Це зводить нанівець результати економічного зростання і збільшує боргову кризу бідних країн. У розвинутих країнах, де приріст населення стабільний або має від’ємну тенденцію, успіхи у розвитку економіки призводить до збільшення валового національного продукту на душу населення, що забезпечує високий життєвий рівень громадян, як визначалось вище, при оцінці якості життя населення відносна різниця у величині річного прибутку складає 22 рази.

Велика загальна світова заборгованість країн третього світу не дозволяє їм вкладати кошти у розвиток економіки і на соціальні програми.

Бідні країни стають сировинною базою для високо розвинутих держав, з яких останні експортують природні ресурси, не вкладаючи кошти в індустріалізацію бідних держав. Подібні правила поведінки з бідними країнами зумовлюють погіршення умов життя населення і створюють соціальну напруженість.

Голод – постійний супутник людства і його потрібно розуміти як нестачу мінімальної кількості харчових продуктів для забезпечення функціонування організму. Він може проявлятись як у відкритій так і в прихованій формах. У відкритій формі голод проявляється внаслідок стихійних явищ, що вражають людські регіональні популяції у вигляді спустошуючих повеней та паводків, внаслідок воєн, незвично холодних зим, тривалих засух, буревіїв та інших природних катаклізмів. За деякими оцінками , в 19- му сторіччі від голоду померло 100 млн. китайців та 50 млн. індійців.

Прихований голод в певних регіонах Африки та Латинської Америки є постійним. Причиною голоду, за теорією Мальтуса, є перенаселення, згідно якій продукти харчування зростають у арифметичній прогресії, а чисельність населення у геометричні. Це приводить до виснаженості ґрунтів і порушення економічної рівноваги в навколишньому середовищі. Наслідком може бути специфічний прогресуючий голод (нестача у організмі білків, вітамінів, жирів та мін. солей).

Як правило, це виникає при однобічній системі харчування.

Особливо це стосується районів з постійно засушливим кліматом – Центральна Африка. Тут простежується постійна нестача заліза, відсутність у ґрунтах зв’язаного азоту, який є основою для білків. У тропічному поясі постійною є нестача поташу, яка спричиняє нервові захворювання.

Голод відкритого типу, хронічний прихований, специфічний негативно впливає на людський організм і приводить до летальних випадків.

Встановлено, що хронічне недоїдання дозволяє китайцям задовольнити потребу в їжі пригорщею рису, мексиканцям – торті лою і кавою. Постійне недоїдання викликає меланхолію та фаталізм деяк сект індії. Навпаки з надмірною їдою пов’язана веселість італійців французів іспанців.

Голод, як і інші складові проживання людини, має географічні особливості, які є характерними для різних континентів.

Америки. Усі країни Південної Америки потерпають від голоду, прояв якого залежить від структури споживання та недостатньої кількості продуктів харчування.

На півночі основним харчовим продуктом є кукурудза, а в межах гірської системи Андів – картопля.

Добовий енергетичний раціон становить 1200 – 2400 ккал, що зумовлено однорідністю харчових продуктів. Тут бракує білків, мінеральних солей, заліза, кальцію та вітамінів. Дуже мало в раціоні молока, сирів, яєць та риби.

В басейні Амазонки недобір білків компенсується споживання риби. Головним джерелом служить кукурудза, квасоля та інші бобові. В Болівії, по причині низького вмісту білків у їжі, найменшими є фізичні параметри людей на континенті. Вміст вуглеводів досягає 80%. У гірських районах значна недостача йоду. Голод Південної Америки пов’язується з видобутком золота, калчуку, будівельних матеріалів.

В Центральній Америці, від Мексики до Панами, відзначається фізичний недорозвиток дітей. Тут домінує моно культура – цукрова тростина, а у їжі – квасоля, банани, рис, рідко м'ясо, молоко, овочі.

Азія завжди потерпала від голоду. Людські населення скупчувались в долинах великих рік. Основним харчовим продуктом є рис, а м'ясо тварин складає всього 3% раціону. У Китаї панує кількісний та якісний голод. М'ясо служить як приправа до їжі. Дуже незначне вживання молока. Спустошливі нальоти сарани зумовлюють континентальний голод. В останньому тисячолітті відзначено 203 років голоду. В Індії, де індуїзм забороняє споживання м’яса, основною харчовою культурою є рис з доповненням проса, сорго, пшениці та риби.

Африка. Від голоду потерпає майже цілий континент. Традиційними формами забезпечення життя є примітивне землеробство, скотарство, рибальство та полювання. Харчування людей, що проживають у Північній Африці є більш різноманітним. Тут культивується пшениця, ячмінь, сорго, молоко, сири, овочі. Фізичний стан людей є задовільним. Народи тропічної зони у своєму харчуванні мають нестачу білків, вітамінів та мінеральних солей.

На широті савани харчування значно краще – тут споживають м'ясо багато молока, рису при недостачі вітамінів.

Європа. Зростаюче збільшення населення від середньовіччя до 18-го сторіччя погіршило біологічний стан народів, що проводило до спалахів голоду. Прояви голоду протягом 19 сторіччя відзначились в Англії, Франції та Ірландії, який зумовила вирубка лісів, що сприяло ерозії ґрунтів та зменшенню території випасу овець. У південних державах, де вирощуються цитрусові спалахів голоду не встановлено.

4. ВИМУШЕНА МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ

Сучасні міграційні процеси вносять зміни в соціальні устрої суспільства. За характером міграція населення є вимушеною і зумовлена економічними кризами держав, військовими конфліктами, природними катаклізмами та зубожінням населення.

Історично сформованим є населення людей у зв’язку з військовими конфліктами , які перманентно продовжуються протягом десятиліть ( арабо-ізраїльський конфлікт, індійсько-пакистанський , війни в Афганістані, Югославії, Чечні, Іраці ) змушують значну частину населення залишити рідні місця і шукати кращої долі в інших частинах світу. Україну охопила третя хвиля міграції до Канади та країн Латинської Америки.

Новим видом міграції стала «втеча мізків», тобто масовий виїзд наукової еліти до більш розвинених країн. Це зумовлено тим, що теоретично розроблені технології у різних галузях науки та техніки