Адміністративно-територіальний устрій

Калуш - місто обласного підпорядкування з площею 6453,5 га (це 0,5% території області), розташоване на відстані 30 км від обласного центру. 30 жовтня 1990 р. сесією обласної ради XXI скликання було затверджено межу Калуської міської ради із загальною площею 6454 га. 20 березня 1972 р. Калушеві присвоєно статус міста обласного підпорядкування. Місто не поділено на райони. Влада міста представлена Калуською міською радою (50 депутатів) на чолі з міським головою, обраними мешканцями міста (кількість виборців - 49634). Голова міста керує міською радою та виконавчим комітетом, обраним депутатами. Виконавчий комітет керує міськими організаціями і службами.

Населення

Населення міста за статистичними даними станом на 01.01. р. становило 67,9 тис. чоловік, це 4,8% від населення області. За статтю: 52,6% - жінки, відповідно 47,4% - чоловіки. На 1 км2 припадає 1125 осіб. Пенсіонерів - 18672 особи (27,5% до наявного населення). Половина трудових ресурсів міста зайнята в промисловості, а перехід до ринкової економіки викликав значну міграцію кадрів у сферу послуг, із загальної чисельності населення трудові ресурси станом на 01.01.2003 р. становили 45,0 тис. чол., з них працевлаштоване населення у працездатному віці - 42,5 тис. чол. Зайнято у сферах матеріального виробництва та послуг 37,2 тис. чол., або 80% до загальної чисельності трудових ресурсів. Рівень офіційного безробіття у м. Калуші за 2002 рік становив 3,6%. Найбільше серед безробітних кваліфікованих працівників віком від 30 до 40 років. Більшість з них закінчила середню школу чи училище, має дипломи вишів. Ця потенційна кваліфікована робоча сила може зробити вагомий внесок у виробничу сферу регіону.

Історія

Перша письмова згадка про Калуш була знайдена в дванадцятитомнику Галицьких гродських книг (Галицьке староство, яке було в той час під Польською короною) і датована 27 травня 1437 р. Мова йшла про "суд у найближчий вівторок після Трійці з участю королівського чоловіка Драгуша із Калуша проти Митька із Куроша". З цього часу згадка про Калуш все частіше зустрічається в різних земських книгах. Назва міста правдоподібно походить від слова "калюші": природних сольових джерел, в яких у давнину добували сіль.

До р. Калуш залишався селом, яке входило до складу Галицького староства. р. польський король Сигізмунд Август уповноважує Пелзького воєводу, коронного гетьмана і Галицького старосту Миколу Сенявського заснувати місто Калуш з відповідною юрисдикцією на самоврядування. З цього року Калуш стає "вільним містом" на Магдебурзькому праві. В місті був створений міський магістрат (міська рада). Його очолював бургомістр, якого обирали громадяни.

У ст. Калуш переживав період розквіту. Місто було відоме своїм розвинутим солевидобутком, броварнею та виробництвом солоду. Вироблялися бікарбонат натрію, селітра, а на початку ст. була заснована ливарня для виробництва церковних дзвонів.

За першим поділом Польщі р. Калуш відходить до Австрії, а коли Австрійсько-Угорська монархія розпалася і створилася (ЗУНР), громадяни Калуша встановили міську адміністрацію .

Більшість населення України попри окупацію іноземними загарбниками розвивала торгівлю, місцеві ремесла і свою давню культуру. Місцеві жителі протягом багатьох років боролись за свою незалежність. Найбільш яскраві події боротьби відбулися під час об'єднання земель України.

Під час Другої світової війни місто було окуповане фашистськими військами (1941-1944). Представники Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії вели безперервну боротьбу проти окупантів.

Жителі міста Калуша і Галичини з великою радістю зустріли демократичні перетворення в 1990-х роках і стали основною керівною силою в усіх подіях.

Історія міста багата на знаменні події та вагомі імена. Пишаємось письменниками Антоном Могильницьким, Олесем Бабієм, Михайлом Козорісом, Григорієм Цеглинським, Богданом Рубчаком, Юрком Іздриком, художниками Григорієм Смольським, довоєнним емігрантом з Києва Павлом Ковжуном, актором та співаком Іваном Рубчаком... Ще десятки імен калушан - митців, науковців, літераторів - склали велику культурну спадщину не тільки Калуша, але й України.

Зараз прогулюючись містом можна милуватись куполами новозбудованого храму Усіх Святих Української Православної Церкви Київського патріархату; відреставрованим римо-католицьким костьолом Святого Валентина; справжньою окрасою міста є греко-католицька церква святого Михайла. Віруючі всіх конфесій мають змогу задовольнити свої духовні потреби.

Мистецьке життя Калуша ще активніше розвивається після відкриття першої в області картинної галереї.

Промисловість і Транспорт

Сучасний Калуш завдячує розвитком своїм предкам, які започаткували видобуток солі, пивоваріння, лиття дзвонів і створили місту вже на той час славу передового промислового центру. Сьогодні - це великий промисловий і культурний центр Західної України. Тут виробляються третина всієї промислової продукції області і близько 1% промислової продукції України. Ряд унікальних видів продукції (калійні мінеральні добрива, металевий магній, поліетилен, тафтингові покриття та інші) виробляється в Україні тільки у місті Калуші.

Пряме залізничне сполучення Калуш має тільки з Івано-Франківськом та Стриєм. Приміські й міжміські пасажирські перевезення переважно здійснюються автобусами й "маршрутками". З Калуша виконуються регулярні автобусні рейси до Києва, Одеси, Варшави. Міський транспорт на 30% автобуси, на 70% - "маршрутки

Історія

Поетапно введені у дію виробництва :

1973  –  соди каустичної діафрагмовим методом потужністю 65 тис. т/ рік;

1975  –  вінілхлориду потужністю 250 тис. т / рік;

1987  –  олефінів з виробництвом етилену потужністю 250 тис. т / рік;

1997  – поліетилену потужністю 100 тис. т / рік;

1991 – 1996 – здійснено