Зміцнення економічної бази сприяє підвищенню рівня життя населення, що в свою чергу зменшить міграційні процеси. Наводимо деякі соціально-економічні показники країн СНД за 1999 рік у співставленні з 1991 р.

Достовірно встановлено, що рівень доходів і стан здоров’я – дві найважливіші складові, що забезпечують задоволення життям, як у розвинутих так і в країнах, що розвиваються.

№ пп |

Країни | Валовий внутрішній продукт на душу населення в % до 1991 р. (у постійних цінах) | Середньомісячна

зарплата ( у перера-

хунку на $ США )

1 | Азербайджан | 48 | 43,3

2 | Арменія | 69 | 37

3 | Білорусь | 85 | 72

4 | Грузія | 47 | 31,2

5 | Казахстан | 77 | 90

6 | Киргизстан | 63 | 26

7 | Молдова | 56 | 28

8 | Росія | 63 | 64

9 | Таджикистан | 48 | 9

10 | Узбекистан | 82 | 59

11 | Україна | 47 | 43

5. ГЕОПОЛІТИКА ТА СВІТОВІ ВІЙНИ

Екологічний стан людства, як і окремої особи, в певній мірі залежить від наслідків військових дій в тому чи іншому регіоні планети. Теорія, у відповідності з якою географічні фактори визначають зовнішню загарбницьку політику держав, виникла з утворенням перших держав древньої цивілізації.

Історія людства нараховує 15 тисяч воєн та воєнних конфліктів, у ході яких загинуло 4 мільярди чоловік. Протягом п’яти тисячоліть документально зафіксовано лише 3- сторіччя мирного співіснування народів.

Спричиняючи загибель людей, розорюючи набуті віками осередки культури, досягнення народного господарства, війни несуть знедолення певній частині людської спільноти і стали негативно - невід’ємною особливістю сучасної цивілізації. Тільки за період першої світової війни загальні втрати населення країн – учасників становлять 10 млн., а у другій світовій війні загинуло понад 55 млн. осіб.

В кінці 19-го на початку 20-го сторіччя наступила фаза насильницького перерозподілу географічного простору.

Під час проведення війн наносилась шкода навколишньому середовищу. Руйнувались екосистеми, знищувався в значній мірі рослинний і тваринний світ, атмосфера та гідросфера. Багато разів агресори застосували тактику спаленої землі. Так, наприклад, у 1938 році була підірвана гребля Хуанькоу на Жовтій ріці, внаслідок чого загинуло декілька тисяч наступаючих японських військ. При цьому було затоплено 11 міст і 4 тис. сіл (74). У 1943 році англійці зруйнували дві великі греблі у Рурській долині. Внаслідок чого були затоплені 125 заводів, електростанції, шахти, залізниці тощо в Німеччині. У Радянському Союзі під час Великої Вітчизняної війни 20 млн. гектарів лісів були вирубані або понівечені. В ході американсько – в’єтнамської війни, внаслідок застосування хімічної зброї, на десятиліття винищено все живе в джунглях. Це поодинокі фактори результатів мілітаристської політики капіталістичних країн і в першу чергу США.

Головними інструментами для забезпечення геополітичних інтересів США у Європі стали «план Маршалла» і створений у 1949 р. військово – політичний блок НАТО. На противагу Північноатлантичному Блоці у 1955р. соціалістичними країнами на чолі з СРСР була створена Організація Варшавського договору, після чого визначилась вихідна розстановка сил у післявоєнній Європі.

У 50 – ті роки основним об’єктом геополітичних устремлінь США стають стратегічно важливі і багаті природними ресурсами регіони Південно-Східної Азії. Доктрина «тотальної дипломатії» Агесона (1950) спровокувала війну в Кореї. Доктрина Ейхенхаузера (1951), що об’явила зоною життєво важливих інтересів США Близький та Середній Схід, привела до висадки десанту у Лівані. Програма «Нових рубежів» Д. Кеннеді (1961) була спрямована на створення зон геополітичного впливу у Південно – Східній Азії та закінчилась десятирічною війною у В’єтнамі (1961 – 11971). СРСР у 1961 році збудував Берлінську стіну, що призвело до загострення холодної війни.

Показовим є факт найбільшої концентрації країн – лідерів в географічному поясі між 30 і 60 північної широти. Власне в цьому поясі Землі знаходяться три історично сформованих стратегічні регіони – Західна Європа, Центральна Європа і Північна Америка. Три держави, що домінують в цих регіонах – Німеччина, Росія і США – протягом всього 20 – го сторіччя мали максимальний вплив на характер, динаміку і масштаб змін глобальної політики.

В наші дні, на початку 21–го сторіччя, серед розвинених країн найбільший військовий потенціал у США–6,98%, та країн Співдружності незалежних держав – 14% від валового національного продукту.

Високими темпами зростає мілітаризація в Африці, Близькому Сході, Ізраїлі, Індії, Пакистані, де на військові потреби витрачають від 13 до 30% економічних ресурсів.

Сучасні національно – визвольні війни (Югославія, Чечня, Індо – Пакистанський конфлікт, Палестино – Ізраїльська кампанія, чисельні військові конфлікти в Африці та Іраку) негативно позначаються на стані використання природних ресурсів, темпи якого постійно прискорюються. Промислові підприємства, які виконують військові замовлення, більше використовують енергії, металів, прісної води, деревини та інших цінних матеріалів і сировини. Посилення мілітаризації у світі позначаються і на спрямуванні наукових досліджень. Щорічно на розробку військових програм витрачається набагато більше коштів, ніж на розвиток сільського господарства та інших соціальних програм.

21–ше сторіччя розпочалось активним проявом терористичної діяльності. Незадіяними стали програми та об’єкти протиракетної оборони, потужні наземні ракетні арсенали та величезний комплекс бронетехніки, основною загрозою проти людства став тероризм. Так, 11 вересень 2001 року були здійснені терористичні акти в Нью-Йорку на Всесвітній Торговий Центр і у Вашингтоні на Пентагон. Акти виконали терористи – самогубці, які спрямували цивільні літаки на указані об’єкти, в результаті чого загинуло