води, що випускається з нього, може бути на рідкість низькими. Протягом літа й осені нижні шари води у водоймищі можуть стати дуже збідненими на кисень. Нестача кисню обумовлена сполученням двох процесів. По-перше, неповним перемішуванням води у водоймищі протягом літа і ранньої осені. По-друге, бактеріальним розкладанням відмерлих рослин у донних шарах водоймища, що вимагає великої кількості кисню. Якщо ця бідна киснем вода випускається з водоймища, то наноситься шкода рибі й іншим водним організмам нижче за течією. Щоб створити перевагу більш високої водної поверхні чи більш рівномірного стоку, фактично немає необхідності будувати греблю на вільному потоці річки. Частково відводячи воду верхнього плину, можна створити штучне озеро й осторонь від річки. Таке озеро має перевагу як висоти напору, гак і постійно доступного водяного резерву.
2. Енергія припливів.
У припливах і відпливах, що змінюють один одного двічі на день, також зосереджена величезна енергія. Припливи - це результат гравітаційного притягання великих мас води океанів з боку Місяця і, у меншому ступені, Сонця. При обертанні Землі частина води океану піднімається і якийсь час утримується в цьому положенні гравітаційним притяганням. Коли «горб» підйому води досягає суші, як це повинно відбуватися внаслідок обертання Землі, настає приплив. Подальше обертання Землі послабляє вплив Місяця на цю частину океану, і приплив спадає. Припливи і відпливи повторюються двічі на добу, хоча їхній точний час змінюється в залежності від сезону і положення Місяця. Середня висота припливу складає усього лише 0,5 м, за винятком тих випадків, коли водяні маси переміщаються у відносно вузьких межах. У таких випадках виникає хвиля, висота якої може в 10-20 разів перевищувати нормальну висоту припливного підйому. Щороку найбільш високі припливи бувають тоді, коли Місяць і Сонце знаходяться майже на одній лінії, так що сумарний гравітаційний вплив збільшує обсяг переміщуваної океанської води.
а) Робота припливної електростанції.
На ріці побудована гребля для затримки вод високого припливу. Коли припливні води відступають, затримана греблею вода випускається в океан через грушоподібні турбіни під греблею і виробляється електроенергія. Однак можна виробляти електроенергію як при відпливі, так і при припливі. Припливна хвиля затримується за греблею в результаті відкриття ряду донних затворів, що дозволяє їй рухатися нагору по річці в напрямку джерела. Затвори закривають тоді, коли приплив досягає найвищого рівня, а потім, по мірі відпливу, воді, замкненої за греблею, дозволяють стікати до моря через турбіни. При низькому рівні води, тобто при відпливі, велика частина цієї води спускається. Коли припливні води знову настають, вони зупиняються перед закритими затворами, і рівень води з боку моря перевищує їх рівень на стороні греблі, зверненої до суші. Після того як буде досягнутий достатній напір, воді дозволяють текти нагору по річці, проходячи через турбіни, і знову виробляти електрику. Таким чином, енергія виробляється за рахунок відпливу, і за рахунок припливу. На деяких станціях застосовується чудова технологія. В останній фазі припливу різниця в рівнях води в резервуарі за греблею й в океані може складати яких-небудь два метри. У цей час електроенергія з якого-небудь іншого джерела може бути використана для перекачування океанської води (за допомогою турбін) у припливний басейн. Вода накачується на висоту лише декількох десятків сантиметрів, тому не потрібно багато енергії. Коли приливна хвиля відступила, ця додаткова вода падає з висоти 6-10 м, виробляючи набагато більше електроенергії, ніж її було витрачено. Та ж ідея реалізується при відпливі, але тільки в цьому випадку вода відкачується з припливного басейну в океан. При цьому рівень води в басейні падає нижче рівня води в океані і припливній вода, що надходить, проходить велику дистанцію.
Через величезну вартість цих споруджень уряди не налаштовані вкладати кошти в припливну енергію. Такі станції коштують у 2,5 рази більше цінової вартості річкової гідростанції з таким же середнім виробленням енергії насамперед через додаткову вартість захисних перемичок перед і за об'єктом. Але як тільки первісні інвестиції зроблені, вироблення енергії вже не вимагає ніякого палива. Необхідно тільки технічне обслуговування системи, і тому вартість енергії залишається низкою. Місця, де припливи могли б бути використані для вироблення електроенергії, є в усьому світі. Крім вартості спорудження станції, у припливної енергії є й інші негативні сторони. Якщо припливна станція знаходиться далеко від найближчого великого центра використання енергії, будуть потрібні довгі і дорогі лінії електропередачі. З іншого боку, така передача на великі відстані стає усе більш звичайною в міру створення нових і більш ефективних ліній. І нарешті, варто згадати ще одну негативну рису припливної енергії - те, що її вироблення непостійне. Це легко зрозуміти, якщо на хвилину задуматися про її природу. При звичайній експлуатації припливної енергії електрика виробляється тільки на початку відпливу, тобто тоді, коли рівень води, запасеної в басейні, у достатній мірі перевищує її рівень у морі. В міру зниження рівня води в басейні вироблення електроенергії зменшується і біля нижньої точки відливу падає до нуля, оскільки різниця рівнів зникає. Якщо припливна станція обладнана реверсивними турбінами, то енергія може вироблятися і за рахунок наступаючого припливу, але тільки після того, як рівень припливу перевищить у достатній мері рівень води за греблею. Коли приплив досягає максимальної висоти, вироблення енергії знову наближається до нуля. Таким чином, крива вироблення енергії піднімається і падає двічі на добу відповідно до двох припливних циклів.