Моніторингові дослідження річок басейну р.Дністер

Document Actions

Моніторингові дослідження стану річок басейну р.Дністер в межах національного природного парку “Подільскі Товтри”

УДК 504.453 (447.43) Кучинська О.П. зав.науково-дослідною лабораторією екомоніторингу НПП “Подільські Товтри” Чайка Н.А. провідний фахівець науково-дослідної лабораторії екомоніторингу НПП “Подільські Товтри” Моніторингові дослідження стану річок басейну р.Дністер в межах національного природного парку “Подільскі Товтри” Якість поверхневих водойм формується внаслідок двох основних процесів: - поступання речовин із зовнішних по відношенню до даного водного об’єкту джерел; - змін всередині водойм внаслідок функціонування водних екосистем. Екосистема - це єдиний природний комплекс, утворений живими організмами і середовищем їх існування, компонентами обміну речовин і енергії. Таким чином, у водному середовищі співіснують живі організми і нежива природа, а нежива природа є джерелом речовин і енергії, необхідної для існування біоти. Потрапляючи у водне середовище, речовини стають елементами водних екосистем і включаються в основні процеси, що там відбуваються. Перш за все, це трансформування речовин. Між компонентами водного середовища постійно проходить обмін речовинами і енергією. Цей обмін має циклічний характер різного ступеню замкнутості, що проходить зі зміною речовин під впливом фізичних, хімічних і біологічних факторів. Вагома частка кожного із факторів залежить від властивостей домішок і особливостей конкретної екосистеми. При цьому йде поступовий розклад складних речовин до простих, а прості речовини мають тенденцію синтезуватися в складні. В залежності від інтенсивності зовнішньої дії на водну екосистему і характеру процесів проходить або відновлення водної екосистеми до фонового стану (самоочищення) або водна система переходить до іншого стійкого стану, що характеризуватиметься іншими якісними та кількісними показниками. У випадку, коли зовнішня дія буде більшою саморегулюючих можливостей водної екосистеми, це може призвести до порушення екосистеми. Самоочищення водних екосистем є результатом здібності до саморегулювання. Поповнення речовин із зовнішніх джерел - це дія, якій водна екосистема здатна протидіяти в деяких межах за допомогою внутрішньосистемних механізмів. Усі біохімічні колоообіги в природі діляться на дві групи: - з резервним фондом в атмосфері (це азот); - з резервним фондом в земній корі (фосфор). До фізичних механізмів самоочищення відносяться газообмін “атмосфера-вода”, сорбція (поглинання) домішок зваженими речовинами і донними відкладами, адсорбція - сорбують колоїдні частини та органічні речовини. Осідання на дно відбувається під дією сили тяжіння, а змішування - під дією турбулентного руху. Хімічні механізми самоочищення: фотоліз (фотохімічна дисоціація - розпад частин на більш прості речовини і розпад молекул на іони, фотохімічні реакції під дією світла); гідроліз речовин у водному середовищі. Основними в самоочищенні є біохімічні процеси. Головним механізмом новоутворення органічних речовин є все ж таки фотосинтез, допоміжним продуктом якого є кисень, що утворюється за рахунок фотосинтезу у воді. На одному рівні йдуть процеси дихання живих організмів. В одному водному об’єкті існують різні екологічні зони, що відрізняються видами організмів. Це обумовлено зміною умов існування при переміщенні від поверхні до глибини та від прибережних зон до відкритих частин водойми. В зонах, де повільна течія, посилено йдуть процеси фотосинтезу, утворюються зарослі макрофітів, інтенсивніше проходить утворення осадів та трансформації речовин. Для зон з підвищеними швидкостями характерні процеси інтенсивного перемішування, газообміну та деструкції речовин. Збереження та раціональне використання водних ресурсів, охорона їх від виснаження та забруднення залишається однією із основних проблем екології. Із розширенням господарської діяльності на водозаборах рік все менше залишається ландшафтів, які формуються виключно під впливом природних факторів. Моніторингові дослідження стану водних об’єктів на території НПП “Подільські Товтри” проводяться науково-дослідною лабораторією екомоніторингу з 1997 року. Територія НПП має густу мережу рік, ставів та водосховищ. З південної частини межі парку омиваються повноводною рікою Дністер, а її ліві притоки Збруч, Смотрич, Жванчик, Мукша, Тернава, Студениця, Рудка мандрують подільським товтровим кряжем з півночі на південь. Аналітичні дослідження фізико-хімічних показників поверхневих водойм проводяться посезонно у 22 створах по всій території НПП відповідно до керівних нормативних документів та стандартизованих методичних матеріалів. Створи для досліджень відібрані на ділянках з найбільш антропогенним впливом та поблизу рекреаційних і заповідних зон. Стан якості поверхневих водойм нормується діючими нормативними документами для вод рибогосподарських водойм згідно “ Узагальненого переліку гранично-допустимих концентрацій (ГДК) і орієнтовно безпечних рівнів впливу (ОБРВ) шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм”, для вод господарсько-питного та культурно-побутового водокористування згідно СанПіН N4830-88 “Охорона поверхневих вод від забруднення”. Важливою проблемою є охорона малих річок, збереження їх водності і чистоти, від яких залежить стан великих річок (Дністра) і перспектива їх водопостачання. Дуже важливо запобігти їх прогресуючому обмілінню, замулюванню і забрудненню. Причин цих негативних явищ багато. Це і розрегульованість стоку внаслідок порушення природного співвідношення структури угідь на водозаборах, екологічно необгрунтоване і недоцільне збільшення питомої ваги сільськогосподарських угідь і особливо ріллі, розорювання прибережних захисних смуг і заплав, зниження лісистості територій, осушення перезволожених земель. “Реконструкція” природи порушує природні процеси розподілу атмосферної вологи і надходження її в річки. Причиною того, що річки стають маловодними є не тільки відсутність в окремі роки необхідних для постійного поновлення водою рік об’ємів атмосферної вологи (опадів), а й нераціональні методи ведення господарства. Внаслідок господарської діяльності порушилась цілісність рослинного і грунтового покриву. Рослинність і грунтовий покрив у непорушеному стані “законсервували” древні форми рельєфу і тим самим зупиняли можливість розвитку ерозійних процесів. Антропогенне втручання в природу зумовлює посилення процесів змиву