Деякі ссавці (бабаки, ховрахи, пищухи та ш.) живуть коло-ніями у місцях із достатньою кількістю кормів. Це забезпечує також кращі можливості для виявлення небезпеки з боку хижаків.

Багаторічні біологічні цикли. Для багатьох ссавців (насампе-ред гризунів, зайцеподібних, деяких хижаків та копитних) харак-терні коливання чисельності, які періодично повторюються через кілька років. Так, у білки цикл зміни чисельності становить 4—7 років (залежно від місцевості), у песця — 3—4 роки, північно-го оленя — від 10 до 20 років. Отже, періодично чисельність осо-бин того або іншого виду досягає свого «апогею». Так, у роки «мишиної напасті» на 1 га площі землі буває 20—ЗО тис. нір полі-вок. В інші роки кількість нір може сходити нанівець.

Причини коливань чисельності різноманітні і не до кінця ще вивчені. Однією із найістотніших серед них є зміна кількості кор-мів та їх доступність. Наприклад, відразу за неврожаєм хвойних дерев зменшується чисельність білки. Подібна залежність чисель-ності від зміни кормової бази спостерігається у песця, лисиці, горностая та інших звірів. У видів, кормова база яких залишає-ться з року в рік більш-менш постійною, коливання чисельності зумовлюються насамперед епізоотіями — інфекційними захворю-ваннями. Періодичні спалахи епізоотій спостерігаються у зайців, ондатр, водяних пацюків та ін. Природа епізоотій різноманітна: це можуть бути глистяні інвазії, кокцидіоз, туляремія.

Впливають на чисельність ссавців і аномалії погоди. Глибокі сніги періодично спричинюють масову загибель кабанів, козуль, сайгаків, зайців-русаків.

Встановлено також внутрішньопопуляційні механізми регулю-вання чисельності: при високій щільності популяцій зменшується кількість звірків, що беруть участь у розмноженні, а також ве-личина виводка. Залежно від рівня чисельності змінюється і швидкість статевого дозрівання. Так, при високій чисельності гренландського тюленя статевозрілими ставало у шестирічному віці 50 % самок і лише у восьмирічному — всі 100 %. При надмір-ному розрідженні популяцій у результаті надпромислу уже в чо-тири роки дозрівало 50% самок, а до шести років — усі 100%..

Вивчення коливань чисельності дає змогу організувати бороть-бу з масовими шкідниками та планувати добування промислових видів.

Морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу у ссавців.

Органи травлення розпочинаються ротовим, оточеним губами, що служать для захоплення їжі. У ротовій порожнині розташовані язик, на поверхні якого знаходяться смакові сосочки, і зуби. Зуби сидять в альвеолах; вони диференційовані на різці, ікла, передкутні та справжньокутні. Різці служать для відкушування чи обгризання їжі, кутні є для її розжовування. Інколи звірі умертвляють здобич, розривають її. Зубна система ссавців залежить від способу їх живлення. У молодому віці у них функціонують молочні зуби; пізніше вони замінюються постійними. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких змочує їжу; фермент птіалін, що є в слині, розщеплює крохмаль на цукор. По справжньому їжа надходить у шлунок, що здебільшого має вад відділи: розширений кардіальний та звужений пілоричний. Стінки шлунка виділяють шлунковий сік, який містить соляну кислоту, пепсин, ліпозу. У жуйних копитних шлунок складається із чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки і сичуга. Перші три відділи позбавлені травних залоз; їх населяють бактерії – симбіонти, під дією яких відбувається процес бродіння рослинно рої їжі, Лише в сичу зі їжа перетравлюється.

У тонких кишках відбувається основне перетравлення їжі. У товстій і особливо сліпій кишках за участю симбіонтів груба їжа зброджується і розкладається насамперед рослинна клітковина. У прямій кишці всмоктується вода інформуються калові маси.

Диференціація зубів і травного тракту, наявність різноманітних травних залоз значно інтенсифікували процес травлення і засвоєння їжі у звірів.

Кровоносна система ссавців досконала. Серце чотирикамерне. Від лівого шлуночка відходить одна дуга аорти, яка повертає вліво. Вона продовжується у спинну аорту, що тягнеться вздовж хребта. Отже, у ссавців, як і в птахів, до органів іде артеріальна кров. Венозна кров від переднього відділу тіла збирається у передні порожнисті вени, від заднього і середнього – у задню порожнисту вену. Наявна ворітна система печінка. Мале коло кровообігу подібне до такого як у птахів. Еритроцити крові без’ядерні, дуже малі, в 1 мм3 крові їх буває до 8,4 млн. Завдяки цьому загальна поверхня еритроцитів дуже велика, що значно збільшує їхню кисневу ємність.

Інтенсивний обмін речовин і система терморегуляції забезпечують порівняно високу і сталу температуру тіла у ссавців (до 39оС). У терморегуляції важливу роль відіграють волосяний покрив та потові залози (при випаровуванні тому з поверхні тіла організм охолоджується).

Література:

Г.В. Ковальчук. Зоологія з основами екології.

А.Ф. Сеник, О.П. Кулаківська. Зоологія з основами екології.

А.О.Слюсарів, Є.Є. Федосова. Біологія, ботаніка, зоологія.