Заказник знаходиться у теплій кліматичній зоні. За даними метеостанції у м. Берегове (113 м н.р.м.) середньорічна температура тут дорівнює 9,9 градусів, середня температура січня - мінус 3 градуси, липня - 21,1 градуси. Річна кількість опадів 780 мм.

Геологічну основу утворюють андезити, ліпарити, туфи, які місцями виходять на поверхню у вигляді стрімчакових скель. На цих вулканічних породах сформувалися буроземні грунти різної потужності.

У флористичному відношенні особливо цікаві локалітети остепнених і скельних фітоценозів на крутих південних схилах.

Резерват Юліївська гора (176 га). Рослинність резервату флористичне близька до Чорної Гори. На південному схилі поширені лісостепові діброви з дуба скельного, дуба Далешампе та багатоплідного дуба в супроводі лісостепових рослин — осоки Мікелі, осоки низької, ясенця білого, костриці борознистої, герані криваво-червоної та інших. Це єдине місце на території пострадянських країн, де природно зростає дуб бургундський. На північних схилах охороняється унікальний для України фітоценоз дуба скельного і липи пухнастої з клокичкою. На південних схилах Юліївської гори добре ростуть такі південно-європейські види дерев, як каштан їстівний, мигдаль звичайний, горобина домашня. Трапляються навіть кущі інжиру, який підмерзає.

Рослинність цих масивів сформована унікальними для Українських Карпат деревостанами з дубів скельного, багатоплідного, бургундського та Далешампе, дубової омели. Тут зустрічаються також береза, липа срібляста, бирючина, первоцвіт безстеблий, шафран банатський, перлівка трансільванська та інші теплолюбні рослини. Вони надають цим лісам специфічних фітоценотичних рис і вимагають дбайливого збереження. Заказники Юлівецька гора та Чорна гора є єдиним європейським осередком зростання винограду лісового. Лише у цих масивах заповідника поширений ряд рідкісних видів тварин середземноморського походження. Завдяки близькому розміщенню значних населених пунктів, зокрема м. Виноградова, ці осередки дикої природи мають велике рекреаційне значення.

Незважаючи на дуже давню експлуатацію лісів Закарпаття, тут збереглись значно більші площі цінних у природоохоронному відношенні пралісів, ніж в інших областях. Організуючи їх охорону, потрібно пам'ятати, що завдяки теплому й помірному клімату, наявності різноманітних природних і слабоокультурених ландшафтів, а також великій кількості лікувальних мінеральних джерел, Закарпаття багате бальнеологічними й рекреаційними ресурсами. Тому мережу заповідних територій слід пов'язувати з завданням раціонального використання цих ресурсів.

В Українських Карпатах збереглись найбільші за площею в Європі ліси помірного поясу, які ще не зазнали згубного впливу цивілізації, чому сприяла широка і добре організована система державних заповідників і заказників в поєднанні з гармонією співжиття з природою місцевого населення з його глибокими культурними традиціями. Цей природні заказники мають надзвичайну вагу для збереження природи регіону, проте освоєння прилеглих територій, поряд зі зростаючою зневагою місцевого населення до них, може призвести до того, що ці острови природи будуть дедалі зменшуватись.    

Це набуває особливої ваги зараз, коли в пострадянській Україні суспільство зневажає багаті культурні традиції і дивиться крізь пальці на знищення унікальних природних територій. І ці куточки природи, колись передбачливо захищені, можуть тепер безповоротно зникнути внаслідок пошматування їх господарськими угіддями, забудовою. Для зменшення небезпеки і збереження ще на довгий час цілісності цієї екологічної системи потрібно застосувати комплексну програму охорони навколишнього середовища, яка б припинила фрагментацію території Карпатського біосферного заповідника та стримувала господарське освоєння прилеглих земель. Подібні заходи змогли б забезпечити:

- покращені можливості для освоєння інших економічно цінних територій, які не будуть порізані частинами заповідника;
- м’який перехід від територій, що охороняються, до господарських земель;
- позитивний вплив, що його може мати правильне ведення господарської діяльності людини на природні системи;
- збереження культурних традицій місцевого населення, тісно пов’язаних з природним фактором.