Підтоплення земель на півдні України

Антропогенний вплив на природне середовище призводить до багаточисельних негативних наслідків, одним із найважливіших серед яких є підтоплення територій міських поселень, сільськогосподарських угідь, прибережних земель навколо водосховищ. Під терміном підтоплення мається на увазі комплекс явищ, характерних переважно для господарсько освоєних територій, які призводять до стійкого підвищення рівня ґрунтових вод чи вологості порід зони аерації, що ускладнюють або унеможливлюють нормальну експлуатацію господарських об’єктів [1]. Процеси підтоплення територій можуть визначатися природними, антропогенними факторами та їх поєднанням. Природне підтоплення пов’язане з періодами максимального випадіння опадів, підвищення рівня ґрунтових вод на ділянках їх неглибокого залягання, підвищення вологозапасів в зоні аерації. Природне підтоплення може мати сезонний, багаторічний, віковий чи більш подовжений характер у відповідності з циклічними змінами клімату за сприятливих для цього процесу морфоструктурних, ландшафтних і гідрогеологічних умов. До природно підтоплених можуть бути віднесені заплави річок, багаточисельні поди та блюдця, заболочені масиви.

Антропогенне підтоплення територій виникає під впливом порушення природної структури балансу підземних вод і вологопереносу в зоні аерації, який зумовлений зростанням живлення насиченої і ненасиченої волого- і водообмінної геосистем чи погіршенням умов розвантаження підземних вод під впливом господарської діяльності. Найбільший вплив на зміни масштабів поширення підтоплення здійснює поєднання антропогенних і природних чинників, яке набуває найбільшого значення в умовах відносно стабільного впливу антропогенних чинників і зміни природних факторів, пов’язаних з циклічними змінами кліматичних характеристик.

До підтоплення призводить зниження природної дренованості території. Цьому сприяють наступні причини: збільшення площі ріллі і забудова заплавних ділянок річок і балок, що сприяє їх замуленню та погіршенню зв’язку підземних і поверхневих вод; засипка, ліквідація природних дрен; будівництво каскаду ставків на малих річках, що створює підпір і погіршує умови поверхневого стоку; підпір ґрунтових вод у зв’язку із створенням каскадів водосховищ; застосування шлюзової системи весняної затримки води (штучні паводки). Водосховища призводять до порушення природного водного балансу в регіональних масштабах, накопиченню природних запасів підземних вод, зменшенню темпів водообміну в системі напірних горизонтів і збільшенню водообміну ґрунтового горизонту з поверхнею. Як наслідок крім підтоплення земель відбувається активізація процесів просадки, карстування у верхніх зонах і наростання застійності в режимі напірних горизонтів.

Більшість дослідників зростаюче в останні роки підтоплення земель пов’язує із збільшенням атмосферних опадів. Дійсно, за межами зони сезонних змін рівня ґрунтових вод, пов’язаних з коливанням рівня води у водосховищах, відмічаються багаторічні зміни ґрунтових вод, які корелюються з сумою річних опадів. При цьому вказані зміни відбуваються на новому висотному положенні рівня, обумовленому підпором водосховища.

Однак у зв’язку з підпором водосховищ тенденція підвищення рівня ґрунтових вод при атмосферних опадах, близьких до багаторічної норми, призводить до збільшення загрози підтоплення земель у перспективі. Навіть при сумі річних опадів лише на 10-20% вищих за норму спостерігається активне збільшення підтоплення не тільки на незахищених територіях, але і в межах захищених масивів. Отже, збільшення опадів на 30-35% вище за норму може призвести до загрозливого стану на цих масивах.

Провідним чинником підтоплення орних земель і сільських населених пунктів є зрошувальні меліорації. За наявності горизонтального і вертикального дренажу рівні ґрунтових вод можна знизити до необхідної глибини, але прилеглі богарні землі при цьому залишаться все одно підтопленими. Вплив зрошення на водний режим проявляється через такі процеси: переформування областей живлення, транзиту і розвантаження ґрунтових вод за рахунок фільтрації з каналів та інфільтрації поливних вод на зрошуваних ділянках; зростання ролі атмосферних опадів як режимоутворюючого фактора при підйомі ґрунтових вод і відповідного збільшення інфільтраційного живлення; зростання інтенсивності водообміну між поверхневими і підземними водами, погіршення умов природної захищеності підземних вод, пов’язаного із зменшенням зони аерації тощо.

Важливим джерелом надмірного зволоження порід і підвищення рівня ґрунтових вод в межах забудованих територій промислово-міських агломерацій є інфільтрація втрат з водопровідних, каналізаційних і промислових комунікацій. Додатковими джерелами підтоплення цих територій є погіршення поверхневого стоку, ліквідація природних дрен і зниження щільності ґрунтів по контурах споруд, а також різке скорочення випаровування під впливом екранізації поверхні асфальтуванням, фундаментами тощо.

Таким чином, розглянуті вище явища мають комплексний вплив і призводять до процесів підтоплення значних площ на території України. Так, у 1999р. підтопленню було піддано майже 280 тис. га земель, з них 78 тис. га в межах 1646 населених пунктів (табл.).

Надзвичайно гострою постає проблема підтоплення земель на півдні України, яке в останні роки і особливо взимку 1998 р. спричинило найбільші негативні наслідки. У зоні стихійного лиха опинились Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Одеська області і АР Крим.

Підтоплення зазнали більше тисячі населених пунктів, 23 тис.га сільськогосподарських земель, у тому числі 14 тис.га – зрошуваних. У населених пунктах підтоплені більше 53 тис. житлових будинків і садиб. В окремих районах підтоплення територій супроводжувалося проявами зсувної активності ґрунту.

Підтоплення зазнали території, на яких розташовано багато осередків забруднення довкілля – місця складування мінеральних і органічних добрив, отрутохімікатів, тваринницькі ферми і вигрібні ями, смітники, нафтосховища, склади пально-мастильних матеріалів, кладовища тощо. В результаті виникла загроза забруднення питної води, річок і водойм, ускладнилась санітарно-епідеміологічна ситуація.

Усе це в поєднанні з економічними негараздами створює надзвичайно важкі умови для проживання людей.

Слід зауважити, що в межах Степу є території з природними ознаками гідроморфного режиму. Це поди, степові блюдця, низькі прибережні території та ін. Водний режим півдня України визначається геологічними, гідрогеологічними і