Як видно, більшу частину потерпілих складають особи, що проживають на забруднених територіях. Аналізуючи стан здоров`я потерпілих слід зазначити, що як і очікувалось, учасники ліквідації аварії в залежності від:
· дози,яку отримав кожний з них;
· стану здоров`я до аварії;
· особистого відношення до свого здоров`я
на сьогодні мають більші, чи менші негативні зміни у здоров`ї.

Зростає кількість загальної патології: хвороби органів травлення, системи кровообігу, нервової системи і органів чуття, посідають перші три місця у структурі патології (мал.6).

Серед ліквідаторів спостерігається також зростання захворювань, більшу частину яких можна вважати радіаційно обумовленими. Порівняно з 1992 р. у 1997 у чотири рази зросла поширеність катаракти, майже в чотири рази - хвороб ендокринної системи, в два рази - злоякісних новоутворень.

Хоча загальна смертність потерпілих від аварії на 1,2% нижче, ніж смертність населення, яке не підпало під дію післяаварійних чинників, темпи приросту показників смертності перевищують середньостатистичні по Україні для працездатного населення.

Малюнок 6. Структура патології серед ліквідаторів.
1 - хвороби органів травлення;
2 - хвороби системи кровообігу;
3 - хвороби нервової системи і органів чуття;
4 - інші

Дані, представлені в щорічній доповіді щодо здоров`я населення України, 1997 р., свідчать про незадовільний стан здоров`я як евакуйованого населення, так і населення, що мешкає на контрольованих територіях. Але щоб виділити внесок радіаційного чинника у формуванні патології, відокремити його від дії інших негативних чинників, коректно співставити отримані дані зі здоров`ям груп населення, що не зазнало впливу чинників аварії, необхідні спеціальні розрахунки.

Результати, що отримані у Науковому центрі радіаційної медицини, свідчать про:
· необхідність пошуку і виділення критичних груп населення, які потребують всебічної цілеспрямованої допомоги;
· значний вплив контрольованої радіаційної компоненти на населення;
· вагомий внесок чинників нерадіаційної природи у формування негативних тенденцій, що склалися на сьогодні.

Безперечним є факт зростання частоти раку щитовидної залози, в т.ч. і у дітей. Більшість випадків припадає на області, де проживає основна частина осіб, що потерпіли (мал.7).

Малюнок 7. Розподіл раку щитовидної залози у дітей різних регіонів України.
a - м. Київ;
b - Київська область;
c - Чернігівська область;
d - Житомирська область;
e - Черкаська область;
f - Рівненська область;
g - Інші області.

І хоча питома вага цієї хвороби в загальній кількості випадків раку і смертей від усіх різновидів пухлин не така велика, не можна забувати про відповідальність держави, яка наразила людей на вимушений ризик захворювання. Між тим вказують, що на профоглядах виявляють тільки близько 20% тих, що захворіли на пухлини щитовидної залози.

Наслідком впливу радіаційного чинника є підвищення у крові людей частоти лімфоцитів з пошкодженнями хромосом, що індуковані опроміненням. Відомо, що соматичні мутації, як генні, так і хромосомні не передаються нащадкам, але на сьогодні переважна більшість вважає, що збільшення числа соматичних мутацій веде до підвищення ризику виникнення інших захворювань, в першу чергу пухлин.

Тому групи осіб з підвищеним рівнем лімфоцитів, які мають пошкоджені хромосоми, повинні бути на обліку і отримувати спеціальне лікування. При цьому слід відзначити, що за останні 30 років внаслідок навантаження довкілля мутагенними чинниками різного походження спонтанний (контрольний) рівень клітин з абераціями хромосом зріс майже втричі.

Що стосується ефектів іонізуючої радіації в статевих клітинах, то рахують, що опромінення може призвести до збільшення частоти випадків смерті плодів чоловічої статі і перевазі жіночої статі у потомстві опромінених. Співвідношення статей у дітей, народжених від батьків усіх груп обліку складає 102,3 хлопчика на 100 дівчаток при 102-106 на 100 дівчаток у популяції без мутагенного навантаження. Але, в той же час, є відомості про збільшення чисельності хлопчиків у співвідношенні статей новонароджених, на контрольованих територіях, підвищення частки дівчаток у складі мертвонароджених. Питання потребує подальшого вивчення.

Необхідно зазначити, що на сьогодні епідеміологічні дослідження в напрямку визначення ефектів іонізуючої радіації надзвичайно утруднені внаслідок:
· труднощів при реконструкції дози;
· значного проміжку часу після аварії і розсіяння опроміненої популяції;
· незначної дози на гонади.

Дані, що існують нині, не дають змоги відокремити ефекти саме радіаційного фактору від наслідків деструкції суспільства. Крім того, розрахунок генетичного ризику передбачає знання базових частот генетичної патології. Недоліки у діагностиці і реєстрації вроджених аномалій і самовільних викиднів, недостатній облік неплідних шлюбів знижують можливість отримання реальної картини генетичних ефектів в опромінених популяціях. Якщо ж приймати до уваги розробки Наукового комітету по дії атомної радіації, то можна вважати. що зростання частоти генетичної патології у нащадків осіб, що проживають на забруднених територіях, не перевищуватиме 0,01-0,05% понад спонтанним рівнем.
Між тим, аналіз статистичних даних Міністерства охорони здоров`я навпаки, свідчать, що ймовірність виникнення репродуктивних втрат* у населення, яке проживає на забруднених територіях, менша, порівняно з популяціями, що проживають на чистих територіях.

Отримані дані можна пояснити більш якісною медичною допомогою в забруднених районах. Ймовірно, що генетичні ефекти внаслідок аварії можуть бути не виявлені при епідеміологічному спостереженні. Але необхідно пам`ятати, що системи епідеміологічного нагляду створюються також і у разі підвищення уваги населення до можливості виникнення хвороби. Тому в Україні потрібні реєстри індикаторних фенотипів.З 1.01.1999 в Чернівецькій, Івано-Франківській, Київській областях