Дослідження флори гори Рахово та її детальне вивчення

Вступ

Куди б ми не пішли на лоно природи: чи то в ліс, чи на галявину, поле, скрізь нас привітно зустрічають усмішки рідної землі чарівні квіти. Їх кольори ввібрали всі барви веселки, утворюючи суцільний кольоровий килим. Функції рослин в житті людства незаперечні. Зокрема важливу роль відіграють трав'янисті рослини, що використовуються в різних галузях господарства: кулінарії, фармакології, косметології та ін.

Об’єктом дослідження в даній роботі є гора Рахово. Предметом дослідженняЇ флора цієї гори.

Актуальність роботи полягає в тому. Що ми є свідками масового знищення рідкісних рослин. Кожної весни міста буквально засипані букетами, які продаються на всіх вулицях.

Зникають цінні екземпляри раритетних рослин з Храму природи. А вони є неоціненним скарбом, дарунком Творця людині.

Технічний прогрес призвів до кращого вивчення видового складу основних харчових, лікарських. Технічних, медоносних рослин у навколишній природі, вивчення особливостей їх зростання, поширення та орієнтованих запасів.

Мета: дослідження флори г. Рахово та її детальне вивчення.

Завдання: 1. Визначення флористичного складу даної території дослідження;

2. Визначення пануючої родини та пануючого виду;

3. Ознайомитись з науковою літературою по даній темі;

4. Визначення лікарських рослин г. Рахово;

5. Визначення та внесення під охорону зникаючих видів рослин та червонокнижних видів.

Огляд літератури.

Перші відомості про флору Прикарпаття знаходимо в працях Гаккета (1790 - 1796), Вессера (1809) і Вітнона (1826-а, 1824-б). Проте вони дуже скупі і нерідко включають сумніви, оскільки територія охоплювала їхніми дослідженнями, виходила далеко за межі Прикарпаття започаткував Заводські 1825, який досліджував флоронаселення тодішніх Стрийського і Станіславського повітів. Дещо пізніше він опублікував список рослин Галичини і Буковини, в якому наведено 1941 види.

У другій половині 19ст. дослідження в Стрийському повіті проводили Huckel (1865) і Zipzer (1867). Приблизно в цей же час Huckel (1865, 1866) досліджував флоронаселення Самбірського і Дрогобицького повітів. Праця Huckela 1866р. завершена списком судинних рослин Дрогобицького повіту, до якого внесено 835 види.

Вивчення північної частини Прикарпаття 19ст. завершує Wotoszczok 1893 хорологією флори Стрийських і Самбірських Карпат, в якій вміщені відомості про розповсюдження 509 видів судинни рослин.

Дослідження флори в Станіславському повіті після Заводського проводили Сахно, Turczynski, Borowiczka.

В цей час інтенсивні дослідження в Коломийському повіті вели Slendzinski, Wajgl. Видали узагальнену працю про флоронаселення Станіславського і Коломийського повітів.

До робіт, які містять певну інформацію про флоронаселення Прикарпаття, слід відносити також публікації Ремана. У цей же час дослідження боліт біля сіл Струтель і Новоселиця Івано-Франківської області проводив Windakiewicz у праці якого наведені списки виявлених тем мохоподібних й відомості про деякі судинні рослини.

На 19ст. припадають й перші систематичні огляди окремих критичних груп для територій, в котрі включене й Прикарпаття.

Вивчення папоротеподібних Буковини, зокрема присвячена робота Дьорфлера.

У повоєнний період центром вивчення флори Прикарпаття стала кафедра ботаніки Чернівецького державного університету ім Федьковича, співробітники якої, зокрема, І.В. Артемчик, З.Н. Горохова, А.І. Погребняк, В.І. Стефаник, зібрали багато матеріалів у Чернівецькій і в частині Івано-Франківської областях. Але критично проаналізовані і частково опубліковані вони лише в 1992р. У цій праці є багато історичних недоліків, на які звернено увагу в окремій публікації. Але згодом висвітлені в ній матеріали мають велике значення для пізнання флоронаселення регіонів, частини яких знаходимо в межах Чернівецької області.

З поміж ботанічних праць повоєнного періоду переважають праці фітоценотичного напряму. З них варто відзначити монографію З.Н. Горохової і Т.Н. Солодкової в якій наведено список 640 видів господарсько-корисних рослин лісів Чернівецької області з вказівками їх рясності й розповсюдження в прийнятих в роботі ботаніко-географічних районах з поміж яких виділене й Прикарпаття.

Відомості про місцезнаходження окремих видів знаходимо також в каталогах музейних фондів (1976-1980), який видає Львівський державний природознавчий музей ман України, у довідковому посібнику «Хорологія флори України» (1986), у монографії «Злаки України» та деяких інших публікацій.

Найповніші зведення про флоронаселення окремих ботаніко-географічних районів Українських Карпат у тому числі і Прикарпаття є «Визначник рослин Українських Карпат» (1977). Проте підготовлено його в основному на базі «Флори УРСР», «Визначника рослин України» (1965) та матеріалів, які зберігалися у фондах Гербарію Інституту ботаніки НАН України.

Геологічна будова.

Територія Івано-Франківської області входить до складу двох великих геоструктур них одиниць: Карпатської геосинклінальної області і південно- західної окраїни Руської платформи.

У межах геосинклінальної області виділяються дві основні одиниці: Карпатська складчаста область і Передкарпвтський крайовий прогин. Карпатську складчасту область від південно-західної окраїни Руської платформи відділяє область інтенсивного неогенового прогинання – Перед карпатський крайовий прогин – заповнений потужною товщею міоценових. За характером геологічної будови прогин ділиться на дві зони:

а) зовнішню, яка утворилася на палеозойських і мезозойських відкладах Волино-Подільського закінчення Руської платформи та стародавніх складчастих структурах, що облямовують її з південного заходу;

в) внутрішню, яка утворюється на складчастій, флішевій основі.

На території південно-західної окраїни Руської платформи найбільш древні утворення представлені кристалічними породами [1].

Стратиграфія.

На території Івано-Франківщини на поверхні відслонюються різні за своїм віком породи: поясозойські, мезозойські, поясогенові, неогенові і четвертинні.

Найбільш древні поясозойські утворення мають дуже мале територіальне поширення, і їх виходи на поверхню відомі тільки в Чивчинських горах [1].

Домезозойські утворення Чивчин. Виявлені вони потужним комплексом метаморфічних порід, у розрізі яких виділяються дві самостійні структурно-фаціальні зони: південна і північна. Перша в основному збудована породами білопотіцької, бутинської і діловецької світ. Друга охоплює райони розвитку порід берлебанської і мегурської світ.

Карбон і Перм Мармароської зони.

На древніх метаморфічних породах місцями залягає 50-100-метрова товща темно кольорових порід, представлених тонким