Рв – додаткові затрати на санітарно-гігієнічні заходи (грн./р.).

Рп = 701,9 + 206,9 + 1353,9 = 2262,7 (грн./р.).

Нп = 215 * (0,1 – 0,21) * 88 * 31,16 = - 64850,19.

Іс = - 64850,19 + 2262,7 = - 62587,49 (грн).

Ін = 37451,9 + 0,11 * 31511,9 = 40918,209 (грн).

Іо = 40918,209 – (- 62587,49) = 103505,679 (грн./рік).

РОЗДІЛ 5. Екологічна ситуація.

5.1. Загальна екологічна ситуація району.

Основним джерелом забруднення атмосферного повітря в місті є відпрацьовані гази автотранспорту. До їх складу входять такі шкідливі речовини, як окис вуглецю, окиси азоту, різні вуглеводні, включаючи і ті, що сприяють виникненню ракових захворювань. Бензинові двигуни, крім цього, виділяють продукти, що містять в собі свинець, хлор, бром, а дизельні — значну кількість сажі. Шляхом, що веде до зменшення забруднення атмосферного повітря від автотранспорту, є застосування якісного неетилованого бензину, перехід на газове пальне як більш екологічно чисте, будівництво об'їзних доріг, а також винос автотранспортних підприємств за межі міста.

Згідно з генеральним планом забудови міста промислові підприємства переважно сконцентровані в його північному і південному районах, а в центральній частині і нових мікрорайонах розташовані житлові масиви. Підприємства, що негативно впливають на навколишнє природне середовище і розміщені в житловій зоні, будуть перепрофільовані або винесені за межі селітебної зони згідно міської програми “Екологія”. Це такі, як цех меблевого комбінату, ремонтно-монтажний комбінат, “Укрторгтехніка”, автобаза зв'язку та інші.

Кожне підприємство, в залежності від шкідливості речовин, що викидаються в атмосферу, має санітарно-захисну зону від 50 - до 1000 метрів і більше. Санітарно-захисна зона відводиться під озеленення, дозволяється розмішувати там складсь-кі приміщення, гаражі, забороняється будівництво житла. Підприємству дозволяється викидати в атмосферу тільки певну кількість шкідливих речовин при умові, що на границі санітарно-захисної зони буде дотримуватись норматив гранично-допустимої концентрації, тобто такої концентрації, що не шкідлива для здоров’я людини. Контроль за викидами забруднюючих речовин в атмосферу і гранично-допустимими концентраціями ведуть відповідно представники Мінприроди України і санепідемстанції.

Починаючи з 1989 р. намітилась стабільна тенденція до зниження атмосферних викидів.

59,7 тис. т - від стаціонарних джерел,

174,6 тис. т - від автотранспорту.

Відповідно:

1990 - 220 тис. т та 1992—189,9 тис. т

71,6 тис. т 59,9 тис. т

148,6 тис. т 130,0 тис. т

Головні джерела забруднення: підприємства сільського господарства, корпорації Укрбудматеріали, місцевої промисловості. Серед промислових підприємств: Скала-Подільський та Бурдяківський спецкар'єри, ВО «Тернопільський комбайновий завод», Бучацький цукровий завод і консервний комбінат. Кременецький крейдяний завод, Підвисоцький завод будматеріалів, газоносна компресорна станція в Гусятині.

В структурі газових викидів домінують оксиди сірки (27,5 %), оксиди вуглецю (17.2 %), оксиди азоту (6,0 %).

Щорічно в повітряне середовище Тернопільської області викидається 258 т озоноруйнуючих фреонів, в основному від підприємств торгівлі, рефрижераторного вагонного депо.

Із 161 запланованих повітроохоронних заходів у 1992 р. було реалізовано 79 з ефектом зниження викидів на 2408 т. 28 джерел викидів обладнано пилогазоочисними спорудами, 8— реконструйовано, 89— паспортизовано. Із 518 перевірених уста-новок 76 (14,6 %) були несправними або функціонували неефективно.

Для 15,1 % перевірених автомобілів характерно перевищення вмісту вуглецю у газових викидах. Кожен п'ятий приватний автомобіль не відповідає вимогам стандарту, зростає кількість зношених автомобілів.

На станціях техобслуговування немає достатньої кількості постів, приватні майс-терні не обладнані газоаналізаторами.

З метою переведення автомобільного транспорту на газове паливо будується мережа газонаповнювальних станцій.

Значна частина атмосферного забруднення в Тернопільській області надходить з транскордонними переносами повітряних мас з сусідніх регіонів, держав.

5.2. Шляхи подолання екологічного навантаження.

Для зменшення забруднення навколишнього природного середовища на підпри-ємствах встановлюється пилогазовловлююче обладнання, застосовуються нові, пере-дові технології, розробляються заходи по досягненню граничне допустимих викидів.

Одним із основних заходів по охороні атмосферного повітря є застосування в промисловості спеціальних апаратів для очистки викидів від пилу і газу. Це апарати: сухої механічної очистки, мокрої очистки, фільтрації та електричного осадження.

Зменшення забруднення атмосферного повітря планується також за рахунок ліквідації дрібних котелень і будівництва районних, недопущення спалювання листя та інших відходів в парках, скверах, утримання вулиць міста в чистоті.

Для відшкодування збитків внаслідок забруднення навколишнього природного середовища, в тому числі і атмосферного повітря, для всіх підприємств та організа-цій, які до такого забруднення призводять, встановлюється певна плата. Кошти надходять на рахунок позабюджетного екологічного фонду і використовуються для впровадження заходів по поліпшенню навколишнього природного середовища.

Висновок.

В результаті дослідження багатьох характеристик, а саме: географічних, кліматичних, організація санітарно-захисної зони, хід технологічного процесу, розрахунок економічних збитків, екологічна ситуація району; я написав курсову роботу із нормування антропогенного навантаження по установі ЕТ-322/112 та побудував карти розсіювання по шкідливих речовинах (пил, діоксид азоту, оксид вуглецю та сірчистий ангідрид) та групі сумації (діоксид азоту, оксид вуглецю та сірчистий ангідрид).

Розрахункова максимальна концентрація шкідливих речовин, які викидаються в атмосферу не перевищує ГДК та ширина санітарно-захисної зони, яка становить 50 м. достатньо.

Список використаної літератури:

1. Проект нормативів ГДВ для установи ЕТ-322/112.

2. ДСТ 17.2.3.02-78. Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлення припустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами.

3. И.И. Кірпатовский. Охорона природи. Довідник. М., Хімія, 1980 р.

4. Гранично припустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів. № 1982-78, М., 1978 р.

5. “Основи екологічних знань”, Тернопіль, 1998.