Басейн | Середня величина за 1989 р. | Середня величина за 2000 р.

Річки Приазов‘я | 2,22 | 3,68

Р. Західний Буг | 5,3 | 2,55

Водні об‘єкти Криму | 2,11 | 2,01

Р. Сіверський Донець | 5,87 | 1,64

Р. Дністер | 1,93 | 1,39

Р. Дунай | 1,52 | 1,19

Р. Південний Буг | 4,68 | 0,78

Р.Дніпро | 0,75 | 0,48

Для просторового розподілу мінеральних форм азоту по довжині річок характерне підвищення концентрацій нижче великих і середніх населених пунктів, що свідчить про надходження господарсько – побутових стоків різного ступеню очистки.

Рис. 3. Динаміка зміни вмісту мінеральних форм азоту у воді Кременчуцького водосхо-вища (створ м.Черкаси) протягом 1989 – 2000 рр.

Вміст розчинених органічних речовин у поверхневих водах надзвичайно різноманітний і складний. На практиці їх частіше всього характеризують за допомогою інтегральних показників таких як окислюваність, БСК, концентрація органічного вуглецю, азоту, фосфору. Окислюваність (Mn) у різних річкових басейнах України істотно відрізняється і у 2000 р. змінювалася від 3,6 мгО/дм3 у басейні Дунаю до 12,3 мгО/дм3 у басейні Дністра. У більшості басейнів (Дунай, Західний та Південний Буг, Сіверський Донець) як правило, істотних коливань величини цього показника в останні роки не спостерігалося. Характерною рисою для вод України є постійне зростання окислюваності у водах Дністра, яка протягом останнього п‘ятиріччя підвищилася із 5,6 мгО/дм3 до 12,3 мгО/дм3 , Дніпра та у басейні річок Приазов‘я. У басейні Дніпра, особливо у його верхній частині, у 1998 - 1999 рр. спостерігалося значне підвищення окислюваності спричинене підвищенням водності та додатковим вимиванням гумусових речовин із поверхні водозбору [1]. У 2000 р. окислюваність води Дніпра досягла своїх звичайних значень (8,7 мгО/дм3).

Вміст фенолів у поверхневих водах України змінювався у 2000 р. від 0,003 мг/дм3 у басейні Дніпра до 0,008 мг/дм3 у басейні Західного Бугу. Як правило, результати строкових вимірів у переважній кількості випадків перевищують ГДК, яка для фенолів становить 0,001 мг/дм3. Статистичний аналіз свідчить, що у більшості водних басейнів концентрації фенолів у воді за останні 10 років практично не змінилися. Лише у басейнах Південного Бугу, Сіверського Дінця та річках Криму спостерігалася статистично достовірна тенденція до зменшення їх концентрацій у воді.

Для характеристики нафтопродуктів у поверхневих водах України усі річкові басейни доцільно розділити на три групи. Максимальних значень – 0,24 мг/дм3 - у 2000 р. вміст нафтопродуктів досягав у р. Південний Буг, що в основному було обумовлено впливом м. Вінниця. У басейнах Сіверського Дінця, Приазов‘я, Дніпра та Дністра концентрації нафтопродуктів коливалися у межах 0,16 – 0,13 мг/дм3. У басейні Дніпра підвищений вміст нафтопродуктів спостерігався на ділянці від Київського до Кременчуцького водосховищ та у рр. Псел, Десна, Тетерів, Трубіж. До регіону з мінімальним вмістом нафтопродуктів відносяться басейни Дунаю, Західного Бугу та річок Криму. Середньорічні концентрації тут у 2000р. становили відповідно 0,06; 0,04 та 0,01 мг/дм3. Тенденції зміни вмісту нафтопродуктів у поверхневих водах України за останні 10 років не є однозначними. У басейнах Дніпра, Сіверського Дінця та водних об‘єктів Криму спостерігається тенденція до зростання концентрацій. Особливо істотне підвищення спостерігалося у останніх двох басейнах у 1997 – 1999 рр [1]. Для Дністра протягом останніх десяти років характерний стабільний вміст нафтопродуктів. А у Приазов‘ї, басейнах Дунаю, Західного Бугу та Сіверського Дінця можна говорити про тенденцію до зменшення їх вмісту у воді. Виняток становить лише створ біля м.Лисичанська на р.Сіверський Донець, де концентрації нафтопродуктів зростають (рис.4).

Рис.4. Динаміка вмісту нафтопродуктів у воді р.Сіверський Донець, м.Лисичанськ.

Що стосується важких металів, то їх концентрації у переважній більшості водних об‘єктів України зменшуються з початку 90-х років. Ці токсичні речовини надходять у поверхневі води переважним чином із промисловими стоками. Скорочення промислового виробництва призвело до зменшення антропогенного тиску на водні екосистеми. Результати, отримані різними авторами наприкінці 80-х років, свідчать, що концентрації металів у поверхневих водах України були практично на порядок вищими.

Концентрації розчиненого у воді заліза у основній масі річкових басейнів змінювалася у 2000 р. від 0,15 до 0,18 мг/дм3. Максимальні значення Fe розч відзначені у басейнах Сіверського Дінця та Західного Бугу, де концентрації в середньому за рік досягли відповідно 0,25 мг/дм3 та 0,44 мг/дм3. У водних об‘єктах Криму та басейні Південного Бугу вміст заліза був мінімальним (відповідно 0,07 та 0,11 мг/дм3). Для всіх річкових басейнів України за винятком Західного Бугу характерне зниження вмісту заліза у воді протягом останніх 10 років. У басейні Західного Бугу підвищені концентрації стабільно відзначаються у р.Зах. Буг, створ м.Сокаль та у р.Полтва біля Львова.

Концентрації міді за останні 10 років повсюдно зменшилися [1]. У 2000 р. найвищі значення спостерігалися у басейнах Дунаю та Дністра – відповідно 8,2 та 8,8 мкг/дм3. У басейнах Західного Бугу, Сіверського Дінця, Дніпра, Південного Бугу, річках Приазов‘я та Криму вміст міді коливався у межах 2,1 – 5,0 мкг/дм3.

Концентрації марганцю у переважній більшості річкових басейнів варіювали у межах 40 – 60 мкг/дм3. Лише у басейні річок Криму середньорічна концентрація становила 6,0 мкг/дм3. За останні 10 років вміст марганцю у басейнах Західного Бугу, Дніпра, Дністра, річок Приазов‘я практично не змінився [1]. У всіх інших річкових басейнах відзначена стійка тенденція до зменшення концентрацій марганцю у воді.

Розподіл цинку у різних річкових басейнах був досить строкатим. Мінімальні концентрації зафіксовані у річках Криму