ВСТУП

Протягом усієї історії людство мало безпосередній вплив на навколишнє середовище, величина якого прямо залежала від кількості населення планети. На сьогоднішній час людство має безпосередній вплив на усі компоненти навколишнього середовища:

- літосферу;

- гідросферу;

- повітряний простір;

- біосферу.

Відомо, що чисельність населення прямо пропорційне ресурсному потенціалу Землі, екологічних, економічних та соціологічних умов території розселення людства. На початку 21 ст. населення нашої планети перевищило 6 млрд., існує загроза неспроможності держав забезпечити своїм громадянам продовольчі, освітні, культурні програми, забезпечити населення медичними послугами.

Перед цивілізацією постає неминуча загроза що проявляється у розриві між чисельністю населення і ресурсним потенціалом держав. Зараз можемо спостерігати такий парадокс: бурхливе демографічне зростання спостерігається у країн з низьким рівнем достатку, недосконалими технологіями та відсталим господарством .

Спеціалісти ООН запропонували використовувати « Індекс людського розвитку», для об’єктивної оцінки якості життя, який включає 4 критерії:

Прибуток на душу населення.

Дитяча смертність та тривалість майбутнього життя.

Культурно-освітній рівень.

Оцінка стану навколишнього середовища.

Ці дослідження проводилися у 174 країнах світу, та за рівнем розвитку були поділені на такі групи: «розвинені», «ті, що розвиваються», «менш розвинені». Україна займає 90 місце , тобто знаходиться на межі бідних країн та тих, що розвиваються.

1. ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Загальний вплив суспільства на довкілля зумовлюється невпинним зростанням чисельності населення ЗЕМЛІ - тільки у Китаї щорічний приріст складає 15 млн. осіб.

Розселення людей по планеті яке розпочалося з двох основних центрів-Афро-Південноазіатського (Західного) та Східного азіатського ( Китайського), певними шляхами міграції досить швидко заполонило всю Землю, утворивши велетенські ареали поселень. Указані ареали з дещо розмитими межами, що зумовлено інтенсивною міграцією, збереглись до наших днів. Виходячи з екологічних позицій, необхідно відзначити надзвичайну нерівномірність розміщення людських популяцій. Південно-східний континент разом з Китаєм потерпає від перенаселення і змушений обмежувати приріст населення, а у більшості країн Європи панує демократична депресія. В останні сторіччя на зміну чисельності населення в окремих державах суттєво вплинули міграційні процеси, значення яких було вищими, ніж природній приріст. Наприклад, у середині 19-го сторіччя у США. Канаду, Австралію, в тому числі перша міграційна хвиля з України, була вищою за природній приріст. Переконливим доказом є значний стрибок кількості населення Ізраїлю, починаючи з 70-х років 20-го сторіччя яке збільшується і в наші дні за рахунок мігрантів з країн Східної Європи.

Прискорений ріст чисельності населення Землі – основна особливість демографічного процесу, яка викликана наслідками Другої Світової війни.

Історично розвиток народонаселення протягом тисячоліть зростав уповільнено, що пояснювалось низьким рівнем розвитку виробничих сил і великою залежністю від зміни природних особливостей. Так починаючи з стародавніх часів і до середньовіччя, але високою була смертність, що зумовлювало незначний приріст населення.

За даними В.М.Бровдія (74), до кінці палеоліту(15-16 тисяч років тому), чисельність населення Землі досягла приблизно 3 млн. осіб. З розвитком виробничих виробничих відносин. Що зумовили перехід до землеробства і скотарства, суттєво знизився вплив навколишнього природного середовища на людину. Це дало поштовх до зростання чисельності населення, внаслідок чого, за розрахунками С.І.Бруна, 5 тис. років тому його чисельність подвоїла понад 50 млн. Основні ареали розміщення пралюдства згадувались вище.

В подальшому інтенсивний ріст населення пов'язаний з удосконаленням засобів виробництва, особливо з початку використання металів та нових технічних засобів. Вважається, що чисельність населення за 1000 років збільшилась у 3-5 разів. Як і на початку періоду розселення, більшість людей, приблизно 70% усього населення планети, проживало в Азії. Найбільші скупчення сформувались в Китаї (500 млн. осіб), в країнах Південноазіатського субконтиненту (39), зростання чисельності людства на Землі відбувалося у прогресії, близькій до геометричної. Подвоєння чисельності відбувалося через 1000-2500 років в період до Нової ери, і від 900 до 40 років – в період від Різдва Христового до 1990 року. Дані періодичного зростання чисельності населення на нашій планеті наведені в таблиці 1.1.

Період, роки | Збільшення чисельності млн. осіб (від – до) | Період подвоєння чисельності людства, роки

7000-4500 до н.е. | 10-20 | 2500

4500-2500 | 20-40 | 200

2500-1000 | 40-80 | 1500

1000-0 | 80-160 | 100

0-900 н.е. | 160-320 | 900

900-1700 | 320-600 | 800

1700-1850 | 600-1200 | 150

1850-1950 | 1200-2500 | 100

1950-1990 | 2500-5000 | 40

1990-2001 | 5000-6000 | 10

Цікаві дані наведені О.М.Микитком, О.С.Злотіним та В.М.Бровдієм про зростання чисельності населення Землі за новітню історію розвитку людства. Так, за 19 сторіччя нашої ери чисельність населення Землі зросла в 9,6 рази, причому за 15 сторіччя лише у 2,5 рази, а за останні 4-у 3,8. В окремі епохи через регіональні епідемії чисельність населення в деяких ареалах не збільшувались, а навпаки знижувалася. За перші 1000 років нашої ери населення землі збільшилось усього в 1,5 рази, а у Європі залишилося без змін. Основна частина людства мешкала в Азії (55%, або близько 135 млн. осіб). В основному людські поселення концентрувались на території теперішнього Китаю, Індії, Туреччини, Ірану та Японії. У Європі - Франція, Італія, Іспанія, в Африці Єгипет, тобто в межах помірного та субтропічного поясів.

За наступні 500 років чисельність людства зросла в 1,6 рази. Особливо швидко зросло населення Європи і Японії ( з 4,5 млн. в 1000 році до 17 млн. в 1500 р.). Покращення демографічних умов , в першу чергу залежало від збільшення продуктів харчування, розвитку медицини, сільського господарства. У ряді західноєвропейських країнах у період з 1500-1750 рр. приріст становив 2 %,