Не менш важливою є гігієнічна здатність зелених насаджень зменшувати розповсюдження шуму. У даному випадку зелені на-садження служать екранами, які відбивають звукову хвилю. При цьому частина звуку ними ж поглинається і розсіюється. Ефективність зниження шуму залежить від характеру посадок (ширини захисної смуги, щільності посадки), біологічних і фізико-механічних параметрів деревно-чагарникового асортименту (щільність. форма, розмір крони, характер облистіння), пори року, відстані від джерела звуку При певному поєднанні названих показників можна досягти зниження шуму на 10—12 дБ [10].

Зелені насадження — ефективний засіб регулювання сили й напрямку вітрових потоків. Вони можуть виконувати як відгороджувально-захисну функцію на шляху надзвичайно сильних вітрів, так і сприяти циркуляції повітряних потоків за рахунок відмінностей в нагріві поверхні зеленого масиву і відкритих просторів. У першому випадку при відповідній щільності та зімкнутості крон можна досягти зниження сили вітру до 50 % У другому — відбувається вертикальне провітрювання середовища (конвенційні потоки повітря), яке здійснюється за рахунок заміни піднятого вверх нагрітого повітря відкритих забудованих просторів більш холодним повітрям зеленого масиву по горизонталі. В обох випадках всі процеси можна використати для зменшення атмосферного забруднення: у першому — для обмеження його проникнення, у другому — розсіювання. Захисно-зміцнююча функція зелених насаджень пов'язана із здатністю їх кореневої системи запобігати змиву ґрунту регулюванням стоку, закріплювати схили ярів та береги водойм

Водоохоронна та водорегулююча роль зелених насаджень проявляється у їх здатності створювати сприятливі умови для акумулювання вологи в ґрунті та її стоку [1]. Завдяки високим інфільтраційним властивостям ґрунтів озеленених територій відбувається поси-лення внутрігрунтового (ґрунтового) стоку за рахунок зменшення поверхневого. Поверхня ґрунтів озеленених територій пухкіша, має багато некапілярних щілин від старих коренів, які розклалися, та ходів ґрунтової фауни Тому випаровування вологи тут у 3 — 4, а у спеку — у 6 — 8 разів менше, ніж на відкритих ділянках Підстилка та моховий покрив також вбирають значну частину опадів і переводять їх у внутріповерхневу вологу [9].

Важливою є роль зелених насаджень у боротьбі з ерозіями. Заліснення ярів, балок і великих схилів не тільки запобігає ерозії, але й перетворює їх у цінну з естетичної та рекреаційної точки зору ділянку міської території Одночасно змінюється профіль самого яру: він стає пологішим, набуваючи трапецієвидної форми, одначе заліснення ярів потребує ретельнішого підбору порід, оскільки на дні та нижніх частинах ярових відкосів частіше залягають малородючі ґрунти, бідні на органічні речовини. Тому при виборі деревних і чагарникових порід для створення ярових насаджень необхідно враховувати їхні біологічні характеристики, продуктивність, здатність кореневої системи зміцнювати ґрунт і вегетативне розмножуватися.

Захисна функція зелених насаджень використовується на прибережних територіях водойм, де вони не тільки запобігають зруйнуванню берегів, а й затримують змив родючого ґрунту. Остання їх властивість не тільки охороняє водойми від замулення, але й зменшує ймовірність їх забруднення дощовими водами, насиченими хімічними речовинами після змиву з полів мінеральних добрив [10].

Проблемами міських і приміських лісів займаються багато науково-дослідних інститутів, організацій, вчених і всі сходяться в одному – необхідно припинити безгосподарне ставлення до них і спрямувати максимум зусиль на збереження і відновлення цінних лісових насаджень (9).

Особливості функціонування міських лісів Львова

Процес урбанізації супроводжується руйнуванням природного фітоценотичного покриву, заміною високої деревної рослинності низькою (культурною, сегетальною, рудеральною) з невисокими фітомеліоративними якостями. Водночас механізм гідрологічного впливу рослинного покриву на поверхневий стік і гальмування ерозійних процесів свідчить, що цей вплив буде тим більший, чим більше дерев і чагарників розташовано на одиниці площі, чим потужніша лісова підстилка і чим старший вік насадження.

Міський "ліс" — це територія міста, зайнята, зеленими насадженнями, де основний масив дерев займає в середньому не менше 5,5 м2/га (Коутїтсе, 1984). Наприклад, "лісистість" території Львова (Скробала, 1996) коливається в межах 0,08 — 98 % , за площею переважають поверхні з "лісистістю" менше 15 % (табл. 1.5.1) [8].

Просторове розташування ділянок з різними величинами "лісистості" неоднорідні зображено в табл. 1.1. Найбільша кількість зелені зосереджена в східній частині Львова (парк Знесіння, парк Високий Замок, Шевченківський гай, лісопарк Погулянка, Личаків), де переважають поверхні з максимальними відносними висотами. Низькими показниками міської "лісистості" характеризуються слаборозчленовані ділянки поверхонь Полтвинської і Білогорської котловин та Львівського плато. Більшість рекреаційних територій у межах міста характеризуються складним типом рельєфу, в умовах якого насадження відіграють важливу гідрологічну і протиерозійну роль.

Низькою питомою вагою зелених насаджень (2—7%) відзначаються історичний центр Львова та промислові території, високою — парки, садово-городні ділянки, малоповерхова забудова. Сучасна багатоповерхова забудова (Сихівський масив, вул. Мазепи, район Стрийського автовокзалу та ін.) також має невелику площу зелених насаджень. В умовах високої інтенсивності забудови, яка супроводжується потужним рекреаційним Завантаженням, необхідні значно більші кошти на створення насаджень і догляд за ними. Існуючі насадження нових житлових районів Львова вимагають планомірного ландшафтного оформлення. У щільно забудованих районах міста (історичний центр, забудова XVIII—XIX ст.) озеленення часто є неможливим у зв'язку із специфічними умовами мікроклімату, освітленості та браком