1.Завдання еколого-краєзнавчих досліджень.

Суть еколого-краєзнавчої роботи полягає в тому, щоб відшукати, вивчити і розкрити всю сукупність особливостей, зосереджених на певній території і таким чином дати комплексну характеристику певної території. Об’єктом еколого-краєзнавчих досліджень є сукупність географічних, біологічних, археологічних, геологічних та інших об’єктів.

2.Методи еколого-краєзнавчих досліджень.

У еколого-краєзнавчій діяльності використовують такі методи досліджень:

Літературний – полягає у вивченні і дослідженні рідного краю з використанням краєзнавчих видань і місцевої періодичної преси.

Статистичний – метод який полягає у вивченні кількісних показників що характеризують ряд географічних об’єктів і явищ. Наприклад, статистичні дані про забруднення водних об’єктів, викиди шкідливих речовин в атмосферу.

Візуальний – метод який полягає в узагальнені власних спостережень під час досліджень будь-якого природного об’єкта.

Активний – метод письмового чи усного опитування за анкетою чи спеціально складеними запитаннями з метою встановлення певних закономірностей чи явищ.

Дослідницький - метод полягає у здійсненні практичних і пізнавальних завдань.

Фотографування – невід’ємна частина еколого-краєзнавчих досліджень. Фотознімки дають можливість зафіксувати найцікавіші епізоди досліджень юних екологів і є важливим документом проведеної роботи.

3.Форми еколого-краєзнавчих досліджень.

У еколого-краєзнавчій роботі виділяють стаціонарні та експедиційні форми.

Стаціонарні форми: еколого-краєзнавчі олімпіади, конференції, конкурси, екологічні акції, випуск екологічних газет, видання буклетів та ін.

Експедиційні форми: екскурсії, подорожі, екологічні експедиції.

Основними етапами експедиційних форм є підготовчий, основний і заключний (камеральний) періоди.

підготовчий період:

- ознайомлення з програмою і методикою проведення досліджень;

- вивчення території маршруту за літературним і картографічними джерелами;

- складання картосхеми району і плану маршруту;

- підготовка спорядження та обладнання для спостережень.

польовий період:

- проведення безпосередньо досліджень за заздалегідь складеним планом;

- проведення практичних екологічних заходів;

- оцінка стану екологічних об’єктів.

заключний (камеральний) період:

- оформлення результатів еколого-краєзнавчих досліджень;

- привернення уваги громадськості до еколого-краєзнавчих проблем краю;

- поширення екологічної інформації через засоби масової інформації.

4.Що треба знати про еколого-краєзнавчі експедиції. Підготовка до екологічної експедиції передбачає визначення мети, формування і організацію групи, вибір і розробку маршруту, складання кошторису, підготовку спорядження.

Як сформувати експедиційну групу

Найефективніше формувати групу з 12-15 чоловік, з приблизно однаковою фізичною і спеціальною підготовкою, а також приблизно однаковим віком.

Як розподілити обов’язки в групі

Важливе значення має розподіл постійних і тимчасових обов’язків в групі, а саме:

- помічник керівника групи – допомагає керівнику при організації і проведенні експедиції;

- відповідальний за спорядження – здійснює підготовку спорядження, стежить за його збереженням на маршруті, організовує закупівлю продуктів і веде їх облік;

- санітар – підготовляє аптечку, видає ліки, стежить за дотриманням санітарно-гігієнічних правил на маршруті та привалах;

- кореспондент – веде докладний щоденник, описує відкриття, пригоди на маршруті та місцях ночівель;

- фотограф – знімає окремі епізоди на маршруті, природні об’єкти досліджень.

Як скласти маршрут експедиції

Вибір і розробка маршруту залежать від мети експедиції, фінансових можливостей і підготовки учасників. Є три основні варіанти маршрутів:

- лінійний – це маршрут, початкова і кінцева точки якого містяться на значній відстані одна від одної.

- кільцевий – це маршрут у якому початок і кінець маршруту знаходяться в одній точці.

- радіальний – це невеликий маршрут від базового табору до наміченого природного об’єкта.

Слід дотримуватись вимог за якими добові переходи для учнів VІІ-VІІІ класів повинні становити не більше 14-16 км, а в ІХ-ХІ класів – 17-18 км.

Як скласти кошторис експедиції

Кошторис експедиції охоплює витрати на такі статті:

- харчування;

- придбання спорядження і обладнання;

- транспортні витрати;

- витрати на нічліг;

- оформлення матеріалів досліджень;

- не передбачувані витрати ( на випадок затримки на маршруті чи не передбачуваних подій);

Як підготувати спорядження

Вибір та підготовка спорядження залежить від умов і характеру експедиції. Спорядження повинно бути легким, надійним, зручним у користуванні. Похідне спорядження поділяється на особисте, групове та спеціальне. Одяг має бути легким, охайним, відповідати умовам погоди та порі року. Кількість одягу залежить від тривалості експедиції, але завжди має бути запасна пара нижньої білизни та верхнього одягу. Для похідних умов зручним є бавовняний костюм, на зміну і для ночівлі – спортивний трикотажний, а для сирої вітряної погоди найкраще мати куртку й брезентові штани. Останнім часом широко використовується одяг із штучних або синтетичних матеріалів.

Неодмінно треба мати шерстяний светр, кілька пар шерстяних і бавовняних шкарпеток, купальний костюм та поліетиленовий плащ-накидку.

Головний убір ( панама, хустка, берет чи кепка ) під час експедиції – обов’язкові. Бажано щоб у всієї групи він був одинаковий, наприклад шерстяні шапочки.

Особливу увагу слід звернути на вибір взуття. Щоб не натерти ніг, черевики або кеди мають бути на номер більшими від свого розміру, перед експедицією їх розношують.

Зверху бавовняних шкарпеток одягають шерстяні. У черевики або кеди вкладають повстяні або фетрові устілки.

У кожного мають бути ложка, миска, ніж, ремонтний набір, куртка, речі туалету, для ночівлі – спальний мішок або легка шерстяна ковдра і простирадло.

Речі зберігаються в рюкзаку. За розмірами рюкзак для багатоденних експедицій вибирають таким, щоб у ньому вмістилося і все спорядження і запаси продуктів. Рюкзак, навіть дуже навантажений, має прилягати до спини, не перекручуватись. Важливо також, щоб його лямки не дуже тиснули на плечі.

Перед експедицією перевіряється справність намету, наявність усіх розтяжок. На випадок дощової погоди потрібно мати поліетиленову плівку, якою покривають намет як тентом, що надійно захищає від промокання навіть при зливовому дощі протягом тривалого часу.

Для приготування їжі на вогнищі використовують просте і легке обладнання, що добре пристосоване для транспортування. Їжу готують переважно в алюмінієвих казанках з кришкою. Чавунні казанки досить важкі, а в оцинкованих відрах приготована їжа довго не зберігається і