Більшість притоків Дніпра забруднені переважно амонійним та нітритним азотом, нафтопродуктами, фенолами, сполуками важких металів. Найбільш забруднені річки — Горинь, Десна, Сула, Тетерів, Ворскла, Унава, Самара, Інгулець. Вміст основних забруднювальних речовин у цих річках складає відповідно по азоту амонійному і нітритному — 1—9 ГДК, нафтопродуктах — 1—7 ГДК, фенолах — 1—10 ГДК, сполуках міді — 1—39 ГДК, цинку — 1—26 ГДК.

Випадки високого забруднення спостерігалися на річках Сіверського Дінця (Сіверський Донець, Уди, Казенний Торець, Бахмут, Лугань, Біленька), Дністра (Дністер, Тисьмениця, Опір, Стрий), річках Приазов’я (Кальміус, Кальчик, Булавин, Молочна), басейнів Західного Бугу (Західний Буг, Полтва, Луга), Дунаю (Дунай, Латориця, Віча), на Південному Бузі, у Київському та Канівському водосхо-вищах.Починаючи з 1995 р., обсяг забруднених стічних вод, що скидаються у природні поверхневі водні об’єкти, має тенденцію до зниження. Тільки у 2000 р. їх скинуто 3313 млн м3, що на 607 млн м3 менше порівняно з 1999 р. Найбільшу кількість забруднювальних речовин водокористувачі скидають у Дніпро — 23 %, Сіверський Донець — 18 %, Дністер — 2,4 %, Чорне та Азовське моря — 4,6 %. У 2000 р. найбільше скинуто забруднених стоків у Донецькій — 943 млн м3, Дніпропетровській —727 млн м3, Запорізькій — 300 млн м3 та Одеській 238 млн м3 областях.Основними забруднювальними компонентами Чорного і Азовського морів є нафтопродукти, феноли, хлорорганічні пестициди, поліхлорбіфеніли, сполуки азоту, фосфор. На рівень забруднення морських вод суттєво вплинули аварійні розливи з суден, постійне надходження у море сільськогосподарських і промислово–побутових стоків. Загалом, за 1998 рік у межах України у Чорне море було скинуто неочищених стічних вод 5,9 млн м3, недостатньо очищених — 34,5 млн м3, нормативно очищених — 224,6 млн м3. При цьому в море надійшло 5,1 тис. т органічних речовин. За останні роки намітилася тенденція до зниження надходження забруднювальних речовин у море внаслідок покращання якості очищення стічних вод і зниження об’ємів скидання.

У поверхневі води з промислових об’єктів скинуто 1972,5 тис. т забруднювальних речовин, з об’єктів житлово–комунального господарства — 1115,8 тис. т, сільського господарства — 151 тис. т. У ріки потрапило десятки тонн натрію, магнію, кальцію, міді, карбаміду, фтору, марганцю, хрому, алюмінію, метанолу, свинцю тощо.

Значного техногенного впливу зазнають і підземні води. У долинах Сіверського Дінця, річок Західного Донбасу, Кривбасу, Криму, Прикарпаття та ін. зафіксовано понад двохсот осередків стійкого забруднення водних горизонтів, тобто 6 % розвіданих запасів підземних вод. Близько 24 % опинилися під загрозою якісного виснаження.Залишає бути кращим і використання водних ресурсів. За даними Мінводгоспу, у 1998 р. з природних водних об’єктів забрано 19027 млн м3 води, що на 6 % менше, ніж у 1997 р. Підземної води забрано менше на 9 %, що становить 3363 млн м3. Безповоротне водопостачання в цілому в Україні становить 6946 млн м3 або 36 % від забраної води. У 1998 р. використано води 13044 млн м3, що на 1685 млн м3 або 11,4 % менше, ніж у 1997 р., причому безповоротне водоспоживання — 6946 млн м3. Основна причина зменшення об’єму забору та використання води — спад виробничої діяльності в Україні. Серед інших факторів, які мали вплив на їхнє зменшення, було введення в країні плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів.

У 2000 р. на господарсько–питні потреби використано 3311 млн м3, на виробничі — 6957 млн м3, на зрошування — 2168 млн м3, на сільськогосподарське водопостачання — 635,4 млн м3. У 1998 р. по галузях народного господарства спостерігалася така система водокористування: промисловість витратила 5899 млн м3 води, сільське господарство — 3571 млн м3, житлово–комунальне господар-ство — 3441 млн м3.

Використання водних ресурсів .З кінця XIІІ ст. до сьогодення кількість води, яку споживають люди і яка вилучається з гідрологічного циклу, зросла від 0,1 до 3,6 км3 за рік — обсяг, еквівалентний озеру Гурон. Спеціалісти вважають, що води, придатної для споживання, на планеті існує близько 2 % від загальної кількості, зокрема, 80 % становить вода, що знаходиться у льодовому покрові Землі, а питна вода озер, струмків і річок становить менше 0,001 % загального вологозапасу планети.Запас прісної води постійно поповнюється атмосферними опадами. Проте значна частина цих опадів забруднена газами і частками, що потрапляють в атмосферу в результаті людської діяльності. За оцінками Інституту світових ресурсів, протягом року 41 тис. км3 води повертається із суходолу до моря.

Нерівність розподілу водопостачання може викликати небезпеку для світового співтовариства, бо держави, у яких недостатні ресурси питної води, можуть мати необгрунтова-ні претензії до сусідів з кращим водопостачанням. Ця обставина здатна спричинити політичне напруження між країнами–сусідами, що використовують спільні водні запаси

На сьогодні понад 2,5 млрд чоловік страждає від захворювань, пов’язаних з нестачею та вживанням забрудненої або зараженої води. Саме через брудну воду щороку вмирає майже 400 дітей в Українік раїнах.Нині споживання води (в інтегральних показниках) характеризується такими цифрами: на кожну людину видобувають і вирощують у світі приблизно 20 т сировини, яка за допомогою енергетичної потужності в 1,5x103 Вт і 800 т води перетворюється на кінцеві продукти масою 2 т, що йдуть на пряме споживання. Отже, тільки на господарсько–побутові потреби людства нині вилучається до 10 % річкового стоку Землі.

Вважається, що Україна