В результаті здійснення крупномасштабного водогосподарського і меліоративного будівництва в країні створено Північно-Кримський канал, канали Дніпро-Кривий Ріг, Дніпро-Донбас, Каховський та інші, які сприяли розвитку зрошувальної меліорації. Джерелами водопостачання зрошувальних меліорацій служить значна кількість водосховищ та ставків.

В агрокліматичній зоні Степу і частково Лісостепу збудовано зрошувальні системи на площі 2,6 млн.га, що становить понад 6% сільськогосподарських угідь. В окремих областях їх питома вага значно вища: в Херсонській зрошується 24,5% сільгоспугідь, в АР Крим – 23,6, Запорізькій – 14, Одеській та Донецькій – 12, Дніпропетровській і Миколаївській – 11%. Однією з основних проблем зрошення є погіршення меліоративного стану поливних земель. Нині в Україні, за кадастровою оцінкою, незадовільний меліоративний стан земель, при якому врожай значно знижується або гине зовсім, відмічено на площі 143 тис.га, що становить понад 5% усіх зрошуваних площ (в Одеській області 12%, Миколаївській – 14, Херсонській – 8%).

Широкомасштабне гідротехнічне будівництво на нижньому Дніпрі та інших річках півдня, проведення зрошення земель на значних площах, відсутність вертикального планування та зливової каналізації в населених пунктах, недостатня забезпеченість дренажем, низька ефективність роботи електрифікованого дренажу за умови дефіциту електроенергії, неконтрольоване будівництво житлових та виробничо-господарських споруд у найбільш уразливих до дії вод заплавах річок і пониззях були і залишаються основними техногенними чинниками, що негативно впливають на стійкість територій до прояву шкідливих процесів, пов’язаних з дією вод.

Причини підтоплення земель на півдні України

1. Дренажні системи розраховуються на вологі роки 25%-ної забезпеченості за атмосферними опадами (приблизно 430 мм за рік) і, природно, що вони не спроможні впоратись з опадами меншої повторності (таких як у 1998 р., коли їх випало 560-700 мм).

2. Функціонування дренажних систем залежить від електропостачання, яке в умовах економічної кризи не надійне і часто припиняється. Має місця масова безвідповідальність і звичайне розкрадання окремих елементів електрифікованого дренажу.

3. Значна частина дренажу перебуває в незадовільному технічному стані. На деяких свердловинах відбулося піскування фільтрів, зменшилась їх водозбірна спроможність в результаті механічного, хімічного і біологічного кольматажу фільтрів. З плином часу дренаж знизив свої ресурси, адже більшість свердловин експлуатується 15-20 і більше років. Кількість введеного дренажу не відповідає прогнозній його потребі.

За даними Держводгоспу погіршення технічного стану дренажних систем призвели до того, що площа зрошуваних земель з рівнем ґрунтових вод менше 2 м збільшилась у 1997 р. у порівнянні з 1996 р. з 99 до 121 тис. га (на 22%), а з рівнем до 1 м – з 13,8 до 22,7 тис. га (на 65%). В Херсонській області з 990 свердловин вертикального дренажу у робочому стані знаходиться лише 200, в Криму понад 200 населених пунктів підтоплені ґрунтовими водами.

4. Циклічність кліматичних факторів. За даними спостережень (Херсон) за останні 100 років досить значними атмосферними опадами характеризувались періоди 1910-1919, 1930-1940, 1977-1988, 1995-1998 рр. Відповідний циклічний характер мають коливання річкового і підземного стоку. Максимальні підняття рівнів ґрунтових вод відбувались протягом 1920-1924, 1940-1943, 1960-1964, 1978-1982 та 1984-1992 рр., які тривали від 5 до 10 років. За прогнозами з середини 90-х років розпочався період підвищення рівня ґрунтових вод, який може тривати до 2010 р.

На 90-ті роки і початок наступного століття, за даними Гідрометслужби, припадає також період підвищеної водності річок, що наступає після періоду низької водності (1982 – 1990 рр.).

5. Природно-історичні передумови розташування населених пунктів у низинах, на днищах і схилах балок, а також у приморській та присівашській смугах, які є зонами розвантаження ґрунтового потоку і прийому поверхневих вод, що стікають сюди з більш високих за відмітками територій.

6. Крім зарегулювання р.Дніпро, що призвело до середнього підпору ґрунтових вод від 6 до 10 м, на річках південного регіону було побудовано ще понад 300 водосховищ і 5,3 тис. ставків різного масштабу. Як наслідок, південь України вже довгий час є практично недренованою, безстічною територією. За слабкою дренованістю території підйом рівня ґрунтових вод призводить до заболочування і підтоплення сільгоспугідь і прилеглих територій.

Спорудження водосховищ і ставків, зрошувальних каналів і систем та їх тривала експлуатація спричинили підняття ґрунтових вод ближче до поверхні. Це відбувається внаслідок того, що 20-30% поданої в зрошувальні системи води, втрачається на поповнення запасів ґрунтових вод в результаті інфільтрації води при поливах культур та фільтрації з каналів. Ці процеси значною мірою зумовлюють засолення і осолонцювання ґрунтів.

Отже, сучасний стан меліоративних систем і рівень їх використання характеризується, як такий, що має деструктивні, екологічно небезпечні і економічно неефективні тенденції, які загрожують руйнуванню, з одного боку, всієї системи водних меліорацій, а з другого, деградації природного середовища.

Сьогодні стає очевидною необхідність іншого підходу до розв’язання гідроекологічних і водогосподарських проблем. Він має базуватись на розробленні сучасної концепції, регіональних програмах та науково-обгрунтованих заходах щодо зменшення негативних процесів.

На основі комплексних економічних, екологічних, природно-ресурсних досліджень повинні бути обґрунтовані основні принципи формування гідромеліоративного комплексу на засадах сталого функціонування і пріоритету екології.

Для запобігання подальшого розвитку негативних процесів, на наш погляд, особлива увага має бути приділена таким першочерговим заходам:

- обмеження чи припинення зрошення в місцях розташування подів, степових