50 загиблих) та Луганській (53 НС, 110 загиблих) областях. Найбі-льше постраждалих під час техногенних НС відмічено у Вінницькій та Луганській областях — відповідно 60 та 87 осіб. Найменша кількість цих НС зареєстрована у Житомирській області — 4 НС.Територіальний розподіл та видовий склад техногенних надзвичайних ситуацій певною мірою збігається з розподілом та специфікою техногенної завантаженості території України, тобто спостерігається пропорційна залежність кількості НС від наявної кількості та функціонального призначення промислових об’єктів підвищеної небезпеки. Так, наприклад, у Донецькій області 42 з 57 НС, а у Луганській 29 з 53 НС виникло на об’єктах вуглевидобування, у Львівській області 9 з 22 НС — на об’єктах нафтогазової промисловості, у Рівненській області 9 з 21 НС припадають на Рівненську АЕС, а у м. Севастополі 17 з 18 НС пов’язані з аваріями на каналізаційному колекторі.
За ступенем потенційної небезпеки, що призводить до катастроф у техногенній сфері цивільного комплексу України, можна виділити об’єкти ядерної, хімічної, металургійної і гірничовидобувної промисловості, унікальні інженерні споруди (греблі, естакади, нафтогазосховища), транспортні системи (аерокосмічні, надводні і підводні, наземні), що перевозять небезпечні вантажі і великі маси людей, магістральні газо– і нафтопродуктопроводи. Сюди ж можна віднести і об’єкти оборонного комплексу. Аварії і катастрофи на зазначених об’єктах можуть ініціюватися також небезпечними природними явищами — землетрусами, буревіями, штормами. Самі техногенні аварії і катастрофи при цьому можуть супроводжуватися радіаційними і хімічними забрудненнями, вибухами, пожежами і завалами. Виникає синергетичний ефект — стихійні лиха в сучасній техносфері можуть викликати лавину надзвичайних ситуацій. Має місце і зворотний зв’язок — виробнича діяльність може спровокувати природні катастрофи з важкими наслідками. Аварії на складних промислових об’єктах — наслідок різних причин, які можна умовно поділити на дві основні групи технічні причини, зумовлені недоліками у використовуваних технологічних схемах або дефектами обладнання, і причини, пов’язані з “людським фактором”. Аналіз багатьох аварій свідчить, що значна їхня частина зумовлена неправильною поведінкою операторів та іншого обслуговуючого персоналу. У зв’язку з цим нині поряд із розв’язанням задач щодо підвищення надійності обладнання все бі-льша увага приділяється особливостям поведінки операторів складних технічних систем у надзвичайних ситуаціях
ЛІТЕРАТУРА
1. Агаркова Н., Качинський А., Степаненко А. Регіональний вимір екологічної безпеки України з урахуванням загроз виникнення техногенних і природних катастроф : Монографія. — К. : НІСД, 1996. — 73 с. — (Сер. “Екологічна безпека”; Вип. 2).
2. Александрова Т. Нормирование антропогенно–техногенных нагрузок на ландшафт. Состояние проблемы. Возможности и ограничения // Изв. АН СССР. Сер. География. — 1990. — №1. — С. 46—55.
3. Алексеенко И., Кейсевич Л. Последняя цивилизация? — К.: Наук. думка, 1997. — 411 с.
4. АПЕЛЛ — система действий при промышленных авариях / Пер. с англ., под ред. и предисл. А. Елохина, А. Черноплекова. — М.: Союз “Чернобыль”, 1992. — 94 с.
5. Безель В., Кряжимский Ф., Семериков Л., Смирнов Н. Экологическое нормирование антропогенных нагрузок. Общие подходы // Экология. — 1992. — № 6. — С. 3—12.
6. Боков В., Лущик А. Основы экологической безопасности. — Симферополь : Соната, 1998. — 223 с.
7. Гидаспов Б., Кузьмин И., Ласкин Б. и др. Научно–технический прогресс, безопасность и устойчивое развитие цивилизации // Журн. Всесоюз. хим. об–ва. — 1990. — 35, № 1. — C. 9—14.
8. Гирусов Э. и др. Экология и экономика природопользования. — М.: ЮНИТИ, 1998. — 455 с.
9. Гловацкая Н., Лазуренко С., Жукова И. Безопасность человека и общества: новые ориентиры социально–экономического развития // Вопр. экономики. — 1992. — № 1. — C. 41—52.
10. Доклад о развитии человечества за 1994 год. — Нью–Йорк ; Оксфорд : Оксфорд Юниверсити Пресс, 1994. — 307 с.
11. Доклад о развитии человечества за 1996 год. — Нью–Йорк ; Оксфорд : Оксфорд Юниверсити Пресс, 1997. — 228 с.
12. Дорогунцов С., Федорищева А. Методологічні аспекти оцінки ризику та наслідків техногенно небезпечних подій // Екон. України. — 1994. — 387, № 2. — С. 30—39.
13. Дружинин В., Конторов Д., Конторов М. Введение в теорию конфликта. — М. : Радио и связь, 1989. — 288 с.
14. Дырда В., Осипенко В. Устойчивое развитие и проблемы глобальной безопасности // Проблемы безопасности при чрезвыч. ситуациях. — 1995. — № 12. — С. 3—22.
15. Дьомкін В. Вступ до екологічної політики. — К. : Тандем, 2000. — 194 с.
16. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна полі-тика: Монографія / А. Качинський, Г. Хміль. — К. : НІСД, 1997. — 127 с. — (Сер. “Екологічна безпека”; Вип. 3).
17. Качинський А. Концепція ризику у світлі екологічної безпеки України. — К. : НІСД, 1993. — 49 с. — (Сер. “Наукові доповіді”; Вип.14).
18. Колбасов О., Горинчук М., Тимошенко А. Правовые основы экологической безопасности // Проблемы безопасности при чрезвыч. ситуациях. — 1992. — № 7. — С. 59—83.
19. Кондратьев К. Экология и политика: Сообщение 2 // Известия Русск. геогр. об—ва. — 1993. — 125, № 2. — С. 1—10.
20. Кравченко С., Костицький М. Екологічна етика і психологія людини. — Львів : Світ, 1992. — 104 с.
21. Крисаченко В. Екологічна культура: теорія і практика. — К. : Заповіт, 1996. — 352 с.
22. Кукал З. Природные катастрофы. — М. : Знание, 1985. — 240 с.
23. Ларичев О., Мечитов А. Методологические проблемы анализа риска и безопасности использования новых технологий // Cистемные исслед. Методолог. пробл. : Зб. наук. праць. — М.: Наука, 1988. — С. 26—44.
24. Легасов В. Проблемы безопасности техносферы // Коммунист. — 1987. — № 8. —