Парадоксально, що найшвидше до хімічного забрудненнянавколишнього середовища пристосовуються саме шкідливі для народногогосподарства види організмів. Внаслідок цього ефективність хімічних методівборотьби з ними швидко падає. Наприклад, якщо в США у 40-х роках XX ст.шкідники знищували 7 % врожаю, то в кінці 80-х років - майже вдвічі більше призростанні застосування пестицидів у 10 разів.

5. СУЧАСНА СОЦІОЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ

Особливо гостро соціоекологічна криза проявилася у країнахколишнього Радянського Союзу та його сателітів, зокрема в Україні. В умовахтоталітарного комуністичного режиму сама можливість існування гострихсуперечностей між соціалістичним суспільством та природою категоричновідкидалася. Нежиттєва державно-монополістична економіка утримувалась нахижацькому визиску людських та природних ресурсів та нещадному забрудненнінавколишнього середовища. Колоніальний статус України ще більше поглиблював цюситуацію, внаслідок чого на сьогодні природа України тяжко пошкоджена, природніресурси в значній мірі вичерпані, а мільйони її громадян серйозно хворі.

Як відзначалося у Національній доповіді України наконференції ООН “Навколишнє середовище і розвиток” (Бразилія-92), в умовахпанування в колишньому СРСР централізованої планової командно-адміністративноїсистеми економіка України десятиліттями формувалась без урахування об'єктивнихпотреб та інтересів її народу, належної оцінки екологічних можливостей окремихрегіонів. Внаслідок цього в Україні склалася одна з екологічно “найбрудніших”економік - перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвамиіз застарілими технологіями. Висока матеріалоємність і енергоємність нашоговиробництва призводить до надлишкового видобування корисних копалин, їх переробкиі спалювання. Це породжує додаткові обсяги відвалів пустої породи, золи ташлаків, шкідливих викидів у воду і атмосферу.

За даними Міністерства охорони навколишнього природногосередовища України, обсяг накопичених у межах нашої країни від ходів добувної,енергетичної, металургійної та інших галузей промисловості перевищує 17 млрд. ті продовжує щорічно зростати на 1 млрд. т. На території України, що займалалише 2,7 % території колишнього СРСР і мала лише 2 % стоку поверхневих вод, наодиницю її площі було розташовано промислових підприємств у 10 разів більше,ніж у Радянському Союзі в цілому. Четверта частина промислових викидівколишнього СРСР ще й досі лягає важким тягарем на населення України та їїприроду. У 1986 -1991 рр. усіма джерелами забруднення було викинуто в атмосферубільше 100 млн. т шкідливих речовин. Майже 20 % міського населення Українипроживає в зонах, де граничне допустимі концентрації шкідливих речовин уповітрі перевищено у 15 разів.

Дуже гострою в нашій державі є проблема питної води. Українаводним з найменш водозабезпечених регіонів Європи. Потенційні місцеві ресурсиповерхневих і підземних вод становлять 60 км3, знижуючись у маловодні роки до37 км3. Населення і народне господарство України щорічно використовують близькоЗО млрд. м3 води. В той же час величезні об'єми забрудненої води скидаютьсяповерхневі водоймища. Наприклад, в 1990 р. у річки та водойми України булоскинуто 3,2 млрд. м3 забруднених стічних вод. Річки, особливо малі,водосховища, акваторії Азовського моря, Сиваша та північно-західної частиниЧорного моря характеризуються підвищеною забрудненістю, погіршеннямгідрологічного стану, втратою значної частини водних, рибних, мінеральних ідеградацією /рекреаційних ресурсів. Особливе занепокоєння викликає безперервне підняттярівня мертвої сірководневої зони в Чорному морі.

Кількість осередків стійкого забруднення підземних водпромисловими і комунальними стоками та засобами хімізації сільськогогосподарства зросла за останні 20 років в Україні більше ніж у 4 рази і становитьпонад 200. Це призвело до забруднення 6 % розвіданих запасів підземних вод, аблизько 24 % виявились під загрозою якісного виснаження. Практично в усьомупівденному і частково у східному регіонах України спостерігається підвищеннямінералізації підземних вод, зросли концентрації нітритів і пестицидів.

Каскад із шести штучних великих водосховищ на Дніпрі,побудованих у 50-70-ті роки, призвів до величезних негативних наслідків.Затоплено і вилучено із сільськогосподарської сфери понад 500 тис. га родючихземель. Крім того, підтоплюються прилеглі до водосховищ землі (близько 100 тис.га). Мають місце застійні явища, акумулювання шкідливих речовин, “цвітіння”води, а також руйнування берегів (зараз потребують закріплення понад 1400 кмберегів).

Земельний фонд України становить 60,4 млн. га. Черезвідсутність резерву вільних земель для розміщення продуктивних сил продовжуютьзалучатися землі сільськогосподарського призначення. З цієї причини загальнівтрати сільгоспугідь за останні ЗО років перевищили 2 млн. га, з них 150 тис.зайнято твердими промисловими відходами. Нераціональні екстенсивні методиведення сільського господарства призвели до того, що третину всієї рілліеродовано. Щороку порушується близько 200 тис. га земель, темпи їхрекультивації недостатні. Крім того, грунти інтенсивно забруднюються важкимиметалами та іншими компонентами промислових викидів, а також залишкамимінеральних добрив і отрутохімікатів. Серед останніх 49 пестицидів особливонебезпечні як високотоксичні, надакумулятивні і стійкі. Надмірна інераціональна хімізація сільського господарства призвела до того, що впродуктах харчування все частіше зустрічаються нітрати, пестициди та іншішкідливі для живих організмів речовини.

Внаслідок ненормованих вирубок значно скоротилася лісистістьнашої країни і зараз становить лише 14,3 % її території (проти 37 % уколишньому СРСР і 29 % - у світі). Отже на одного громадянина України припадаєтільки 0,2 га лісів (у світі - 1,4 га) - це найнижчий показник у Європі. Площаприродно-заповідних об'єктів України становить лише 2,1 % її території, в тойчас як у розвинутих країнах наближається до 10 % (наприклад, у США - 7,8 %).

Трагедією для українського народу, про що відвертоговориться у вищезгаданій Національній доповіді України на бразильській конференціїООН, стала аварія на Чорнобильській АЕС. її глибинні причини полягають вірраціональних соціально-економічних відносинах, що панували в державних,промислових і наукових структурах колишнього СРСР, а також у