На території Внутрішньої зони прогину вздовж насунутого краю Скибової зони місцями різко піднімається складчастий флішовий фундамент і на поверхню виходять палеогенові і навіть верхньокрейдові породи. Такі підняття є в районі Биткова-Майдана і на південний схід від р. Прут. Лінійна витягнутість смуги глибинних складок дозволяє виділити її в самостійну Бориславсько-Покутську підзону. Глибше занурена частина Внутрішньої зони, яка розташована на північний схід від цієї підзони, ввійшла в геологічну літературу під назвою «Самбірської підзони». [1]

Складчасті Карпати.

Характерна риса тектоніки складчастої обласної області Українських Карпат – покривно-лускувата будова з чітким південно-східним протяганням складок. Складний характер будови-це наслідок карпатської фази складчастості, яка відбувалась в три етапи:

а) на границі олігоцену і міоцену;

б) в пізньому тортоні;

в) в середньому пліоцені.

У межах Івано-Франківської області виділяються такі великі структурно-фаціальні одиниці, як Скибова, Чорногірська, Рухівська, Рухівська і Мармароська зона. [1]

Геоморфологія.

Різноманітність геологічних відкладів і стилів тектонічної будови Івано-Франківської області, складна і довга історія розвитку екзогенних процесів, зумовили неоднаковий характер її поверхні. Відповідно до трьох основних тектонічних зон області – платформи, передового прогину і складчастої зони – на території області утворилося три основних типи рельєфу: рівнинно-пластовий на платформі, флювіальний в зоні прогину і гірський складчастий в геосинклінальній зоні.

Флювіально-акумулятивний рельєф.

Цей тип рельєфу поширений у При прутській частині Покуття, в смузі так званого Коршів-Гвоздецького пасма, яке є давніми високими терасами, четвертою, п’ятою, шостою, сьомою Прута. Але вони досить густо і глибоко почленовані лівими притоками цієї ріки (Грушка, Чорнава, Гелелуя тощо), які утворили на цих терасах численні ерозійні форми і надали їхньому рельєфові скульптурно-ерозійного вигляду, але з мякими схилами і широкими заплавами долин. Отже,тут поширені флювіальноакумулятивний рельєф, ускладнений долиннобалковими ерозійними формами. Подібний тип рельєфу є також і на давніх акумулятивних терасах Дністра, площа яких по правому березі його долини досить велика і поширена поверхні Вільшаницько-Чернелицького пасма на його вищих точках.

Такий ускладнений долинно-балковими формами флювіально-акумулятивний рельєф дуже поширений у Перед карпатській частині області. Ріки Свіча з Сукілем, Лімниця з Сивкою, Луква, Бистриця Солотвинська і Надвірнянська, Прут з Черемошом та їх притоки винесли з Карпат в кінці міоцену, пліоцену і плейстоцену, тобто в період континентального розвитку Передкарпаття, величезну кількість уламкового матеріалу, який відклали передусім у карпатських передгір’ях, а також рознесли водами Дністра і Прута вздовж їх долин у вигляді серії високих терас і чимало відклали цього матеріалу в Чорному морі.

Поблизу Карпат відкладався найбільш грубоуламковий, але все ж таки обкатаний матеріал, який утворив алювіальні, а також флювіогляціальні товщі валунно-галечників та гравійно-суглинистих відкладів, що перекрили грубою (20 – 40м) поволокою більшість площі Передкарпаття. Акумуляція флювіогляціалу і алювію відбувалась з певними перервами: то посилення, то послаблення її, що було пов’язано як з кімнатними змінами, так і з тектонічними рухами в Карпатах і Передкарпатті утворилася ціла серія терас, кількість і вік який досі ще не визначено однозначно.

Більшість вітчизняних геоморфологів налічує на річках. Передкарпаття, передусім на Дністрі та Пруті, сім терас (без низької заплави), з яких давні (сьома, шоста і певною мірою п’ята) тераси мали покривний характер, тому що їх відклади поширюються на дуже великій площі, від Карпат аж до Поділля, приблизно по лінії Бурштино-Монастирська-Бучач-Товсте.

Акумулятивний рівень, який розміщений приблизно на 50 – 60м нижче Красненського, називають рівнем Лоєвої за назвою с. Лоєва Надвірнянського району, в якому цей рівень вперше описаний. Рівень Лоєвої піднімається на 100-120м над сучасними ріками і найбільш поширений у Передкарпатті. Він представлений терасовою поверхнею на межиріччях Стривігора-Дністра, Дністра-Бистриці Під бузької, Стрия- Свічі в Львівській області; на межиріччях Свічі-Лімниці, Лімниці-Бистриці Солотвинської, Бистриці Надвірнянської-Прута, на значній частині межиріччя Прута-Дністра в Придністровському Поділлі і на буковинських межиріччях Прута-Черемоша, Черемоша-Серета Молдавського тощо. Лоєвський рівень теж складений крупними валунами і галечником не тільки поблизу Карпат, але й на значній відстані від них, що свідчить про велику потужність водних потоків, які переносили уламковий матеріал і на велику кількість цього матеріалу. Характерною рисою петрографічного складу цього матеріалу є те, що в ньому поряд з твердими ямненськими і вигодськими пісковиками містяться домішки кременистих порід: жовтих і рожевих ямм, ямноподібних кременів тощо, які зрідка трапляються у корінному заляганні лише в Марамароському кристалічному масиві. Абсолютні висоти цього рівня досягають 500м біля Карпат і знижуються до 300м біля Дністра.

Водні ресурси.

У широкому розумінні водними ресурсами називаються всі води, що знаходяться в вільному стані, тобто води поверхневого і підземного стоків, ґрунтова волдога, води льодовиків, штучних водних об’єктів, океанічні, морські й атмосферні. Під водними ресурсами для потреб матеріального виробництва слід розуміти придатні для використання запаси поверхневих і рідземних вод якоїсь певної території. Це в основному, прісні води рік, озер, водосховищ, грунтів та підземні води. Загальна кількість води вимірюється 1422,3 млн км3.

Поверхневі води Івано-Франківщини представлені річками басейнів Дністра і Прута, водосховищами, ставками та озерами. Основним джерелом поповнення водних ресурсів є атмосферні опади.[1]

Річки басейну Пруту.

Другий річковий басейн Івано-Франківської області – р. Прут. Прут – це ліва притока Дунаю. Він має загальну протяжність 910км і площу басейну близько 27500км2. у межах області, від