Роздільне збирання

Місто — це наш ліс. Відходи використаної легкої картонної упаковки можуть на 90% покривати потреби в сировині сучасного паперового комбінату

У тому, що це не гасло, а реальний стан речей у цивілізованій Європі, група українських журналістів на власні очі переконалася, відвідавши виробничі потужності компанії Stora Enso Barcelona, розташованої в передмісті Барселони. Сучасне підприємство, котре випускає якісний крейдований картон, практично повністю забезпечує себе сировиною за рахунок паперових відходів міста. Причому левову частку цих відходів становить уже використана споживачами упаковка. Та сама, в якій жителі України вже звикли купувати молоко, молочні продукти, соки і якою в результаті завалені не лише звалища, а й середовище нашого повсякденного проживання.

А знаєте чому, власне, так відбувається? Момент істини полягає в тому, що в Європі відходами упаковки (і не тільки) займається приватний бізнес, турбуючись, з одного боку, щоб вулиці, сквери, пляжі були чистими, а з іншого — вартість цієї роботи не була обтяжливою для суспільства. В Україні ж сфера поводження з відходами упаковки перетворилася на прибутковий державний бізнес — суспільству ці роботи коштують десятки і сотні мільйонів гривень. Не секрет, що частина виділених грошей осідає в бездонних кишенях державних чиновників, які продовжують нас залякувати тим, що без них, їхніх підприємств і щедрого фінансування, країні не впоратися з десятками мільярдів тонн накопиченого на околицях мегаполісів сміття.

У будь-якому разі застосовувати цивілізовану систему поводження з відходами доведеться й Україні. Ознайомити журналістів із принципами її роботи взялася компанія Tetra Pak.

Бізнес береться вирішити проблему

Дивно якось виходить. З одного боку, в Україні постійно намагаються запровадити «податок» із виробників й імпортерів упаковки і товарів в упаковці, і такий, щоб вистачило коштів на збирання всіх 100% цієї упаковки після її використання споживачами. Водночас власне на збирання ці гроші не використовують, а в ліпшому разі вони йдуть на придбання нових потужностей із переробки відходів, тобто туди, де можна отримати прибуток.

Але щоб щось переробляти, потрібно його спочатку зібрати, і зібрати не так-сяк, а роздільно. Саме в цій сфері існує так званий провал ринку, суть якого в тому, що витрати на роздільне збирання загалом перевищують вартість отриманої в результаті сировини. Не вирішивши цього питання, ні про яку ефективну боротьбу із забрудненням відходами упаковки (чи іншими її різновидами) мови бути не може.

Як це робиться в Європі

Треба сказати, що Іспанія не може вважатися еталоном роздільного збирання ні за кількістю відходів, ні з її переробки. Та й законодавча база в сфері поводження з відходами тут досить демократична. А населення, вважають експерти, за своїм менталітетом схоже на жителів України. Саме тому вивчати європейський досвід українських журналістів запросили до Іспанії, а не до Німеччини, де здійснюють переробку 65% (в Іспанії — лише трохи більше 32%) усіх відходів упаковки після споживача. І де закон передбачає досить суворе покарання для тих, хто нехтує вимогами роздільного збирання відходів. Нам би дотягтися до Іспанії.

До речі, лише в одній Барселоні роздільне збирання здійснюють в 30 тис. точок (із роз-рахунку: одна точка на 500 жителів), у кожній із яких установлено по п’ять різних контейнерів. У жовтий контейнер населення складає легку упаковку (картонну, алюмінієву, пластикову); у синій — скло; зелений — макулатуру; коричневий — органіку; сірий — решту відходів. Подальше досортування вмісту цих контейнерів на спеціальних сміттєсортувальних підприємствах дозволяє отримати однорідну за складом сировину, настільки бажану для промисловості. Тільки малу частину відходів спалюють (в Іспанії норматив на 2007 рік становить усього 5% від зібраного) або вивозять на сміттєві полігони. Навряд чи хтось заперечуватиме користь від роздільного збирання, але хто і як, а головне, за які гроші це робитиме?

Податок або «Зелена крапка»

Можна, звісно, запровадити ще один податок для виробників тари або продукції в тарі й упаковці і за рахунок зібраних таким чином коштів централізовано фінансувати роздільне збирання та сортування. Однак у Європі від такої системи відмовилися. Вона потребує великих фінансових витрат. Прижилася інша система, що діє за принципом: «хто смітить, той і платить за прибирання».

Складування

Найбільш практикований варіант: ряд підприємств створює собі помічника — підприємство з управління їхніми відходами. Якщо цей керуючий використовує у своїй роботі ліцензійний знак «Зелена крапка», це означає, що він входить в об’єднання Європейської організації з управління відходами, котре працює відповідно до директиви 94/62/ЄС, ухваленої Європарламентом. Директива стала головним документом у сфері поводження з упаковкою та її відходами і сьогодні включена в національне законодавство майже всіх країн — членів ЄС.

Організація збирання і переробки відходів упаковки через спеціальне підприємство з поводження з відходами обходиться в три-чотири рази дешевше, аніж із допомогою системи податків. У Барселоні українським журналістам вдалося ознайомитися з принципами роботи однієї з таких компаній — «Екоембалаж». Вона збирає кошти з виробників упаковки або продукції в упаковці і направляє їх на роздільне збирання та сортування відходів легкої упаковки (картонної, алюмінієвої і пластикової). Зокрема, кошти йдуть на відшкодування витрат мерії на збирання відходів, придбання жовтих контейнерів, машин із їх вивезення, на оплату сортувальним заводам. Частковою компенсацією витрачених таким чином коштів стає вартість отриманої в результаті сировини, що стає власністю «Екоембалаж» і відповідно потім за ринковою ціною купується промисловими підприємствами. Таким чином в Іспанії збирають 90% усієї використаної упаковки.

При цьому виробники в