Економічні методи розглядаються перш за все як інструмент стимулювання більш активних пошуків виробничими колективами, організаційних, технічних, технологічних та інших рішень, які забезпечують покращення екологічності лісокористування, сприяють реалізації внутрішніх резервів підприємств лісової промисловості та лісового господарства в галузі користування лісовими ресурсами .

Неправильне усвідомлення та недооцінка цінності багатьох товарів та послуг, наданих лісами, вважається однією з головних причин фіаско сталого лісового менеджменту, можливо сприяючи обезлісненню та переведенню лісових земель в інші види лісокористування. Потреба у відповідній оцінці лісових ресурсів виникла давно. ЇЇ обґрунтування можна простежити в працях німецьких лісівників (Martin Faustmann, 1849; Max R. Pressler, 1860). Одні з найбільш ранніх рекомендацій щодо оцінки лісових ресурсів прозвучали на 5-му Світовому конгресі л/г, який відбувся у США в 1960.

Знання та розуміння функціонування лісів все ще обмежені. Залишається недослідженою динаміка розвитку лісових екосистем. Все ще невідомо, які зміни є неповторними. Знання зв’язків між економікою та довкіллям є ще бідніше. Брак інформації про основні параметри взаємодії створює проблеми у виборі основного користування чи видів користування, які можуть принести максимальну вигоду для суспільства.

Не завжди оцінка є нейтральним аналітичним інструментом. Належна оцінка лісових ресурсів може надавати корисну інформацію для тих, хто задіяний у здійсненні вибору виду менеджменту та іншого користування лісових земель. Оцінка може сприяти демонстрації, що стале користування лісів має позитивне економічне значення, яке може бути вищим ніж цінність альтернативного користування. Оцінка є просто інструментом, який може підвищити знання про різноманіття цінностей лісових ресурсів. Очікується, що належна оцінка здатна оцінити зміни розуміння урядом лісових ресурсів, а отже і вплинути на рішення , які роблять можливим більш розважливе використання лісових ресурсів.

Незважаючи на важливість оцінки лісових ресурсів в процесі прийняття рішень, вона не є вирішенням всіх проблем л/г , а отже і збереження лісових ресурсів світу. Оцінка може допомогти управлінцям прийняти рішення та стратегію .

Важливо ще раз наголосити, що оцінка лісових ресурсів є тим інструментом, який сприяє виявленню підстав для прийняття рішень.

Об’єктом дослідження в магістерській роботі є лісові насадження РЛП “Знесіння”.

Метою роботи є економічна оцінка суспільних вигод від екологічних та соціальних функцій лісових насаджень РЛП “Знесіння”.

Предмет досліджень – економічна вартість суспільних вигод від екологічних та соціальних функцій лісових насаджень РЛП “Знесіння” в умовах міста.

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Міське лісове господарство: особливості управління

Лісове господарство в Європі базується на фундаментальних поняттях багатих на традиції, які досягли на протязі сотень років відчутних результатів в догляді за лісами і отриманні прибутку від них. Але більшість традиційних принципів лісового господарства до логічного завершення в містах не доходять. Завдяки сільському походженню лісів існують застарілі вимоги щодо міських лісів, які необхідно забути, щоб розвинути нові поняття, що змінюють вигляд і вид лісового господарства. Висока динаміка і спеціальні відвідування є основними аспектами міського лісового господарства [19].

В містах лісівники, установи лісового господарства виступають в водночас, як союзники і противники, щодо відвідин лісу користувачами. Лісівники за звичай живуть по місцю роботи далеко від людей, індустрій і автомобілів. Їм необхідно знати теорію природи в умовах урбанізованого середовища. В сільському середовищі лісівники відіграють ключові ролі, як частина еліти, яка живе по місцю роботи і тісно споріднені з власниками землі. В цілому лісове господарство є сталим виробником природних ресурсів в будь-яких умовах, однак вимоги до л/г в місті у порівнянні з традиційним л/г різко відрізняються між собою ключовими ідеями. Люди, автомобілі, будинки і індустрія домінують на роботі лісівників міст кожного дня. Більш, ніж у сільських територіях лісівники працюють з відвідувачами. В середині міських організацій лісники не займають ключових позиції в суспільстві. В містах довір'я людей стає більш важливим, ніж довір'я власників землі. Лісове виробництво і зниження запасів деревини змінюються на інші цілі – відновленням лісів для естетичної цінності, краси і відпочинку.

Розвиток міського лісового господарства може бути підтриманим лише новими поняттями управління лісом, які відрізняються від сільського лісового господарства. Вирішення проблем міського лісового господарства потребує специфічних програм для багаторазового використання відповідних установ лісового господарства і специфічних стратегій для співпраці з містом. Вимоги користувачів до екосистем в містах часто перевищують їх екологічний потенціал.

Установи лісового господарства в місті стають складовою частиною адміністрації суспільства. Громадські адміністрації відрізняються від загальної адміністрації., одночасно повноваженнями громадських адміністрацій є контроль законодавчої бази. Поряд з цим суспільна адміністрація є політичною організацією міщан, що фокусується на мерові, який в той же час є політичним представником людей і головою адміністрації. Дана установа пропонує специфічні варіанти розвитку міського л/г.

Нарешті програмам лісового господарства і установам лісового господарства необхідно мати справу з специфікою влади в містах. Громадські групи і преса дуже активні в містах. Громадяни, політичні сторони і політики обізнані з лісом, але переважно, як символом зеленої політики. Рівень конфлікту високий, але варіанти для проблемного вирішення змінюються швидко. Сильна динаміка політичного процесу впливає на кожну стратегію лісового господарства, але правильно динамічно обраний шлях міг би використовуватися для підтримки стратегії лісового господарства [21].

Міжнародні науково-практичні результати

В Європі силами практиків - лісників розвинуто різні стратегії управління міських лісів. Практики лісівники відчули тиск вимог мешканців міст. Вони реагували новими методами управління, які часто засновані на практичному досліді, ніж на наукових поняттях. Обмін європейським досвідом