отримання лісоматеріалів проти збереження лісів;*

пошук проти збереження; *

пошук проти відновлення сил,

(3) Конфлікт в межах певного користування лісом: *

Конфліктує між типами відновлення сил;*

конфліктує між типами збереження;*

конфлікти щодо полювання (браконьєрство).

(4) Конфлікт наслідків і методів політики створення лісу, планування і управління (одна сторона виступає відповідальною службою управління ):*

відносно збереження;*

відносно отримання лісоматеріалу; *

відносно відновлення сил людини (відпочинок).

(5) Конфлікти внутрішньої організації видів власності: *

всередині громадської адміністрації (дебати щодо власності), вертикальні та горизонтальні рівні організації;*

в середині домінуючих груп, відносно створення політики, посилення стратегії.

Процедурні і особисті результати конфлікту можна побачити у всіх категоріях, але спеціально в групі (4) і (5). Дивлячись на відмінність між структурними і процедурними властивостями конфліктів, особливо значення набуває розташування користувачів в лісі Hellstrom's (1996) [22].

Головні типи конфліктів

Основними типами конфліктів є:*

Конфлікт між лісом при плануванні і управлінні, які пов'язані із збереженням природи:

У більшості випадків, ці конфлікти виникають між менеджером творцем політики і ініціативними групами. Дивлячись на основні причини цих конфліктів можна звернути увагу на є недостатній зв'язок між акторами, які відіграють важливу роль.*

Лісове господарство проти міського розвитку:

У місті, конфлікти між лісовим господарством і міським розвитком могли б бути очевидними. Актори лісового господарства - творці політики і менеджери, ініціативні групи, населення. Найбільш загальні типи міського розвитку, що включають розвиток інфраструктури і (комерційної, житлової, рекреаційної) будівельних видів діяльності. Основні причини включають відсутність політичної ваги міського лісу, і недостатню фінансову оцінку функцій.*

Конфліктує між різними типами відновлення сил (і між рекреацією):

Здебільшого, ці спори є між різними видами рекреації, і між ініціативними групами, що їх представляють. Органи державної влади часто служать посередниками. Основною причиною цих конфліктів є відсутність примусових правил поведінки. До того ж вплив специфічних ініціативних груп і груп споживачів міг би бути інтенсивнішим. *

Відновлення сил людей проти збереження природи:

Здебільшого, громадськість (користувачі) тут знаходять своє покликання проти ініціативних груп, і менеджерів творців політики. Останні також служать посередниками між двома користуваннями. Енергетична боротьба і проблеми зв'язку є важливими чинниками, що збільшують інтенсивність конфліктів [22].

Екологічна роль зелених насаджень в умовах міста

Розглядаючи екологічну роль зелених насаджень в регулюванні міського середовища, відзначають різноманітність характеру, їхнього впливу. Це дозволяє вирішувати відразу кілька завдань, які можна об'єднати у відповідні групи: відновна (відтворення кисню та зменшення вмісту СО2, іонізація повітря і насичення його фітонцидами); мікрокліматична (регулювання сонячної радіації, температури і вологості); захисно-відгороджуюча (обмеження розповсюдження пилу, шуму, регулювання вітрового режиму); захисно-закріплююча (запобігання змиву ґрунтів, утворенню ярів, зруйнуванню берегів) [10].

Сьогодні масштаби забруднення атмосфери досягли таких розмірів, що у великих містах все частіше спостерігається явище парникового ефекту. У заданих умов зелені насадження поглинають приблизно дві третини вуглекислого газу і виділяють 430 млрд. тон кисню на рік. За годину 1 га міських зелених насаджень поглинав 9 кг вуглекислого газу, тобто кількість повітря, яке видихається 200 людьми за годину, а за день гектар лісу акумулює 220—280 кг вугільної кислоти, виділяючи 180—220 кг кисню.

Зелені насадження, володіючи властивістю іонізувати атмосферу і збагачуючи її фітонцидами, дають великий оздоровчий ефект, зменшують механічне бактерицидне забруднення повітря. Вони підвищують вміст легких іонів і зменшують кількість тяжких іонів, викликаних концентрацією забруднень в атмосфері. При вмілому використанні породного складу можна досягти позитивного ефекту і підвищити ступінь іонізації в 5—7 разів (дуб червоний, туя західна, модрина сибірська, ялина звичайна, ялиця одноцвітна, граб, липа та ін.). В 1 см3 лісового повітря міститься 2000—2500 легких іонів, у чистій атмосфері їх 1000, а в закритих приміщеннях 25—100. Крім цього туя, сосна, ялина, ялиця, дуб, ялівець та інші породи оздоровлюють повітря за рахунок виділення фітонцидів, які пригнічують ріст бактерій. За даними проф. Б. П. Токіна, гектар хвойного лісу протягом дня виділяє в атмосферу близько 4, а листяного - близько 2 кг летких органічних речовин, які мають фітонцидні властивості [9].

Мікрокліматична роль зелених насаджень проявляється в їх спроможності регулювати радіаційний і температурний режим та вологість на проектованих територіях.

Підбором щільності зеленого масиву (ажурна, напіважурна, щільна групи крон) можна досягти потрібної інтенсивності сонячної радіації. При значних розмірах і щільності крони зеленими насадженнями може затримуватися до 95 % сумарної радіації, до того ж у тіні помітно знижується інтенсивність відбитої радіації. Наприклад, сосновий і сосново-листяний ліс (з повнотою насадження 0,5—0.6) знижує сонячну радіацію на 0.2—9,33 кал/см2 [10].

Від величини та щільності крон насаджень зеленого масиву залежать температурні характеристики прилеглих територій. Перепад між температурою в тіні озеленених просторів і не озеленених може досягти 25 0C. Поліпшенню мікроклімату сприяє і те, що нагрів поверхні крон деревно-чагарникових порід, як правило, не перевищує температури повітря і набагато нижчий, ніж температура нагріву навколишніх предметів. Зелені насадження в результаті транспірації підвищують відносну вологість повітря. Вона збільшується з ущільненням насаджень і може зрости на 10—20 %, що веде до зниження температури на 3—4 °С.

Захисно-відгороджуюча функція дозволяє визначеним просторовим розміщенням обмежувати розповсюдження атмосферних забруднень, пилу, шуму, регулювати вітровий режим. Здатність зелених насаджень зменшувати вміст і розповсюдження пилу та аерозолів в атмосфері можне розглядати в двох аспектах: коли зелені насадження очищують атмосферне повітря за рахунок фізіологічних і біологічних процесів, які в них відбуваються і при яких частина газоподібних домішок асимілюється в листі, та коли утворюється захисна здатність зелених насаджень, яка дозволяє зменшувати запиленість атмосфери за рахунок різкого зниження швидкості і здіймання пилу в повітря. Частина пилу