кедрової, що зростає на кам'яних розсипищах на висоті 1400—1500 м. Панівні угруповання — кедрово-смерекові та смереково-кедрові суборі чорницеві і чорницево-сфагнові. В місцях, де відсутній грунтовий покрив, поширені зарості гірської сосни. На більш потужних грунтах у кращих едафічних умовах сформовані смерекові сурамені чорницеві, лісово-ожикові,квасеницеві. Сосна кедрова представлена в резерваті стовбурами переважно старшого віку. Окремі екземпляри мають 300 і більше років. Як світлолюбива деревна порода, вона незадовільно відновлюється у мішаних з смерекою фітоценозах, підріст з'являється переважно на освітлених ділянках і на одному гектарі становить до 1100 особин віком 4—15 років.
Резерват цікавий і в зоологічному відношенні. Тут токують глухарі, перебувають кедрівки, ялинові шишкарі, снігурі, омелюхи та ряд інших представників бореальноїавіфауни. Зрідка заходить бурий ведмідь, рись, вовк та інші хижі звірі.
Резерват Тавпішірка розташований в одноіменному урочищі Бистрицького лісництва Надвірнянського лісокомбінату (424 га).Його призначення — зберегти рештки буково-ялицево-смерекових та смерекових пралісів, вище яких поширене криволісся сосни гірської та вільхи зеленої. В урочищі Салатрук на площі 1 га виявлено ділянку сосни кедрової, що зростає у вологій смереково-кедровій суборі чорницевій.
Резерват Вишній Кедринець у Зеленському лісництві Надвірнянського лісокомбінату (7,6 га). Сосна кедрова зрідка трапляється у буково-ялицево-смерековому пралісі.
Крім уже згаданих найбільших осередків, сосна кедрова, за даними А. Сьродоня (1936), зустрічається біогрупами в поясі смерекових лісів на вершинах Тарниця, Менчул, Великий Лисак, Яйце Ілемське, Сивань. У верхів'ях Лімниці ця порода поширена на схилах Грофи, Коня, Овула, Ялової, Клеви, Сивулі, Горгана, Лопушної і Високої; у верхів'ях Бистриці Солотвинської відмічена на вершинах Ігровища, Боярина, Пасічної, Станимира; у верхів'ях Бистриці Надвірнянської виявлена на Максимці, Довбушанці, Яворнику, Синяку. В Чорногірському масиві поширена на висоті 1335—1627 м в урочищах Гаджина і Кедроватий, де в окремих випадках утворює верхню кліматичну межу лісу. Сосна кедрова підлягає абсолютній охороні.
Згадані осередки як сосни кедрової, так і сосни звичайної мають виняткове наукове значення для розв'язання ряду питань, що стосуються історичної географії лісів Карпат у польодовиковий період. Зростаючи на кам'янистих крутих схилах, заповідні ліси виконують важливу захисну функцію. Практика лісового господарства показала, що відмічені породи найбільш придатні для залісення кам'янистих розсипищ, площа яких лише в Горганах становить 14 тис. га. Сосна кедрова виявилась також стійкою проти снігових лавин. Описані заповідні ділянки мають практичне значення для заготівлі насіння.
Болотно-торф'яні резервати Горган. Внаслідок специфічних умов у Привододільних і Зовнішніх Горганах збереглись найбільші і ботанічне найцікавіші в Карпатах торф'яно-болотні екосистеми. Вони становлять чималий інтерес і включені в мережу державного природно-заповідного фонду.
Болотно-торф'яний резерват Ширковець (6 га) знаходиться на території Мізунського лісництва Вигодського лісокомбінату. Його призначення — охорона болотного екотипу сосни звичайної та рідкісної болотної флори, як плавун заплавний, журавлина дрібноплода, росичка круглолиста та інші.
Болотно-торф'яний резерват Лисак (7,9 га) на території Свічівського лісництва Вигодського лісокомбінату.
Болотно-торф'яні резервати Мшана (5,7 га) та Росоха (5 га) розташовані на території Міланського лісництва лісокомбінату “Осмолода”. Охороні підлягають соснові бори сфагнові та чорницево-сфагнові. В периферійній частині торфовища сприятливі умови знаходить для себе смерека, поширена в чорницево-зеленомохових сураменях. В урочищі Мшана ценозоутворюючою породою виступає також сосна гірська.
Болотно-торф'яний резерват Лютошара (5 га) Осмолодського лісництва. Тут збереглись угруповання сосни звичайної та смереки.
Резерват Турова (259,8 га) розташований на території Краснянського лісництва лісокомбінату “Осмолода”. Це найбільше на Прикарпатті оліготрофне торф'яне болото. Характерними для нього є соснові бори сфагнові, багново-чорницево-сфагнові. Сосну супроводить реліктова береза пухнаста. Серед болотних рослин переважають бореальні види — водянка чорна, пухівка піхвова, журавлина чотирипелюсткова та інші.
Ботанічні резервати і пам'ятки природи Чивчинських гір. Після Горган і Чорногори найбільш цікавим гірським масивом на Івано-Франківщині є Чивчини. Своєрідність їх геологічної будови (виходи юрських вапняків і кристалічних порід) обумовила оригінальність флори й рослинного покриву високогір'я. До цікавих резерватів і пам'яток природи скельної флори належать Мокринів Камінь (1,1 за), де зростають ендеми — деревій східнокарпатський і елізантаЗавадського; урочище на східному схилі гори Прелука(1576 м), на вапнякових породах якого знайдено злинку альпійську (різновидність струнка), нігрителу чорну (різновидність карпатська) ; урочище над Лоздуньським Котлом, де на висоті 1500—1590 м збереглась рідкісна кальцефільна флора (костриця аметистова та інші); урочище між Лустоном і Попадею з такими кальцефільними рослинами, як ломикамінь жовто-зелений, ендем — мінуарція гостропелюсткова; північний схил гори Силигул(1620 м), на якому зберігся ендем талабан Кована; резервати скельної флори на північно-східному схилі гори Чивчин (1350—1740 м), на південному схилі гори Будієвська (1550 м) та в урочищі Каменець під Прелучним. Тут достають такі рідкісні рослини, як очиток однорічний, деревій східнокарпатський, дзвоники карпатські та ряд інших (Б. Павловський,1937).
До цікавих резерватів і пам'яток природи належать торф'яні болота на перевалі між Глистуватим і Прелуками (1370—1410 м), на південному схилі урочища Глистуватий (1400—1500 м), в урочищі Василькуватий біля перевалу Лустонь-Попадя (1440 м), на горі Мокриня між Лоздуном і Лустоном та під Чивчином (1520—1540 м). Поширені тут угруповання осоки волотистої, костриці Порціуса,сосюреї Порціуса з участю рідкісних болотних рослин — бобівника трилистого, осоки крупноплодової, пухівки вузьколистої та піхвової.
Важливе наукове й народногосподарське значення природної рослинності Чівчинських гір свідчить про доцільність організувати територіально більший резерват, до складу якого повинні увійти згадані цінні ботанічні об'єкти, запропоновані до охорони Б. Павловським у 1937 році.
ЗООЛОГІЧНІ ЗАКАЗНИКИ
Для охорони представників тваринного світу створено кілька невеликих заказників. У Коломийському лісокомбінаті в урочищі Товмачик(50 га) охороняється масив дубового лісу, в якому перебувають сірі чаплі, з Пожеретулі (93,6 га) Ділятинського лісокомбінату