Таблиця 4.

Розподіленість видів рослин за флороценотипами |

Флороценотипи

неморальний | бореальний | лучний | степовий | рудеральний | гігрофільний

Кількість видів | 13 | 5 | 20 | 13 | 9 | 4

Кількість видів у % | 20,3% | 7,8% | 31,2% | 20,31% | 14,06% | 6,25%

Отже, як видно із таблиці 4 на досліджуваній території найбільша кількість видів рослин лучного типу. На даній ділянці досліджуваної території виявлено 20 видів рослин, що складає 31,2% (табл. 3). Це рослини відкритих місцезростань, світлолюбні, приурочені до мезофільних умов: Leucanthemum vulgare, Achillea millefolium.

Наступним флороценотипом за кількістю виявлених в ньому видів є степовий. Це лучно-степові рослини відкритих місцезростань з недостатньою зволоженістю. Їх виявлено 13 видів, що приблизно дорівнює 20,31%: Briza media, Holeuz molliz.

Неморальна флора. Це тіневитривалі рослини, що надають перевагу поживним грунтам та помірній зволоженості. Вони скаладають 20,3% усіх видів рослин гори, що дорівнює 13 видам: Eguizetum orvenze. Рудеральна та сегетальна флори разом складають синтропний елемент. Їх відсоток складає приблизно 14,06%, а число видів рівне 9. Це бур’яни, що ростуть на пустирях, смітниках, будівельних майданчиках.

Найменше виявлено кореальних та гігрофільних видів 5 і 4 відповідно.

Відсоток кореальних видів рослин складає 7,8%. Це рослини північних хвойних лісів, що ростуть на бідних, кислих грунтах, ті не витривалі.

Гігрофільних видів рослин було виявлено 4, що складає приблизно 6,25% усіх рослин даної досліджуваної території. Це рослини боліт і прибережних зон водойм:

Діаграма

Флороценотичний аналіз флори

Рідкісні та зникаючі види г. Рахово

На території, яку ми досліджували були знайдені невеликі популяції таких рідкісних видів: Aztrantia majoz (L), Galanthuz nivaliz (L), Leucojum vernum, Platanthera bifolia (L), Convollaria majaliz (L).

Астранція велика Aztrantia majoz (L), родина Зонтичні Apiaceae.

Статус Центрально-Європейський гірський вид особливості біології. Багаторічно полікарпічна рослина висотою 50-70 см з коротким кореневищем. Стебло вгорі розгалужене, облиснене. Нижні листки з довгими черешками, з 3-7 глибокопальчистонадрізаними пластинками з видовжено-обернено-яйцевидними, часто 2-3 надрізаними, пилчастими частками, які закінчуються щетинкою, стеблові – зменшені, сидячі. Квіти в простих зонтиках, 3,5-4,5см. в діаметрі оточені білувато-рожевою обгорткою. Крайні квіти в зонтику на більш довгих квітконінеках, тичинкові серединні-двостатеві. Зубці чашечки великі, затвердіваючі, видовжено ланцетні, іноді коротко зубчасті, які перевищують квіти. Плід без колонки, з чашолистками, 5-6мм завдовжки перикарпії покриті пухирчастими лусочками. Цвіте в червні-липні.

Екологія та місця поширення. Заходить в субальпійський пояс до висоти 1600м, на вологих схилах, над гірськими потоками в заростях під сирими скелями. Індиферентний вид, охоче виселяється на випнякових субстратах, хвойних та широколистих лісах, узліссях,лісових галявинах.

Підсніжник звичайний Galanthuz nivaliz (L). Родина Амарилісові Amaryllidaceae.

Особливості біології Багаторічна весняна травяниста рослина висотою від 8 до 20см підземною цибулиною, яка обгорнута трьома бурими шкірястими лусками. Прикореневі листя лінійні, сіро-зелені, тупі,виходять із пазух лусочок. Стебло прямостояче. Квіти на повислих черешках поодиноко виходять із пазух зеленого, з білою облямівкою, при квітника. Зовнішні при віночкові листочки в числі 3 відстовбурчені, білі, овально-продовгуваті. Три внутрішні листочки вдвічі коротші, дзвониковиткі, прямі, серцевидно-клиновидні, з зеленою плямою на кінці. Плід – три гнізда коробочка. Цвіте з лютого на квітень-травень. Дуже світлолюби ва лісова рослина з повним циклом весняного розвитку. [10]

Екологія та місця поширення. Заходить у субальпійський пояс до висоти 1635м, на луках, вологих лощинах на місцях тривалого залягання снігу.

Білоцвіт весняний Leucojum vernum.

Родина Амарилісові Amaryllidaceae.

Особливості біології. Багаторічна травяниста рослина висотою до 35, з підземною цибулиною, обгорнутою однією або двома лусками. Стебло прямостояче, двогранне, з 3-4 лінійними, яскраво-зеленими листками, які по довжині більші за нього. Із пазухи при квітника виходить тільки одна квітка, рідше дві. Квітка дзвониковидна, яка утворюється вільними білими пелюстками. Листочки оцвітини 15-22мм завдовжки. Плід – коробочка; насінина бліда, гладенька, з при насінником. Цвіте з кінця лютого до кінця квітня.[10]

Любка дволиста Platanthera bufolia (L)

Родина Зозулинцеві Orchidaceae.

Багаторічна травяниста рослина висотою 30-60см з досить глибоко проникаючими в землю двома продовгуватими бульбами, що утворилися при розширенні додаткових коренів. В прикореневій частині стебла розміщені дві сухі бурі луски, дещо вище два зближених супротивних еліптичних листка з добре помітним жилкуванням, до основи звужені в крилатий черешок. Пластинка листка гола блискуча, разом з черешком 12-17см завдовжки. Верхні стеблові листки лінійно списовидні, значно менші за розмірами, сидячі. Суцвіття – прямий, рухлий, циліндричний колос. Квіти на довгих ніжках виходять із пазух при квітників, двостатеві, білі, з приємним запахом, оцвітина 3-членна, з 2 кілець. При квітники ланцетні, тупуваті, на кінці не загрубіла шпорка. Завязь нижня, сидяча. Плід – коробочка. Цвіте в травні-липні.[10]

Рослина – лісовий вид, який зустрічається в букових лісах і чагарниках по їх узліссях, іноді в мішаних листяно-хвойних деревостанах.

Лікарські рослини г. Рахово.

На даній території також були знайдені і лікарські рослини, які використовуються в народній медицині і в сучасній фармакології.

Суниця лісова – Fragaria vecza (L)/

Родина Розові Rozaceoe.

В лікувальних цілях використовують плоди і листки суниці. Це багаторічна трав’яниста рослина з бурим кореневищем та сланкими довгими пагонами, що вкорінюються у вузлах. Квіти білі в щитковому суцвітті, плоди – червоні, довгасті ягоди. Суниці застосовували з лікувальною метою ще в глибоку давнину. Настої від ягід і листків суниць використовують при подагрі, каменях у нирках і печінці, при цинзі та інших авітамінозах, а також при маткових кровотечах. Вважають, що плоди суниць здатні розчиняти й виводити печінкові і ниркові камені