до яких належать кошти для проведення заходів, що запобігають негативним екологічним змінам довкілля (очищення газовикидів у повітря, промислових та побутових стоків, створення санітарно-захисних зон, екологічна паспортизація об'єктів, захоронення, збирання, транспортування та спалювання (переробка) відходів, захист від шуму, вібрації, негативного впливу потужних фізичних полів (радіаційного, гравітаційного, електричного, магнітного), а також витрати на ліквідацію негативних екологічних змін природного середовища (компенсації за витрати земель, лісів, рекреаційних зон, здоров'я людей, спеціальне медичне обслугову-вання, затрати на евакуацію, дезактивацію уражених зон тощо).
Рівень екологічних порушень, який відповідає мінімуму су-марних екологічних витрат, називають еколого-економічним стимулом природного середовища. Його можна досягти, обираючи природоохоронні заходи, вартість яких набагато менша порівня-но з економічними збитками, яких вдалося запобігти з їх допо-могою.
Різниця між розрахунковими величинами збитків до здій-снення природоохоронних заходів і залишковим збитком після їх здійснення є відвернутим економічним збитком.
Наведемо кілька узагальнюючих положень та цікавих прикла-дів, які ілюструють значення питань раціонального природоко-ристування й ресурсозбереження для досягнення успіху в гармонізації взаємовідносин людського суспільства та довкілля, макси-мального збереження природи.
Одним з основних факторів виходу з глобальної екологічної кризи є якомога ширше та швидше впровадження найновіших технологій різних виробництв, перш за все — найсучасніших тех-нологічних процесів у базових галузях виробництва (чорна та кольорова металургія, газо- та нафтовидобувна промисловість, транспортування сировини, обробка найважливіших матеріалів, виробництво енергії). Впровадження таких технологій є показом зміни ставлення людини до природи через зменшення витрат сировини (тобто потреб у природних ресурсах) і енерговитрат, підвищення якості виробництва й зменшення його вартості. Ха-рактер технології — один з найважливіших показників ступеня використання людством наукових досягнень.
4. Охорона рослинного й тваринного світу
Охорона флори. Рослинний світ, або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і е чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу. Рослини — найбільш беззахисні перед діяльністю людини, й з урахуванням сучасного стану біосфери їх охорона стала нині важливим комплексним міжнародним завданням. У 1948 р. при ООН було створено спе-ціальну постійну Комісію з охорони щезаючих видів рослин і тварин, а згодом — Міжнародну Червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання. У 1982 р. За-кон про Червону книгу прийнято і в Україні. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську діяльність.
Червона книга... Ідея її створення належить відомо-му англійському зоологу професору Пітеру Скотту. Чер-вона книга — це зібрання фактів про унікальних пред-ставників флори й фауни нашої планети, над якими нависла загроза зникнення. Міжнародна Червона кни-га складається з кількох солідних томів. До неї внесено близько 300 видів і підвидів ссавців, майже 300 видів птахів, більше 100 видів плазунів, 40 — земноводних, понад 250 видів судинних рослин. У ній є також і «чор-ний список» тварин і рослин, що зникли з планети, починаючи з 1600 р.
Нині на земній кулі близько 20—25 тис. видів рос-лин знаходяться на грані зникнення.
Природні умови України сприяли розвитку дуже багатої та різноманітної флори. Тут зростає близько 5 тис. видів рослин природної флори та близько 1 тис. видів культурної та заносної флори. Найбагатшою є флора Карпат та Криму (близько 2 тис. видів).
200 років тому життєдайні ліси вкривали більше половини всієї площі України, сьогодні — лише 14 %. Незважаючи на вели-чезне екологічне значення лісу й прийняття постанов і законів щодо його охорони, в Поліссі та Карпатах ліси, як і раніше, хижацьки знищуються, а відтворення лісового фонду здійснюється дуже повільно й недостатньо. Слід зазначити, що останнім часом ліси через перевантаження відпочиваючими, з їх дикунським ставленням до природи, винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми пожежі втра-чають свої оздоровчі та рекреаційні властивості. Ліс не витримує напливу людей у густонаселених районах, страждає, хворіє й гине від промислових забруднень, внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.
За даними ООН, щорічно на планеті вирубується понад З млрд м3 лісу, й ця цифра до 2000 р. зросте в 1,5 раза. Особливо тривожить доля Амазонських і Сибірських лісів, що відіграють найважливішу роль в очищенні атмосфери Землі.
Через значні негативні антропогенні зміни стану довкілля у наступні 20—30 років щодня зникатиме
з Землі близько 100 видів рослин І тварин; загальна кількість зникаючих видів наблизиться до 1 млн.
Основними заходами захисту лісів є такі: раціональне (з ура-хуванням екологічної ситуації) обмежене їх вирубування; ви-саджування нового лісу на місці вирубаного; повна переробка
деревини й супутньої сировини з метою збільшення виходу про-дукції з одиниці площі; раціональне збереження ягідних, кормо-вих, лікарських, технічних рослин; проведення селекції та насін-нєвих дослідів для створення видів лісової флори, продуктивні-ших і стійкіших до хвороб і забруднень середовища; створення лісозахисних і водоохоронних лісосмуг, рекреаційних і заповід-них лісових і лісопаркових зон і масивів; боротьба з кислотними дощами; підвищення рівня екологічної освіти та виховання свідо-мого ставлення населення, особливо молоді, до лісу.
Іншим важливим компонентом природи України е степи. В на-шій державі вони майже на 100 % розорані (крім заповідників).
Колись високопродуктивні, багаті гумусом степові чорноземні грунти України в наш час значно виснажені через екстенсивне господарювання, інтенсивне випасання худоби, неправильну мелі-орацію, переущільнення важкою сільськогосподарською техні-кою, перехімізацію.
Велике значення в Україні мають болота — важливий гідроло-гічний і кліматичний регулятор Полісся, зона поширення бага-тьох рідкісних і цінних видів рослин (зокрема, реліктів льодовикового періоду). Масове науково не обгрунтоване осушення боліт, що розпочалося з