.

Розподіл за віком — співвідношення чисельності особин різних вікових станів або груп (наприклад, у рослин — це насіння, проростки, ювенільні, іматурні, віргінільні рослини, молоді, зрілі та старі генеративні, субсенільні і сенільні особини).

Біотичний потенціал (або репродуктивний) — це умовний показник для кожного виду, який характеризує теоретично максимальну швидкість збільшення чисельності його особин при відсутності лімітуючих факторів.

Характер розташування особин у межах території — це їхнє розміщення на певній території суші або акваторії У рослинних популяціях розподіл залежить від біологічних властивостей виду, стадії розвитку популяції, умов зростання. У тварин розташування обумовлено способом життя (осілі або кочові тварини), порою року, наявністю кормів тощо. Виділяють випадкове (або дифузне, коли особини популяції не залежні один від одного та живуть в однорідному для них середовищі), рівномірне (спостерігається в умовах сильної конкуренції або антагонізму (пригнічені), які сприяють рівномірному розмноженню особин у просторі) та груповий (коли організми прагнуть об’єднатися у групи внаслідок місцевих особливостей умов середовища, під впливом добових і сезонних змін погоди, у зв’язку з розмноженням та внаслідок соціального тяжіння, яке характерно для вищих тварин) просторові розподіли особин у популяцій.

Тип росту — характер збільшення чисельності особин у популяції. Виділяють експоненціальний та логістичний типи. Перший тип (виражає біотичний потенціал) спостерігається при