Потрібно зрозуміти, що довгий час вилучення великих мас мінеральної сировини та підземних вод з накопиченням значних обсягів гірничих виробок сформував умови для регіонального прояву деструктивних процесів в більшості гірничодобувних районів України. Разом з тим слід чітко уявляти, що ці процеси є шляхом виходу ГС на новий врівноважений стан, при якому зростає еколого-геологічний ризик і ускладнюються умови життєдіяльності в історичному плані. Цікаво відмітити наявність значної амплітуди динаміки змін екостану ГС: якщо в зоні впливу Чорнобильської аварії спостерігається природне очищення території від більшості радіонуклідів ЧАЕС і з часом до 90 % земель повернеться до життєздатного стану, то в Донбасі внаслідок сучасної технології закриття шляхом переважного затоплення ми ризикуємо втратити назавжди значні площі і зруйнувати інженерно-соціально інфраструктуру. Дуже довгий час Український Донбас був головною "кочегаркою", Кривбас - ведучою залізорудною базою СРСР, в яких заходи із стабілізації ГС після закриття гірничих підприємств впроваджувались у дуже обмежених обсягах і мали недосконалий характерз поступовим зростання соціально-екологічного ризику.

Зараз перед державною геологічної службою України, її регіональними та науковими закладами разом з підрозділами НАНУ, Мінекобезпеки, МНС видобувних галузей і іншими установами постає комплексна проблема рекультивації геологічного середовища в старих гірничодобувних районах, і мінімізація незворотних порушень його екологічних параметрів в нових умовах як одного з головних факторів збереження біорізноманітності території України, еколого-економічної безпеки гірничодобувних регіонів та безпечних умов формування українського етносу.

Таким чином, сучасний аналіз стану і вектору змін геологічного середовища та різноманітних техногенно-геологічних систем (ПМА, ГДР, зон впливу трубопровідних, транспортних, енергетичних систем та ін.) свідчить про подальше посилення дії деструктивних процесів верхньої зони літосфери із сталим розвитком екзогенних геологічних процесів. Даний механізм є головним у зниженні ентропійного рівня (обсягу внутрішнього енергопотенціалу) геологічного середовища з ним пов'язані небезпечні зміни стійкості інженерних споруд, напрямки формування нових природних і природно-техногенних геологічних та зв'язаних з ними екосистем. В цілому наведений вище комплекс теоретичних та прикладних еколого-геологічних завдань формує необхідність розвитку досліджень з екологічної рекультивації геологічного середовища та обгрунтування гранично припустимих еколого-геологічних змін. 

Оновні вимоги до нормування якості навколишнього середовища України у світлі екологічної безпеки.

1.     Нормування якості навколишнього природного середовища проводиться з метою встановлення гранично допустимих норм впливу на навколишнє природне середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів в умовах стійкого розвитку господарської діяльності держави.

2.     Нормативи гранично допустимих шкідливих впливів, а також методи їхнього визначення затверджуються спеціально уповноваженими на це державними органами України.

3.     При порушенні вимог до нормативів якості довкілля викиди, скиди шкідливих речовин або інші види впливу на довкілля можуть бути обмежені чи призупинені спеціально уповноваженими на це державними органами.

4.     З урахуванням природно–кліматичних особливостей, а також підвищеної соціальної цінності окремих територій (заповідників, заказників, національних парків, курортних і реакреаційних зон) для них встановлюються жорсткіші нормативи гранично допустимих шкідливих впливів на довкілля.

5.     Система екологічного нормування повинна охопити всі фактори екологічних ризиків, пов’язаних з розміщенням, будівництвом та експлуатацією промислових об’єктів і комплексів зі створенням нової техніки, технології та матеріалів.

6.     Важливою вимогою є узгодження нормативів з процедурами експертизи проектів і екологічним моніторингом. Поточними заходами, що мають передувати екологізації управління природокористуванням, повинні стати законодавче закрі-лення вимог обов’язкового проведення державної та громадської екологічної експе-тизи планів і проектів.

Система засобів і стимулів економічного й іншого характеру для дотримання законів і норм в області навколишнього середовища є недостатньою.

Отже, головними механізмами виконання державної системи екологічної безпеки України повинні бути:

?        * організація, управління та контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;

?        * планування та координація комплексних програм охорони довкілля та раціонального природокористування;

?        * контроль за дотриманням єдиної державної політики, що гарантує надійність і стійке функціонування народногосподарських об’єктів безпеки;

?        * запобігання та ліквідація екологічних наслідків промислових аварій, природних катастроф і стихійних лих;

?        * оцінка стану екологічної безпеки на всій території України і в окремих адміністративно–територіальних утвореннях, прогнозування її динаміки.

Розділ 2Надзвичайні ситуації.

2.1. Надзвичайні ситуації природного походження.

Стихійні лиха пов’язані з надзвичайно динамічними процесами у природі, характерною особливістю яких є невизначеність часу їхньо-го настання. Виділяють два аспекти стихійних природних процесів: їхню потенційну небезпеку та можливість їхніх катастрофічних наслідків [1,6, 22]. Вони часто стають причиною людських жертв.За останні 100 років 9 млн чоловік загинуло від повеней, 1 млн — від землетрусів і ще 1 млн — від ураганів, тайфунів і тропічних циклонів. Багато мільйонів людей померли від епідемій — супутників стихійних лих, а також згубних посух. Розміри збитків, нанесених стихійними лихами, залежать від історичних і соціальних умов, а також від рівня економічного розвитку даної території, умов землекористування, географічного положення району, інтенсивності небажаних процесів.До найбільш небезпечних стихійних лих, які впливають на здоров’я людини та її господарську діяльність, відносяться: землетруси, циклони, повені, засухи тощо. Від подібних явищ необхідно відрізняти такі “стихійні” процеси, які повністю або частково спричинені діяльністю людини,