наука, яка буде вивчати ці процеси зсистемних позицій. Тому, коли сформувалася наука про гармонізацію взаємодіїсуспільства та природи, ці наукові галузі, залишаючись підрозділами своїхматеринських наук, одночасно увійшли за принципом “подвійного громадянства” всоціоекологію як її галузеві підрозділи. Цим самим розвиток згаданих дисциплінбув спрямований у спільне соціоекологічне річище. Між ними встановиласясистемна взаємодія, що сприяє розв'язанню інтегральних завдань оптимізаціїсоціоекосистем.
У структурі соціоекології, відображені лише ті її галузевіпідрозділи, які на сьогодні вже сформувалися в окремі наукові дисципліни. В нашчас з проблемою взаємодії суспільства та природи у тій чи іншій мірі стикаютьсяй деякі інші науки. Так, гідрометеорологія почала в широких масштабах вивчативплив антропогенних факторів на атмосферу, гідросферу, кліматичні умови нашоїпланети, а ґрунтознавство - вплив цих факторів на грунти. Сільськогосподарськінауки та лісівництво в сучасних умовах не можуть не займатися питаннями охоронита раціонального використання земельних і лісових ресурсів. Соціологія всебільше уваги приділяє соціальним аспектам взаємодії суспільства та природи.Космонавтика все ширше використовує метод дистанційного зондування поверхніЗемлі аерокосмічними апаратами для вирішення конкретних соціоекологічнихзавдань.
Однак соціоекологічні напрями у згаданих і деяких іншихнауках ще не сформувалися в окремі наукові дисципліни. Тому вони поки що неможуть розглядатися як самостійні галузеві підрозділи соціоекології, тимбільше, що деякі з них, як, наприклад, так звана екологічна математика, є лишенабором методик своєї науки, що застосовуються для розв'язання деякихсоціоекологічних задач.
Відповідно до структури соціоекології у вузах повинніготувати соціоекологів двох категорій: соціоекологів-галузевиків тасоціо-екологів-інтеграторів. Соціоекологи-галузевики - це фахівці, що вивчаютьокремі аспекти взаємодії суспільства та природи - географічні, біологічні,геологічні, медичні, економічні, юридичні, технологічні тощо. їх слід навчатина відповідних факультетах різних вузів. Соціоекологи-інтегратори - цеспеціалісти найвищої кваліфікації, здатні узагальнювати результати галузевихсоціоекологічних досліджень, вивчати соціоекосистеми як цілісні об'єкти,розробляти математико-картографічні моделі соціоекосистем різного ієрархічногорівня, керувати комплексними соціоекологічними дослідженнями.
Деякі автори, визнавши соціоекологію, відмовляють їй устатусі самостійної науки, розглядаючи її як комплекс наук, методологічнийпідхід, область знань, науковий напрям тощо. Це не виправдано ні з теоретичної,ні з практичної точок зору.
Згідно з існуючими нормами, науку вважають окремоюсамостійною дисципліною тоді, коли вона має відповідну теоретичну базу,притаманні лише їй предмет і об'єкт дослідження, власний метод і мету. Насучасному етапі розвитку соціоекологія повністю відповідає цим вимогам. ЇЇтеоретичною базою є відкриті і описані соціоекологічні закони. Предметомсоціоекології є вивчення закономірностей взаємодії суспільства та природи.Соціоекологія має власний об'єкт дослідження - соціоекосистеми, які як ціліснісистеми не вивчає жодна інша наука. Провідним методом соціоекології став методматематико-картографічного моделювання соціоекосистем. Метою соціоекології єгармонізація взаємовідносин людського суспільства з навколишнім середовищем у межахлокальних, регіональних і, нарешті, глобальної земної соціоекосистеми.
Соціокультурне середовище - це створений людством духовнийсвіт, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та іншісуспільні відносини і вироблені людством протягом всієї історіїдуховно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд,зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин з навколишнімсередовищем.
Поняття “географічне середовище” дуже близьке до поняття“географічна оболонка”. В сучасному розумінні географічна оболонка Землі - цесфера взаємодії людського суспільства та природи. Вона є надзвичайно складноюпланетарного масштабу системою, що охоплює тісно пов'язані між собоювзаємообміном речовин та енергії верхню частину літосфери, гідросфери і нижнючастину атмосфери, а також існуючі в їхніх межах біоту та людське суспільство.Це поняття більш широке, ніж “біосфера”. Біосфера є глобальною екосистемою,пов'язаною спільним біологічним кругообігом речовин, її просторові межі визначаютьсяпоширенням тварин, рослин та мікроорганізмів. У географічній оболонцівідбувається великий геологічний кругообіг речовин та обмінно-енергетичніпроцеси, а її просторові межі визначаються проникненням людської діяльності.Динамічна рівновага географічної оболонки забезпечується збалансованою дією їїведучих енергетичних факторів - сонячної, космічної, гравітаційної,тектонічної, магнітної, біогенної енергії та енергії людського матеріальноговиробництва.
Географічна оболонка сформувалась внаслідок тривалоїісторичної еволюції
Copyright © 2008 mytimes.ru. All rights reserved
Mail mytimes.ru