ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розв’язання екологічних проблем, пошук оптимальної стратегії розвитку системи “суспільство-природа”, досягнення гармонізації відносин між її основними елементами привертають увагу як науковців, так і численних міжнародних організацій. Це пов’язано із зростаючою небезпекою руйнування підвалин життя людини в умовах екологічної кризи. Здійснюючи масштабні перетворення біосфери, людина перетворює умови власного існування в сучасному світі у життєво небезпечні, ризиковані, нестабільні та проблематичні. За таких обставин виникає потреба в напрацюванні нових теоретичних, методологічних та соціально - філософських засобів аналізу сучасної екологічної кризи. Глибоке осмислення її сутності, особливостей динаміки та впливу на розвиток екосистем та суспільства дає змогу осягнути проблему в цілому.    

Основну ідею даного дослідження можна сформулювати таким чином: екологічна криза поглибилася настільки, що починає видозмінювати водночас і людське суспільство, і середовище проживання, тобто постає трансформуючим чинником усієї соціоприродної системи. Тому звернення до феномена сучасної екологічної кризи у розвитку глобальної соціоприродної системи в контексті постіндустріальних зрушень у соціумі зумовлене, передовсім, практичною необхідністю відвернення загрози самознищення людства.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці видатних філософів і природознавців. Зокрема, це праці представників Римського клубу – Д.Медоуза, Дж.Форрестера, Е.Пестеля, Е.Ласло, А.Печчеї, Б.Гаврилишина (осмислення екологічної проблеми як глобальної, прогнозування поведінки екологічних систем, глобальної моделі розвитку людства і природи в їх єдності); Б.Коммонера (екологічні закони взаємодії суспільства і природних систем); Ю.Одум (суттєві ознаки сучасної екологічної ситуації та її кризового стану); Р.Уіттекера (закономірності існування екосистем); М.Харруела (екологічні наслідки ядерної війни); А.Гора, Г.Коля, Ф.Міттерана (політичні аспекти розв’язання екологічних проблем); Р.Фоулі (екологічні аспекти еволюції людини); Л.Моргана, Е.Тейлора, Г.Спенсера, О.Шпенглера, А.Тойнбі (антропологічна концепція дослідження різноманітних культур, традицій, цінностей людських спільнот).

Докладно проблема екологічної культури висвітлена у працях сучасних українських і російських філософів та науковців: В.Вернадський (концепція біосфери-ноосфери); І.Пригожин, І.Стенгерс, Е.Янч, Р.Карпінська, В.Лук’янець, А.Назаретян, С.Родін (осмислення синергетичного підходу до вивчення коеволюційного розвитку системи “суспільство-природа”); М.Бутико, П.Водоп’янов, Е.Гірусов, Ф.Гіренок, І.Добронравова, І.Круть, В.Лось, М.Мойсеєв, В.Кутирьова (осмислення суттєвих ознак сучасної екологічної ситуації як кризової, проблема збереження природи, управління екологічною ситуацією як раціональне природокористування); Г.Бачинський, М.Голубець, А.Гродзинський, В.Горшков, В.Зубаков, М.Реймерс, К.Ребане (розгляд природи і суспільства як єдиної соціоекосистеми і наукове дослідження загальних принципів її функціонування); Л.Гумільов, П.Сорокін (цивілізаційна концепція організації людства в цілому та взаємодія з природним середовищем); В.Андрущенко, Л.Губерський, Ф.Канак, М.Кисельов, В.Крисаченко, А.Горєлова, І.Огородник, Л.Василенко, Р.Карпінська, С.Мороз, З.Самчук, Л.Сидоренко (роль природного довкілля у самовизначенні людини, особистісному і національному, у формуванні екологічної культури особистості, проблеми екологічної безпеки).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в межах Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” № 01БФ041 “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”.    

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є соціально-філософський аналіз феномена екологічної кризи як чинника трансформації соціоприродної системи.

Поставлена мета зумовила необхідність розв’язання таких дослідницьких завдань:

здійснити експлікацію понять “криза” та “екологічна криза” в семантичній площині та визначити основні тенденції їх репрезентацій у дослідницькій практиці;

дослідити основні історичні етапи розгортання екологічних криз (від локальних до глобальної) у коеволюційному розвитку суспільства та природи, виявити їх особливості як трансформуючого чинника соціоприродної системи;

визначити особливості динаміки екологічної кризи у структурі глобальних проблем сучасності та засади управління екологічною ситуацією;

окреслити шляхи й напрямки формування екологічної культури в системі заходів цілеспрямованого впливу суспільства на природу з метою мінімізації екологічних небезпек.

Об’єктом дослідження є екологічна криза, розглянута в аспекті її виявлення в системі “суспільство-природа”.

Предметом дослідження є механізм виникнення та впливу на людину екологічної кризи, її трансформативність та особливості проявів в сучасному суспільстві.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних філософів, фахівців у галузі екології та філософії: В. Андрущенка, Г. Бачинського, В. Вернадського, Л. Губерського, І.Добронравової, М. Кисельова, Б. Коммонера, В. Крисаченка, М. Михальченка, М. Мойсеєва, О.Одума, А. Печчеї, І. Пригожина, Л. Сидоренко, В. Толстоухова, В. Хеслє, М.Хилька.    

Праці цих та інших представників як світової, так і вітчизняної філософської думки, в яких розглядається проблематика екологічних наслідків та їх вплив на соціоекосистеми, уможливили з’ясування та проведення системного аналізу основних динамічних, структурних і функціональних характеристик сучасної екологічної кризи як чинника трансформації соціоприродних систем.     

Головним методологічним інструментарієм дисертації є фундаментальні дослідницькі засади наукового аналізу – принципи об’єктивності, системності, цілісності, розвитку, єдності історичного та логічного, синергетичний підхід. Для більш поглибленого розуміння особливостей феномена екологічної кризи, її трансформативних чинників у соціоприродній системі використовуються методи антропологічної редукції та компаративістики.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні здійснено соціально-філософський аналіз феномена екологічної кризи як чинника трансформації глобальної соціоприродної системи.

Наукова новизна дисертаційної роботи розкривається у таких теоретичних положеннях:

- доведено, що осмислення понять “криза” та “екологічна криза” уможливлюється не лише в аспекті статики, але й у формах, які стверджують прояви їх процесуальності, що виявляються завдяки дослідженню правомірності та доцільності традиційної типологізації екологічних криз на антропогенні та зумовлені природними чинниками. Визначено, що основна тенденція репрезентацій цих понять у дослідницькій практиці є певним зрізом предмета сучасної екології, де феномен екологічної кризи постає як філософсько-світоглядна проблема;

- визначено, що аналіз еволюціоністської, пасіонарно-детерміністської, ноосферної та синергетичної пізнавальних моделей в осмисленні кризових явищ у коеволюційному розвитку системи “суспільство-природа” є підґрунтям для ствердження як пріоритетної моделі – синергетичної, оскільки її методологічною основою є концепція глобальної еволюції, що об’єднує ідеї системного та еволюційного підходів;

- виявлено основні трансформуючі чинники