Соціальна екологія

Контрольна робота з дисципліни “Основи екології”

Вступ

В даній роботірозглядається питання як людина – біологічний вид , будучи членом людськогосуспільства своєю господарською діяльністю порушила динамічну рівновагубіосфери нашої планети , що спричинило її прогресуюче руйнування.

Господарська діяльністьлюдини , пошкодження і вичерпування природних ресурсів , призвели ло деформаціїскладених протягом багатих мільйонів років природного кругообігу речовин таенергетичних потоків на планеті . В результаті це може набрати незворотніхпроцесів і навколишнє середовище може стати не придатним для існування . В цихумовах на планеті виникла нова система ”суспільство - природа” . Наука , якавивчає закономірності взаємодії суспільства з навколишнім середовищем розробляєнаукові принципи цієї взаємодії називаеться - соціоекологією .

ПРИЧИНИ, ЩО ЗУМОВИЛИ ВИНИКНЕННЯ СОціоЕКОЛОГії

У наш час людство пережива є чи не найкритичніший період за всю історію свого існування. У своєму розвитку воно досягло того рівня, коли вже оволоділо величезнимнауково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньою мірою обережно тараціонально ним користуватися. Швидка індустріалізація та урбанізація нашоїпланети, різке зростання її народонаселення, інтенсивна хімізація сільськогогосподарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природупорушили кругообіг речовин та природні обмінні енергетичні процеси в біосфері,пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуючеруйнування. Це поставило під загрозу здоров'я і життя сучасного та майбутніхпоколінь людей, подальше існування людської цивілізації.

Зараз людству загрожує небезпека повільного вимираннявнаслідок безперервного погіршення якості навколишнього середовища, а такожпошкодження та вичерпання природних ресурсів. Для усунення цієї небезпекинеобхідні перегляд традиційних принципів природокористування та докоріннаперебудова господарської діяльності у більшості країн світу.

Для вирішення глибокої суперечності між людськимсуспільством та природою потрібна переорганізація всієї системиприродокористування на нових наукових засадах. Вони повинні ґрунтуватись нанеобхідності досягнення компромісу між соціальними і економічними потребамисуспільства та можливостями біосфери задовольняти їх без суттєвого порушенняглобального кругообігу речовин та обмінно-енергетичних процесів, тобто беззагрози для свого нормального функціонування.

Реалізація зазначеного принципу природокористування потребуєсистемного підходу до проблеми взаємодії суспільства з навколишнім природнимсередовищем, вивчення планетарної земної системи “суспільство-природа” та їїтериторіальних складових як цілісних об'єктів -соціоекосистем. Це може забезпечити лише новакомплексна наука, що узагальнює географічні, біологічні, геологічні,педологічні, гідрологічні, метеорологічні, медичні, технологічні, економічні,юридичні, соціальні та інші аспекти взаємодії суспільства та природи в межахсоціоекосистем різного ієрархічного рангу з метою їх оптимізації та управліннягармонійним розвитком. Такою наукою стала cоціоекологія (екологія людського суспільства).

Досить часто екологам приходиться переконувати, що біоценозз людиною — це принципово інша система, ніж дикий біоценоз, адже в ньомускладається більш об'ємний комплекс залежностей і моделі класичної екології(екологія липи, екологія зайця чи вовка), дуже часто дисфункціональні повідношенню до екології людини. А це саме означає, що соціоприродна система нездатна функціонувати за законом дикої природи, зрозуміло, що в ній домінуютьнові закономірності, які еволюціонують з розвитком культури і в цьому випадку,особливості розвитку незайманої біосфери виступають як частковий випадок і небільше. Тільки не бажанням можна пояснити стійке заперечення екологами суттєвихвідмінностей між людством і мурашником. І коли пишуть, частина біосфери зайнятацивілізацією, це звучить однаково, ніби вона зайнята гніздом, мурашником,берлогою і повинна відповідати вимогам розвитку біосфери. Але незаперечним єтой факт, що розвиток людства і природи, їх взаємодія часто залежить від тогочи іншого рівня культури цивілізації, етапу розвитку управлінського впливу інавпаки. На сьогоднішній день вплив людства на природу став настількивідчутний, що необхідно перевести акценти на зворотну сторону соціоприроднихвідносин: біосфера стає підсистемою планетарної цивілізації. Іншими словами, мипереживаємо черговий етап становлення глобального феномена, який І Є. Лера. П.Тейяр де Шарден і В. Вернадський назвали ноосферою. А ми знаходимося на стадіїформування соціосфери.

Виробнича діяльність охопила цілу біосферу, глибокі шарилітосфери, повністю стратосферу, гідросферу і прилеглий до Землі Космос. Наземлі таким чином утворилося нова надсистема – соціосфера.

Соціосфера – це самоорганізована, саморегульована планетнасистема, до складу якої належить біосфера, інші охоплені виробничою діяльністюгеосфери та прилеглий до Землі Космос і людське суспільство з усіма наслідкамийого господарської і розумової діяльності.

При такому підході не може бути мови ні про підпорядкуваннялюдині біосфери, ні про рівноправне партнерство.

Діяльність людини розумної перетворюється лиш вуправлінський блок глобального процесу, в якому кожна підсистема володієвласним комплексом управлінських зв'язків. Еволюція взаємозв'язків природи ісуспільства пройшла складний і взаємозалежний шлях. З однієї сторони біоценозиантропоцентрувалися і антропоморфізіровалися, їх елементний склад, внутрішняорганізація, поведінка і рефлекси тварин функціонально адаптувалися дозбільшення ознак людської присутності.

З іншої сторони, людина зустрічаючи зміни у природіпослідовно адаптує свою культуру до змінної природи.

Тепер, як і раніше, мудре управління біосферними процесамизі сторони людини передбачає не утримування від втручання у справи природи, азбереження максимально сприятливого об'єму її регулятивних зв'язків імінімально допустимого біорізноманіття. (Мова йде про те, досвідченийприродоохоронець першим б'є тривогу, що популяція хижаків чи поголів'я лося(гинуть ліси) перевищують оптимальне значення. Отже розвиток того чи іншогобіоценозу потребує людського втручання).

Екологу важко сприйнятидумку про те, що з розвитком історичного процесу змінюється якість соціоприроднихсистем і їх антропоцентризація, до тих пір, поки він буде працювати в парадигмікласичного природознавства, і буде забувати категорії, які пов'язанні зсуб'єктом — управління, мета, цінність, інтелект, історія. Тільки засвоївши цейапарат можна розібратися в тому, яким чином система, що ускладнюється, здатнаутворити нові об'єктивні закономірності, не заперечуючи попередніх, чомувиникає можливість розриву між "людським" і "природним"світом, чому відбувається руйнування навколишнього середовища.

Перетворення людиною природного матеріалу і створенняштучного середовища для свого існування