У ХХ сторіччі населення Землі збільшилося на 3 млрд. чоловік, тобто майже в 2,9 рази. Найшвидше воно зростало у Латинській Америці ( в 6,1 рази), та Африці ( в 4,7 рази), найповільніше в Європі ( в 1,7 рази). Мали звичайно наслідки дві світові війни, особливо згубних для країн Радянського Союзу та Західної Європи. Населення Радянського Союзу зазнавало значних втрат і внаслідок репресій в період сталінізму.

Про значне прискорення темпів приросту населення Землі протягом історії людства свідчить той факт – за останнє тисячоліття населення збільшилося у 18 разів. Можна порівняти факти про подвоєння чисельності населення : для першого подвоєння потрібно було – 600 років, для четвертого ж всього лише 40 років.

Зараз на Землі існує понад 230 незалежних держав. У країнах з населенням понад 100 млн. осіб (Китай, Індія, СНД, США, Індонезія, Бразилія, Японія) живе понад 60 % всього населення планети. В десяти країнах з населенням від 50 до 100 млн. чоловік – понад 20%. Отже , у 57 великих державах світу мешкає понад 95% населення Землі , а 38 невеликих – всього понад 1 млн. чоловік.

Важливо відмітити, що наприкінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя найбільший приріст населення спостерігався в Європі. У перші два десятиліття ХХ сторіччя такий тип відтворення населення спостерігався вже і в більшості країн Латинської Америки. В Європі в той же час значно знизилась народжуваність при незначному зменшенні смертності.

За даними Всеукраїнського перепису населення, загальна чисельність населення в Україні на 5 грудня 2001 року становила 48 млн. 416 тис. осіб, що на 0,95 % менше від очікуваних прогнозів. Чисельність міського населення в цілому в Україні становила 32 млн. 538 тис. ( 67%) осіб, сільського 15 млн. 878 тис. (32%). Таким чином, чисельність міського населення порівняно з поточним роком зменшилась на 2,3%, а сільського збільшилася на 1,8%, що свідчить про наявність певної демографічної тенденції. 54% населення України (25 млн. 941 тис. осіб) становлять жінки, 46 % (22 млн. 475 тис. осіб) чоловіки.

Принцип максимального розмноження – фактор, за допомогою якого життя завоювало нашу планету. Людина на Землі заповнила усі екологічні ніші і почала освоювати навколоземний простір. Безмежне розростання чисельності неможливе, так як людина є смертною. Смерть - єдиний інструмент природи, який регулює чисельність популяції.

Іншим регулюючим фактором стримування росту населення є обмеження народжуваності, яке поряд з НТП сприяє зменшенню навантаження на НПС і забезпечує достойний рівень та якість життя людей. Ідея свідомого стримування народжуваності багатьма засуджується і сприймається як злочин проти життя.

Зменшення населення за рахунок низького рівня народжуваності в багатьох індустріально розвинутих країнах і вибуховий ріст у найбідніших соціально-економічних і політичних проблем найближчих десятиліть.

Введена у 60-ті роки минулого сторіччя програма за контролем народжуваності не принесла позитивних результатів. Справа в тому, що бум народжуваності сприяв різкому омолодженню сімей, особливо у недостатньо розвинутих країнах.

Основні причини світового демографічного вибуху можна звести до наступних чинників :

різко скоротилась дитяча смертність (особливо у віці до 1 року) у країнах 3-го світу, які дають максимальні показники народжуваності;

зросла середня тривалість життя населення;

смертність перемістилась із пре репродуктивної групи до пост репродуктивної групи і перестала виступати як обмежуючий фактор народжуваності;

зріс демографічний потенціал за рахунок збільшення відсотку молодих людей у країнах третього світу.

За демографічними показниками , до 2025 року очікується ріст населення Землі до 8,5 млрд. осіб. Показники народжуваності у Європі свідчать про скорочення чисельності населення. Без іммігрантів, які постійно поповнюють населення Німеччини, воно щорічно зменшується на 150 тис. осіб.

Переселенці у якійсь мірі можуть вирішити проблему ринку робочої сили у Європі, але для «третього світу» міграція на північ не буде спасінням від росту населення.

При збільшенні чисельності населення зростає кількість молодих людей по відношенню до людей старшого покоління. Це, у свою чергу, обумовлює додаткові витрати тому, що фактично працеспроможний вік у розвинутих країнах розпочинається з 19, 5 років, а початок старості - 65 років, тобто наступає за 5 років відносно середньої тривалості життя (70 років).

2. ЗАГАЛЬНИЙ СТАН ШЛЮБНОСТІ ТА РОЗЛУЧЕННЯ

На початку 21-сторіччя, здебільшого народи світу живуть у моногамних сім’ях, але у ряді мусульманських країн Східної Азії та в Африці допускається полігамія. Серед невеликих народностей Індії і Непалу зустрічається поліандрія (багато чоловіків), але подібні форми сімейного життя неухильно зменшується і замінюються моногамністю. Структура родини в різних країнах неоднакова. У Європі переважають малі родини. Тут коефіцієнт загального прирості дуже низький, або навіть від’ємний. Наприклад, на 1000 населення він є від’ємним для багатьох країн (Див табл. 2.1.).

В Україні склались найбільш негативні умови приросту населення (- 8,4), тобто смертність переважає народжуваність, загальний коефіцієнт якої є найнижчим у Європі (7,8). Найвищий рівень шлюбності у Європі у Болгарії: чоловіків – 750 на 1000 віком 15 років і старші, у жінок – 737. найвищий показник шлюбності у чоловіків та жінок в Ірландії (біля 500).

Соціально-культурні перетворення в суспільстві, розвиток освіти та її доступність до всіх верств населення стали тенденцією до створення малих родин, які часто розпадаються не залишивши потомства.

Наприклад, в Україні розпадається кожний другий шлюб. Для молодих людей