3. ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЗЕМНОЇ СОЦІОЕКОСИСТЕМИ

За сучасними уявленнями вік земної кори дорівнює близько 4,5млрд. років. Найдавніші рештки мікроорганізмів знайдено в гірських породах,датованих 3,2 млрд. років. Бурхливий розвиток органічного світу на Землі,освоєння рослинами і тваринами континентів відбулися лише 0,5-0,4 млрд. роківтому. Отже, географічна оболонка Землі тривалий час була абіотичноюгеосистемою, в якій відбувався геологічний кругообіг речовин у виглядівзаємопов'язаних фізичних та хімічних процесів. З розвитком органічного світувона поступово перетворилася на глобальну екосистему - біосферу, що складаєтьсяз двох взаємодіючих підсистем - неживої (абіотичної) і живої (біотичної). Виникновий біологічний кругообіг речовин, який включився у геологічний і суттєвойого трансформував. Обмінні речовинно-енергетичні процеси у цій новій системібули значно видозмінені. Для утворення біосфери вирішальне значення мала появана Землі рослинності, яка містить хлорофіл. Тільки завдяки хлорофілу рослининабули здатності вловлювати сонячну енергію, використовуючи її для фотосинтезу,в процесі якого з води і вуглекислого газу утворюється органічна речовина -першооснова існування та розвитку всієї різноманітності рослинного і тваринногосвіту.

Термін біосфера (тобто сфера життя) вперше використав у XIXст. австрійський вчений В. Зюсс. Але основоположником сучасних уявлень пробіосферу як населену організмами оболонку Землі, що охоплює нижні шариатмосфери, гідросферу і верхні шари літосфери, був український вчений В. і. Вернадський.Вертикальні межі біосфери визначаються поширенням організмів у земній корі доглибини 2-3 км, в океанах до глибини понад 10 км та в атмосфері до висотиблизько 20 км.

Маса живої речовини у біосфері становить приблизно 0,25 %всієї її маси. Завдяки інтенсивному розмноженню живої речовини, її дисперсностіта високій біогеохімічній активності протягом геологічної історії Земліпотенційна зона життя на нашій планеті безперервно розширювалася. Зараз убіосфері описано близько 2 млн. видів організмів, у тому числі 500 тис. видіввищих і нижчих рослин, 1,5 млн. видів тварин, грибів, мікроорганізмів.

У своїй узагальнюючій монографії „Біосфера",опублікованій у 1926 р., В. І. Вернадський так охарактеризував значенняорганізмів у планетарних процесах: „Можна без перебільшення твердити, щохімічний стан зовнішньої кори нашої планети - біосфери - цілком перебуває підвпливом життя, тобто визначається живими організмами. Безперечно, енергія, щонадає біосфері її звичайного вигляду, має космічне походження, її випромінюєСонце у формі променистої енергії, а живі організми, тобто сукупність життя,перетворюють цю космічну променисту енергію у земну хімічну і створюютьнескінченну різноманітність нашого світу. Це живі організми своїм диханням,своїм живленням, своїм метаболізмом, своєю смертю і своїм розмноженням,постійним використанням своєї речовини, головне - триваючою сотні мільйонівроків безперервною зміною поколінь, своїм народженням та розмноженнямпороджують одне з найграндіозніших планетарних явищ, що не існує ніде, крімбіосфери".

За В. І. Вернадським, основними компонентами біосфери є:жива речовина - рослини, тварини та мікроорганізми;

біогенна речовина - органічні та органо-мінеральні продукти,створені живими організмами протягом геологічної історії Землі: кам'яневугілля, горючі сланці, торф, нафта тощо;

косна речовина - гірські породи неорганічного походження,які є субстратом або середовищем для проживання живих організмів;

біокосна речовина - результат синтезу живої та неживоїречовини: мінеральні породи органічного походження, сучасні та викопні грунти,мули (підводні грунти).

З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності накругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері. Внаслідок цього глобальнаекосистема почала поступово трансформуватися у трикомпонентну глобальнусоціоекосистему, у функціонуванні якої все більшу роль відігравало людськесуспільство. Разом з розвитком суспільства зростає антропогенний тиск нанавколишнє середовище. У цьому процесі доцільно розрізняти три стадії, які посуті є різними етапами розвитку на нашій планеті глобальної соціоекосистеми.

На відміну від інших організмів людина - це особливийбіологічний вид, який впливає на природу не лише своїми метаболічнимипроцесами, тобто біологічним обміном речовин, а й трудовою діяльністю.Історичний аналіз взаємовідносин суспільства та природи свідчить, щоінтенсифікація антропогенних трансформацій у біосфері пов'язана не стільки зростом народонаселення, скільки з його технічним оснащенням та суспільноюорганізацією праці. За допомогою кам'яних знарядь первісні люди почалиперетворювати об'єкти і процеси природи з їх натурального стану на штучний.

З розвитком суспільства, з утворенням великих суспільнихоб'єднань (племен, союзів племен, держав) ці процеси безперервно посилювалися.Тому етапи взаємодії суспільства та природи відповідають не лише етапамвдосконалення засобів виробництва, якими люди безпосередньо впливали наприроду, але й етапам розвитку виробничих відносин, етапам розвитку самоголюдського суспільства.

4. СТАДІЇ ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА ТА ПРИРОДИ

Перша стадія взаємодії суспільства та природи тривалаблизько 2-3 млн. років від появи на Землі перших людей примітивного виду Homo habilis довиникнення близько 40 тис. років тому сучасного людського виду Homo sapiens(людинарозумна), тобто до початку пізньопалеолітичної доби. В цей час взаємодія людиниз природою обмежувалась біологічним обміном речовин. У людини, що єбіосоціальною істотою, ще переважала її біологічна сутність. Нечисленніпервісні стада людей, озброєні недосконалими кам'яними знаряддями, органічно„вписувались" як складові елементи у природні екосистеми, не порушуючисвоєю діяльністю їхньої динамічної рівноваги. Через це можна вважати, що на ційстадії людське суспільство та біосфера у сукупності являли собою функціональнонезамкнену глобальну соціоекосистему, в якій слабкі антропогенні впливи немогли викликати помітних змін у навколишньому середовищі.

На другій стадії взаємодії суспільства та природи, щотривала близько 40 тис. років від початку пізнього палеоліту і до кінця другоїсвітової війни, тобто до середини XX ст., людство вже відчутно впливало нанавколишнє середовище, причому антропогенний тиск на природу неухильно зроставразом із розвитком людського суспільства, з удосконаленням виробничих відносинта знарядь праці. Людська діяльність спричинила вимирання багатьох видів тварині рослин, викликала деградацію природних екосистем на значних площах, але ще непорушила природного кругообігу речовин та енергетичних